ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а - 173/09-1370
28 серпня 2009 року Львівський окружний адміністративний суд
в складі: головуючої cудді - Потабенко В.А.
при секретарі - Білас Ю.Ю.,
за участю представників сторін:
від позивача: Біла О.В., згідно довіреності,
від відповідача: Яремко В.П., згідно довіреності,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Вуглезбут" до Державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області (далі - ДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и в :
позов пред'явлено ДП "Вуглезбут" до ДПІ в Сокальському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 10.12.2008 року № 0011471501/0, яке було прийнято за наслідками камеральної перевірки, оформленої актом від 01.12.2008 року №1100/150/35879812.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору комісії № 2/с від 01.09.2008 року, позивачем з Добротвірською ТЕС ВАТ "Західенерго" був укладений договір постачання вугільної продукції № 03/08 від 01.09.2008 року. Протягом вересня 2008 року на Добротвірську ТЕС ДП "Вуглезбут" було відвантажено 7719 тонн вугілля на загальну суму 3959453,39 грн. Оскільки оплата покупцем за поставлений товар була проведена лише частково, ВАТ "Львівська вугільна компанія" та ДП "Вуглезбут" доповнили п. 18.8 укладеного 01.09.2008 року договору змістом щодо переходу права власності на кількість поставленого вугілля в розмірі непогашеної заборгованості до комісіонера в разі неможливості проведення ним розрахунків з комітентом на протязі 30 днів. В такому випадку кількість вугілля, яка перейшла на праві приватної власності до ДП "Вуглезбут" не відображається в звіті комісіонера, а оформляється окремим документом. Як один з видів розрахунків за отримане вугілля ДП "Вуглезбут" обрало вексель, який виписало 30.09.2008 року. На думку позивача мав місце факт купівлі-продажу, який підтверджується також емісією векселя серії АА № 1700129 від 30.09.2008 року.
В зв'язку з наведеним, а також враховуючи той факт, що ВАТ "Львівська вугільна компанія" відобразила зазначені кошти в податковій декларації за вересень 2008 року, позивач вважає, що донарахування податковим органом сум податкового зобов'язання з ПДВ не має під собою правового обґрунтування, а, відтак, змушений звернутись до суду.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, просить його задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив повністю з мотивів, викладених у запереченні на позов від 27.03.2009 року та доповненні до заперечення від 11.06.2009 року.
Вказані заперечення наявні в матеріалах адміністративної справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, враховуючи наступне.
В ході розгляду справи судом було досліджено докази, наявні в матеріалах справи.
В судовому засіданні було встановлено, що відповідно до Акту про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість від 01.12.2008 року №1100/150/35879812 встановлено порушення ДП «Вуглезбут» п.4.1, п.4.7, п.4.8 ст.4 та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями (надалі - Закон № 168), а саме: позивачем завищено податковий кредит за вересень 2008 року на загальну суму 457572,99 грн. внаслідок відображення в складі податкового кредиту сум ПДВ при проведенні розрахунків векселем власної емісії з ВАТ «Львівська вугільна компанія» за договором комісії.
Внаслідок проведеної перевірки, згідно із п.п.4.2.2 «в» п.4.2 ст.4 та п.п.17.1.4 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-111 від 21.12.2000 року, із змінами та доповненнями (надалі - Закон №2181), ДПІ в Сокальському районі донараховано суму, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, в розмірі 457572,99 грн.
За результатами перевірки відповідачем було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення від 10.12.2008 року за №0011471501/0, відповідно до якого ДП «Вуглезбут» визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість, усього 480451,99 грн. (за основним платежем 457572,99 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 22879 грн.).
З матеріалів справи вбачається, що ДП «Вуглезбут» укладено договір комісії №2/с від 01.09.2008 року з ВАТ «Львівська вугільна компанія» (Комітент) про реалізацію вугільної продукції. На виконання умов даного договору ВАТ «Львівська вугільна компанія» та ДП «Вуглезбут» склали акт прийому передачі вугілля №1 від 30 вересня 2008 року про те, що згідно з договором комісії комітент передав комісіонеру вугільний концентрат в кількості 7719 тон на загальну суму 3897437,93 грн. (в т.ч. ПДВ 649572,99 грн.). У вересні 2008 року ДП «Вуглезбут» проводить оплату ВАТ «Львівська вугільна компанія» на суму 3897437,93 грн. в т.ч. коштами на суму 1152000 грн. та векселем власної емісії на суму 2745437,93 грн.
