Справа № 11-529 2006 рік Головуючий у 1-й інстанції -Терещенко О.І.
Категорія - ст. 125 ч. 1 КК Доповідач - Крамаренко В.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року липня 4 дня колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
Головуючого - Ященка В. А.
Суддів - Крамаренка В.І., СінашенкаВ.Г.
З участю прокурора- Бондарчук Я.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 4 травня 2006 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець АДРЕСА_1, мешканець АДРЕСА_2, раніше не судимого,
засудженого за ст. 125 ч.І КК України до штрафу в розмірі 510 гривень в доход держави.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - 457 гривень 10 коп. у відшкодування заподіяної матеріальної шкоди і 600 гривень відшкодування по оплаті праці адвоката, а також 2000 гривень у відшкодування заподіяної моральної шкоди.
За цим же вироком ОСОБА_2 виправдана за ст. 125 ч.І КК України.
ВСТАНОВИЛА:
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що 30 листопада 2005 року близько 16 годин знаходячись в стані алкогольного сп'яніння і перебуваючи в дворі господарства де він мешкає на АДРЕСА_3, умисно став наносити удари кулаками по голові, обличчю ОСОБА_2 Коли потерпіла тікала з двору він наздогнав її і наніс декілька ударів ногами по тілу, заподіявши в результаті цих дій їй легкі тілесні ушкодження.
В поданій апеляції засуджений ОСОБА_1 прохає вирок суду відносно нього скасувати як незаконний, виходячи з наступного.
Так, суд призначаючи судово-медичну експертизу грубо порушив вимоги ст.ст. 197,206,310 КПК України і не роз'яснив йому як підсудному його права, а судово-психологічна експертиза була проведена експертом, який не мав права її проводити, а його клопотання про проведення цієї експертизи спеціалістами Сумського обласного психоневрологічного диспансеру було судом відхилено.
Крім цього суд допустив однобічність та неповноту судового слідства, не взяв до уваги покази свідків, які підтверджували його покази про обставини, які виникли між ним та ОСОБА_2 В той же час суд чомусь взяв до уваги покази свідків, які були викликані з
боку ОСОБА_2 Судом також не взято до уваги те, що не ОСОБА_2, а він під час виниклий сварки і бійки знаходився в стані необхідної оборони.
Тому він просить вирок суду відносно нього скасувати як незаконний, а також скасувати вирок відносно ОСОБА_2, яким вона виправдана за ст. 125 ч. І КК України І постановити відносно неї обвинувальний вирок та стягнути з неї на його користь 10 тис.гривень у відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_1, який підтримав доводи поданої апеляції, міркування прокурора Бондарчук Я.В. про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи поданої апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково.
Викладені у вироку висновки суду щодо доведеності вини засудженого в скоєнні злочину за вказаних обставин підтверджені зібраними у справі та перевіреними в суді доказами.
Колегія суддів не може погодитись з доводами засудженого, що він не скоював злочину за який його засуджено, та про те, що суд необгрунтовано виправдав ОСОБА_2 за ст. 125 ч.І КК України, так як вона дійсно скоїла вказаний злочин.
Так, потерпіла ОСОБА_2 допитана в судовому засіданні суду першої інстанції вказала, що після того як чоловік прийшовши додому розповів їй про те, що ОСОБА_1 розповідав, що вона пропонувала йому близькі стосунки. Оскільки цього в дійсності не було, вони разом з чоловіком пішли до помешкання ОСОБА_3. Після того як ОСОБА_1 вийшовши з будинку підтвердив сказане її чоловікові, вона дуже розхвилювалась, так як цієї події взагалі не було, а тому вдарила його рукою в обличчя. ОСОБА_1 кинувся на неї і став наносити удари по голові. Дружина ОСОБА_1 стала їх розбороняти і вона втекла від ОСОБА_1, але він її наздогнав і знову наніс удар по голові. Після її побиття вона знаходилась на лікуванні в стаціонарному відділенні лікарні.
Свідок ОСОБА_4 допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що його дружина заперечувала факт намагання її мати близькі стосунки з ОСОБА_1, про що останній розповідав йому і запропонувала з'ясувати ці обставини у ОСОБА_1 Під час розмови з дружиною, ОСОБА_1 підтвердив раніше сказане і його дружина розхвилювавшись нанесла удар рукою по обличчю ОСОБА_1.
