справа № 2-1777/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29 квітня 2009 року                                    Бердянський міськрайонний суд

                                                                        Запорізької області

в складі: головуючого судді – Крамаренко А.І.

                при секретарі – Корнієнко Н.І.

    за участю: позивача – ОСОБА_1 , представника позивача – ОСОБА_2 , представника  відповідача – ОСОБА_3 ,

    розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом   ОСОБА_1  до ОСОБА_4    про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1  звернулась до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1  зазначила, що з ІНФОРМАЦІЯ_1  перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4 , а з ІНФОРМАЦІЯ_2   -  у зареєстрованому шлюбі.

За час спільного проживання ОСОБА_4  працював з 12.04.2006 року по 24.05.2006 року та з 14.03.2008 року по 11.06.2008 року. Решту часу ОСОБА_4  фактично знаходився на її утриманні, зловживав спиртними напоями та вчиняв скандали.

До вступу у шлюб ОСОБА_4  в 2002 році уклав договір з „ ІНФОРМАЦІЯ_3 ” на придбання автомобіля „ ІНФОРМАЦІЯ_4 ” 24498 грн. 28 коп. і за час спільного проживання відповідач виплатив  грошові кошти у сумі 13602 грн. 03 коп. за рахунок кредитних коштів, які  отримувала вона.

Окрім того, нею у січні 2007 року за власні кошти була придбана магнітола „Панасонік” з колонками „Піонер” вартістю 1700 грн., а у травні 2007 року – фаркоп на автомобіль вартістю 540 грн. та сплачено на його встановлення 360 грн.

Також у відповідача знаходиться причіп „Скіф”, 1979 року випуску, вартістю 2500 грн., який останній відмовляється повернути.

Також відповідач, за рахунок коштів отриманого нею кредиту у Ощадному банку Російської Федерації придбав житловий будинок АДРЕСА_1 . В подальшому відповідач зобов’язався переоформити зазначений житловий будинок договором дарування на неї, але до цього часу цього не зробив.

У зв’язку з припиненням шлюбних відносин, ОСОБА_1  звернулась до суду і просила: визнати її особистою власністю житловий будинок АДРЕСА_1  Запорізької області як майно, придбане у шлюбі, але за її особисті кошти; визнати автомобіль ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_4 , сумісною власністю подружжя та стягнути з ОСОБА_4  на її користь частку вартості у сумі 13602 грн. 03 коп.; визнати магнітолу „Панасонік” з колонками „Піонер” її власністю; визнати фаркоп на автомобіль  вартістю 540 грн.  з сумою установки 360 грн. її власністю та стягнути з ОСОБА_4  на її користь 900 грн.

    В судовому засіданні ОСОБА_1  та її представник ОСОБА_2  підтримали позовні вимоги просили позов задовольнити.

    Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3  в судовому засіданні позов визнав частково та пояснив, що відповідач не заперечує придбання спірного житлового будинку у шлюбі з позивачем. В зв’язку з цим відповідач згоден сплатити позивачу Ѕ частку  вартості будинку з оцінки БТІ.

Придбання сторонами у шлюбі магнітоли, колонок та фаркопу на автомобіль заперечував, зокрема пояснив, що  фаркоп був придбаний відповідачем після припинення шлюбних відносин.

Щодо тверджень позивача про витрату отриманих нею кредитних коштів на придбання автомобіля та житлового будинку зазначив, що згідно з умовами наданого кредитного договору кредит позивачу був наданий на особисті потреби, і ОСОБА_4  не відомо яким чином даними коштами розпорядилась ОСОБА_1  

     Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в зв’язку з наступним.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

    З матеріалів справи, пояснень сторін судом встановлено, що з ІНФОРМАЦІЯ_1  сторони почали вести спільне господарство, а ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис НОМЕР_2 .

    Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” від 21.12.2007 року до складу майна, що підлягає поділу включається майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Придбання сторонами під час шлюбу житлового будинку АДРЕСА_1  та автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_5  підтверджується технічним паспортом на житловий будинок, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, та не спростовується сторонами у справі.

Суд не може прийняти до уваги пояснення позивача щодо наявності іншого майна (магнітоли та колонок), оскільки факт їх придбання під час перебування сторін у шлюбі не підтверджений належними доказами, а наявність останніх заперечується представником відповідача.

    Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 , ч.2  ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй йому особисто.

    Твердження позивача про придбання житлового будинку та автомобіля на її особисті грошові кошти, отримані нею за кредитним договором від 08.06.2006 року суд не може прийняти до уваги у зв’язку із різницею валюти кредиту та валюти оплати за житловий будинок та автомобіль, відсутності доказів переміщення позивачем кредитних коштів через державний кордон України та їх конвертування у іншу грошову одиницю.      

    Згідно  ст. 60 Сімейного Кодексу (СК) України, ст. 368 ЦК України майно набуте подружжям за час шлюбу , належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності, незалежно від того , що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.  

    Статтею 61 СК України встановлено, що об’єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі , за винятком тих, які вилучені з цивільного обороту.

    Відповідно до ст. 70 СК України , ст. 372 ЦК України частки чоловіка та дружини в праві спільної сумісної власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або договором.  

    Судом встановлено, що між сторонами ніяких угод щодо розподілу часток у спільній сумісній власності не укладалось і відповідно до закону їх частки є рівними.

    Відповідно до ст. 71 СК України  майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися  про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

    З урахуванням наведеного і визначаючи порядок поділу майна, суд враховує інтереси сторін; відсутність належних доказів щодо дійсної вартості спірного  житлового будинку та автомобіля; вимоги ч. 4, 5 ст. 71 СК України.

    Керуючись ст. ст. 10, 11, 57 – 61 , 212 – 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

    Позов   ОСОБА_1    задовольнити частково.

    Визнати житловий будинок АДРЕСА_1  Запорізької області та автомобіль ІНФОРМАЦІЯ_5  2006 року випуску, реєстраційний  номер НОМЕР_1  спільною сумісною власністю ОСОБА_1  та ОСОБА_4 .

    Визнати за ОСОБА_1  право власності на Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_1  Запорізької області.

Визнати за ОСОБА_1  право власності на Ѕ частку автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_5  2006 року випуску, реєстраційний  номер НОМЕР_1 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                        А.І. Крамаренко