По вказаних операціях ДП «Вуглезбут» віднесено до складу податкового кредиту у вересні 2008 року по розрахунках з ВАТ «Львівська вугільна компанія» наступні податкові накладні: №170 від 25.09.2008 року на суму 1152000 (в т.ч. ПДВ 192000 грн.), №214 від 30.09.2008 року на суму 2745437,93 грн. (в т.ч. ПДВ 457527,99 грн.).
Окрім цього, судом встановлено, що під час здійснення господарської операції мало місце здійснення передачі товару на підставі Договору комісії №2/С від 01.09.2008 року, відповідно до якого ДП «Вуглезбут» було укладено з Добротвірською ТЕС ВАТ «Західенерго» договір постачання вугільної продукції №03/08 від 01.09.2008 року. Протягом вересня 2008 року на Добротвірську ТЕС ВАТ «Західенерго» ДП «Вуглезбут» було відвантажено 7719 тон вугілля на загальну суму 3 959 453,39 грн. За відвантажене вугілля Добротвірська ТЕС ВАТ «Західенерго» оплатило лише 1 200 000 грн. В результаті цього ДП «Вуглезбут» та ВАТ «Львіська вугільна компанія» до своїх правовідносин застосували п.8.18 Договору комісії №2/с від 01.09.2008 року із змінами, оформленими Додатковою угодою до договору №2/с від 01.09.2008 року. Даною редакцією п. 8.18 Договору № 2/с передбачено передачу вугілля в розмірі непогашеної заборгованості (в сумі 2745437,93 грн.) у власність ДП «Вуглезбут» в разі неможливості проведення розрахунків останнім з комітентом на протязі 30 днів. Тобто фактично відбулася операція з купівлі-продажу вугілля, що була оформлена складенням податкової накладної №214 від 30.09.2008 року та оплачена простим векселем серії АА 1700129 від 30 вересня 2008 року на суму 2745437,93 грн. та Актом №1 приймання-передачі векселя від 30.09.2008 року. Вказаний вексель був оплачений векселедавцем лише 14.11.2008 року. Податковий кредит по цій операції відображено у вересні 2008 року на підставі поданої декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року, поданої до ДПІ 20.10.2008 року за вх.№29860.
Суд вважає, що ДП «Вуглезбут» неправомірно було віднесено до складу податкового кредиту у вересні 2008 року суму в розмірі 457572,99 грн. на підставі податкової накладної №214 від 30.09.2008 року, виходячи із наступного.
Відповідно до п.4.8 ст.4 Закону № 168, у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.
У разі, коли платник податку здійснює за згодою векселедержателя зустрічну поставку товарів (послуг) замість грошового погашення суми боргу, зазначеного у векселі, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.
В судовому засіданні представник позивача покликався на те, ДП «Вуглезбут» було правомірно віднесено до складу податкового кредиту у вересні 2008 року суму в розмірі 457527,99 грн. згідно податкової накладної №214 від 30.09.2008 року, оскільки, відповідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Оскільки ДП „Вуглезбут” отримало у вересні податкову накладну №214 від 30.09.2008 році воно за першою подією включило до податкового кредиту суму в розмірі 457527,99 грн.
Проте, включаючи згадану суму до податкового кредиту, ДП „Вуглезбут” не було взято до уваги того факту, що за придбаний товар, на підставі чого була виписана згадана податкова накладна, позивач розрахувався векселем, який у звітному періоді не був оплачений. А відповідно до п.4.8 ст.4 Закону № 168 для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів. Таким чином п.4.8. ст.4 Закону № 168 робить виключення із загального правила, відповідно до якого датою виникнення права на податковий кредит є подія, яка сталася раніше згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Таким чином, ДП «Вуглезбут» в декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року не мало права відображати податковий кредит на суму 457 572,99 грн., оскільки на той момент емітований вексель не було оплачено, а згідно із ч.3 п.4.8 ст.4 Закону № 168, як вже було зазначено, видані або отримані векселі не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Отже, податкове повідомлення-рішення відповідача від 10.12.2008 року №0011471501/0 є правомірним та визнанню нечинним не підлягає. Позивачем дійсно допущено порушення вимог п.4.8 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відтак, у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений 02.08.2009 року.
Суддя Потабенко В.А.