Справа № 22-ц-4367 Головуючий 1інст .- Набіулліна С.В.
Категорія : із угод Доповідач - Колтунова А.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
Головуючого-судді: Колтунової А.І.
суддів: Піддубного Р.М.,
Тичкової О.Ю.
при секретарі: Костенко Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 04 червня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної дирекції Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», третя особа ОСОБА_3 про стягнення виплати страхового відшкодування за шкоду, заподіяну застрахованому транспортному засобу, -
ВСТАНОВИВ:
02 квітня 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Харківської обласної дирекції Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (далі НАСК «Оранта») про стягнення на її користь 10 000 грн. страхового відшкодування за шкоду, заподіяну застрахованому транспортному засобу, а саме автомобілю «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_1, внаслідок настання страхового випадку - ДТП.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача Пащенко І.О. позов не визнала.
Третя особа, ОСОБА_3, позовні вимоги підтримав.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 червня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківської обласної дирекції НАСК «Оранта», третя особа ОСОБА_3 про стягнення виплати страхового відшкодування за шкоду, заподіяну застрахованому транспортному засобу, залишені без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду представник позивачки ОСОБА_2. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Представник позивачки посилається на ті обставини, що судом не дана належна оцінка їх доводам стосовно того, що ОСОБА_1. та її довірена особа - ОСОБА_3. не мали змоги негайно з місця події повідомити цілодобову службу страховика, а також, що ОСОБА_3. самовільно залишив місце пригоди у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, що підтверджується письмовими доказами, а саме відповіддю на запит ОСОБА_5. з лікарні та випискою з амбулаторної карти №106 ОСОБА_3, де зазначено, що 06 лютого 2006 року він звернувся до Височанської поліклініки зі скаргою на біль у грудній клітині, підвищенням температури до 38,5 - 39,5 градусів (а.с. 20, 21).
У зв'язку з чим, представник позивачки вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам по справі.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача та третя особа - ОСОБА_3. підтримали апеляційну скаргу.
Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Вислухавши пояснення представників сторін, третьої особи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
27 жовтня 2005 року між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Харківської обласної дирекції НАСК «Оранта» було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу №332/05, відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався застрахувати автомобіль позивача марки «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_1, та у разі настання страхового випадку виплатити позивачу страхове відшкодування, а позивач в свою чергу зобов'язувався на час дії договору страхування сплачувати відповідачу страхові платежі (а.с.5-10).
Даним договором сторони вказали на взаємні зобов'язання - в разі настання страхового випадку, страхувальник негайно (безпосередньо з місця події) повідомляє про це страхову компанію, вживає всіх необхідних заходів для запобігання збільшення розміру шкоди, надає передбачений договором комплект документів, а відповідач, отримавши викладене, здійснює страхову виплату (а.с.8).
06 лютого 2006 року близько 21 години 00 хвилин сталося дорожня-транспортна пригода (далі ДТП), внаслідок якої автомобіль позивачки ОСОБА_1., який був об'єктом страхування вищезазначеного договору, отримав механічні пошкодження. За кермом застрахованого автомобіля знаходилася довірена особа страхувальника - ОСОБА_3. Під час керування транспортним засобом він скоїв наїзд на перешкоду у селищі Високий, після чого залишив автомобіль на проїзній частині дороги та пішов додому. При цьому ОСОБА_3. ДАІ не викликав, перевірку на стан сп'яніння не проходив, у сервісну службу страховика не зателефонував, заходів по зменшенню шкоди не вжив. Наступного дня наявні зовнішні пошкодження автомобіля були більшими, ніж наїзд на перешкоду.
На місце події була викликана оперативна група лише 07 лютого 2006 року, а машину було забрано на штрафмайданчик.
До страховика ОСОБА_3. звернувся із заявою про страхову виплату, яка зареєстрована за №44/185, лише 09 лютого 2006 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. про стягнення виплати страхового відшкодування за шкоду, заподіяну застрахованому транспортному засобу, суд першої інстанції виходив з того, що довірена особа страхувальника - ОСОБА_3. порушив умови договору добровільного страхування транспортного засобу №332/05 від 27 жовтня 2005 року, у зв'язку з чим страховик ХОД НАСК «Оранта» обґрунтовано відмовила у виплаті страхового відшкодування.
