Справа № 3/1214/536/2012
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06.03.2012 року м. Лисичанськ
Суддя Лисичанського міського суду Луганської області Дядько Л.І., за участю прокурора Кім Р.В., розглянувши матеріали, які надійшли від ТДІП Луганської області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер 18450188442 від 20.11.2002 року, працюючу приватним підприємцем, проживаючу в ІНФОРМАЦІЯ_3,
за правопорушення, передбачене ст. 41 ч. 1 КУпАП, -
В С Т А Н О В И Л А:
Згідно акту перевірки додержання законодавства про працю за № 12-09-151/0019 від 24.02.2012 року, проведеної головним державним інспектором праці ОСОБА_2, встановлені порушення ПП ОСОБА_1 вимог законодавства про працю, а саме: всього протягом 2011 року ФОП ОСОБА_1 мала трудові відносини з 9 найманими працівниками. Виплата заробітної плати найманим працівникам протягом 2011 року і на початку 2012 року здійснювалася один раз на місяць під особистий підпис працівника на прикінці місяця, за який нарахована. Систематична виплата зарплати один раз на місяць є порушенням ст. 24 ЗУ “Про оплату праці”і ч.1 ст. 115 КЗпП, якою встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше 7-ми днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Протягом 2011 року тарифні ставки працівників не збільшувалися з 01.04.2011 р. по 31.12.2011р., тому починаючи з серпня 2011 року по грудень 2011 р. повинна була бути нарахована індексація у зв`язку з інфляцією, але фактично індексація не нараховувалась, що є порушенням ст. 33 ЗУ “Про оплату праці” від 06.02. 2003р. “Про внесення змін до закону про “Про індексацію грошових доходів населення”, п.5 Постанови КМУ від 17.07.2003 р. “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових коштів населення”.
Працівникам надаювалися відпустки без збереження заробітної плати на строк, що не перевищує 15 календарних днів за їх особистими заявами. Так ОСОБА_3 знаходилась у відпустці без збереження заробітної плати з 25.11.2011р. по 31.01.2012 р.-68 календарних днів; ОСОБА_4 знаходилась у відпустці без збереження заробітної плати з 01.11.2011р. по 31.01.2012р.-92 календарних дня, ОСОБА_5 знаходилась у відпустці без збереження заробітної плати з 01.10.2011р по 16.01.2012р.-108 календарних дні, що є порушенням ст. 25 ЗУ “Про відпустки”та ч. 2 ст. 84 КЗпП, якою обумовлено, що за сімейними обставинами та іншими причинами працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
У грудні 2011 року і січня 2012 року були розірвані трудові договори з двома найманими працівниками: ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на підставі особистих заяв працівників. З відомостей по нарахуванню заробітної плати встановлено, що ОСОБА_6 не використала щорічну відпустку за період з 03.06.2011р по 26.12.2011р. При звільненні компенсація за всі дні невикористаної щорічної відпустки ОСОБА_6 не нарахована, що є порушенням ст. 83 КЗпП України та ст. 24 ЗУ “Про відпустки”. ОСОБА_5 не використала щорічну відпустку за період з 15.04.2011р. по 16.01.2012р. При звільненні компенсація за всі дні невикористаної щорічної відпустки ОСОБА_5 не нарахована, що є порушенням ст. 83 КЗпП України та ст. 24 ЗУ “Про відпустки”.
Заборгованості з виплати остаточних сум звільненим працівникам немає, але виплати не здійснювалися у день звільнення, так ОСОБА_6 була звільнена 26.12.2011 р., а розрахункова сума в розмірі 662,80 грн. була виплачена 29.12.2011 р., що є порушенням ст. 116 КЗпП України.
ОСОБА_1 у суді винною себе в скоєнні адміністративного правопорушення визнала, щиро розкаялася просила суд суворо її не наказувати.
Суд, заслухавши пояснення правопорушниці, думку прокурора та дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 41 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження в суді. Дії ОСОБА_1 за ознаками ст. 41 ч. 1 КУпАП кваліфіковані правильно, оскільки вона порушила вимоги законодавства про працю.
При накладенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушниці, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність: ОСОБА_1 працює, свою провину усвідомила, щиро розкаялася.
В якості обставин, що пом’якшують відповідальність правопорушника згідно зі ст. 34 КУпАП, суд приймає до уваги повне визнання своєї провини правопорушницею, щире розкаяння винної.
Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення згідно ст. 35 КУпАП, суд не вбачає.
З урахуванням вищевказаного, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення у вигляді мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією ст. 41 ч.1 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою її виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 41 ч. 1, 221, 284, 285, 289, 294 КУпАП, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Піддати ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, адміністративному стягненню у вигляді штрафу у сумі 510 (п’ятсот десять) гривень.
Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд.
Суддя: Дядько Л.І.