Він вийшов з подвір'я ОСОБА_3, а дружина залишилась. Через деякий час він почув крики дружини і вийшов зі свого подвір'я, побачив, як ОСОБА_1 бив її ногами, коли вона впала на землю. Після отриманих тілесних ушкоджень дружина перебувала на лікуванні.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано поклав в основу вироку пояснення потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4, оскільки вони повністю узгоджуються з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, про обставини скоєння відносно ОСОБА_2 злочину.
Свідок ОСОБА_5, дружина ОСОБА_1, допитана в судовому засіданні суду першої інстанції, пояснила, що того дня, коли до них прийшли подружжя ОСОБА_6, її чоловік знаходився в стані алкогольного сп'яніння. Після того, як її чоловік підтвердив раніше висловлену з боку ОСОБА_2 пропозицію, остання вдарила її чоловіка в обличчя і вони впали зі східців біля будинку, а вона разом з дітьми їх розбороняли.
Свідок ОСОБА_7, підтвердила, що почувши крики з подвір'я свого брата і прийшовши туди помітила, що її брат ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тримали один одного за одяг. Дружина ОСОБА_1 намагалась відтягти чоловіка від ОСОБА_6, щоб він її не бив. Після того як ОСОБА_1 відсторонила від ОСОБА_6 остання побігла до свого подвір'я,
З висновку судово-медичної експертизи (ас.61,62) вбачається, що ОСОБА_2 були заподіяні легкі тілесні ушкодження.
Таким чином вказане свідчить про безпідставність доводів, які викладені в апеляції засудженого ОСОБА_1 про те, що він не бив потерпілу ОСОБА_2, а виявлені у неї тілесні ушкодження настали не від його злочинних дій.
Колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції розглядаючи справу обгрунтовано дійшов до висновку, що пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення за ст. 125 ч.І КК України не знайшло свого підтвердження і вказаний склад злочину відсутній в її діях.
Дійсно, і проти цього не заперечувала ОСОБА_2, що вона нанесла удар ОСОБА_1 рукою в обличчя після того як він в присутності її чоловіка повідомив про її намагання мати з ним близькі стосунки. При цьому вона також вказала, що після слів ОСОБА_1 розхвилювалась, обурилась на нього, так як вказаний ним факт взагалі не мав місця, а тому і нанесла йому удар.
Проведена по справі судово-психіатрична експертиза вказує на те, що ОСОБА_2 під час нанесення удару ОСОБА_1 знаходилась в стані фізіологічного афекту (а.сі06).
В той же час чинним кримінальним кодексом України не передбачена кримінальна відповідальність за заподіяння легкого тілесного ушкодження, які були заподіяні ОСОБА_1 діями ОСОБА_2 у стані сильного душевного хвилювання.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дослідивши обставини справи вірно розцінив дії ОСОБА_2 пов'язані з заподіянням тілесних ушкоджень ОСОБА_1, як такі які були скоєні з метою захисту охоронюваних законом її прав та інтересів і вірно прийшов до висновку, що в її діях відсутній склад злочину, передбачений ст. 125 ч.І КК України.
Що ж стосується доводів апеляції засудженого ОСОБА_1 про те, що під час розгляду справи суд порушив вимоги кримінально-процесуального закону під час призначення по справі судових експертиз, то колегія суддів їх вважає необгрунтованими, так як під час розгляду справи в апеляційному порядку колегія суддів порушень вимог кримінального та кримінально-процесуального закону не виявила
В той же час колегія суддів знаходячи висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 в умисному заподіянні ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень правильним, приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 також вірно кваліфіковані за ст. 125 ч.І КК України.
Покарання засудженому ОСОБА_1 судом призначено у відповідності з вимогами ст.65 КК України, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного і вважає, що призначене покарання є необхідне і достатнє для його виправлення.
Разом з тим, визначаючи розмір моральної шкоди і стягуючи з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 - 2000 гривень, суд не в повній мірі врахував обставини справи, матеріальний стан потерпілого, не навів у вироку переконливих мотивів, чому саме така сума коштів підлягає стягненню з засудженого, а тому колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування моральної шкоди.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.362,365,366,377 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовільнити частково.
Вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 4 травня 2006 року в частині засудження ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляцію - без задоволення.
Цей же вирок в частині цивільного позову зменшити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди - 1000 гривень.
В іншій частині вирок залишити без зміни.