Колегія суддів вважає дані висновки суду першої інстанції правильними, оскільки вони відповідають зібраним по справі доказам, вимогам ст.26 Закону України «Про страхування», ст.629, ст.979, ст.991 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2.10.1.2 вищезазначеного договору добровільного страхування наземного транспорту страхувальник зобов'язаний негайно (безпосередньо з місця події) повідомити цілодобову сервісну службу страховика. Якщо страхувальник або довірена особа не могли зробити цього з об'єктивних причин, вони повинні надати докази відсутності такої можливості та повідомити цілодобову сервісну службу страховика відразу, як тільки це стане можливим. (а.с.8).
Відповідно до пункту 2.10.1.3. вказаного договору страхувальник зобов'язаний ужити усіх необхідних заходів для запобігання збільшенню розміру шкоди та усунення причин, що сприяють виникненню додаткових збитків (а.с.8).
Відповідно до п. 2.4.3.3. вищезазначеного договору страхування страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадку - коли особа, що керувала застрахованим транспортним засобом після ДТП самовільно залишила місце пригоди чи ухилилася від проведення в установленому порядку перевірки, констатуючої дію алкогольних напоїв, наркотичних чи інших токсичних речовин, чи споживала ці речовини після ДТП до відповідної констатуючої перевірки (а.с.6).
Відповідно до п.2.4.3.5. вказаного договору страховик також має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадку порушення або несвоєчасного виконання обов'язків страхувальника або довіреної особи при настанні події, що має ознаки страхового випадку, передбачених розділом 2.10 Договору (а.с.6).
Доводи ОСОБА_3 відносно того, що відповідач повинен був врахувати поважність причини, а саме погане самовідчуття та відсутність зв'язку, що позбавило його можливості своєчасно повідомити про страховий випадок, посилаючись на те, що у його мобільного телефону розрядилася батарея, судом не можуть бути прийняти до уваги з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3. 06 лютого 2006 року звернувся до Височанської поліклініки зі скаргою на біль у грудній клітині, підвищенням температури до 38,5 - 39,5 градусів. Хоча вже о 21-00 годині того ж дня він керував транспортним засобом.
07 лютого 2006 року вранці він з'явився на місце ДТП, що свідчить про наявність у нього можливості повідомити страховика про настання страхового випадку. Але враховуючи вищевикладене страховик був повідомлений про це лише 09 лютого 2006 року.
Той факт, що в момент дорожньо-транспортної пригоди у нього розрядився телефон, також не може бути визнаний поважною причиною не виклику ОСОБА_3. працівників ДАІ, не повідомлення страхувальника про настання страхового випадку, оскільки ДТП мала місце в селищі Високий та ОСОБА_3. мав можливість скористатися селищним телефонним зв'язком.
Крім цього, одразу після ДТП ОСОБА_3., як він визнає сам, пішов додому, де мешкає разом з власником автомобіля ОСОБА_1. За таких обставин він мав можливість довести до відома про ДТП власника транспортного засобу, працівників ДАІ та страховика.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що укладаючи з відповідачем договір добровільного страхування транспортного засобу позивач по справі був ознайомлений з його умовами. На порушення умов вищезазначеного договору довірена особа страхувальника своєчасно не повідомила про настання ДТП та не надав доказів, які б підтверджували неможливість своєчасно це зробити з поважних причин.
Крім цього, ОСОБА_3. не були надані документи, які б підтверджували, що на момент ДТП він не знаходився у стані алкогольного сп'яніння або у наркотичному стані. Залишення ним машини на проїзній частині сприяло збільшенню розміру шкоди.
Згідно п.5 ч.1 ст.991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.
Своїми діями ОСОБА_3. порушив не тільки обов'язки, передбачені ЦК України, а й договором з причин, що не можуть бути визнані судом поважними.
Тому відмова відповідача від здійснення страхової виплати відповідає вимогам ст.991 ЦК України, умовам укладеного між сторонами договору добровільного страхування транспортного засобу.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції неправильно вказав, що ОСОБА_3. за порушення п.12.1 Правил дорожнього руху України був притягнутий до адміністративної відповідальності, є обґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що постановою судді Харківського районного суду Харківської області від 14 листопада 2006 року адміністративна справа відносно ОСОБА_3 за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрита у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (а.с.19).
Однак дана обставина не впливає на висновки суду першої інстанції відносно того, що ОСОБА_3. порушив умови договору добровільного страхування транспортного засобу 3332/05, що стало причиною для відмови у виплаті страхового відшкодування, тому і вищезазначені доводи не можуть бути визнані правовою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 04 червня 2009 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України в 2-місячний строк з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий - суддя
Судді: