Справа № 22-ц-4417 Головуючий 1інст .- Шмадченко С.І.
Категорія : сімейні Доповідач - Колтунова А.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
Головуючого-судді: Колтунової А.І.
суддів: Піддубного Р.М.,
Тичкової О.Ю.
при секретарі: Костенко Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 березня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину,-
ВСТАНОВИЛА:
29 січня 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину.
Позивачка посилається на ті обставини, що з відповідачем знаходиться в зареєстрованому шлюбі з 1987 року.
Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає з нею.
Відповідно до норм сімейного законодавства батьки зобов'язані утримувати своїх дітей.
У зв'язку з чим, вона просила суд стягнути з відповідача на її користь на утримання сина аліменти у розмірі ј частини усіх видів його заробітку.
Справу розглянуто за відсутністю відповідача, який був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.
В запереченнях на позов ОСОБА_1 просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на ті обставини, що їх шлюб з позивачкою не розірвано, він приймає участь в утриманні неповнолітнього сина.
Крім цього, він має сумніви щодо свого батьківства.
Заочним рішенням Київського районного суду міста Харкова від 12 березня 2009 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1, 1962 року народження, який працює в ННЦ ХФТІ інженером, зареєстрований за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_4, 1959 року народження, аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частини від усіх видів заробітку щомісяця, починаючи з 29 січня 2009 року та до досягнення повноліття.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, позовні вимоги залишити без розгляду, посилаючись на ті обставини, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам по справі.
Суд безпідставно розглянув справу за його відсутності, оскільки він не з'явився у судове засідання за станом здоров'я.
Суд необґрунтовано не прийняв до уваги його доводи відносно того, що він несе з позивачкою солідарні витрати на утримання сина. У підтвердження цих обставин він просив суд викликати свідків, однак суд не задовольнив його клопотання.
При розгляді справи суд не прийняв до уваги його стану здоров'я, наявність у нього непрацездатних батьків та ухвалив незаконне рішення.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник підтримали апеляційну скаргу.
ОСОБА_4. проти задоволення апеляційної скарги заперечувала.
Вислухавши пояснення сторін, представника відповідача. перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стягуючи з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітнього сина аліменти в розмір ј частини від усіх видів його заробітку, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є батьком неповнолітнього ОСОБА_3 та зобов'язаний приймати участь у його утриманні.
Він має постійний заробіток, у зв'язку з чим на утримання сина він має можливість сплачувати аліменти у вказаному розмірі.
Колегія суддів погоджується з даними висновками суду, оскільки вони відповідають вимогам ст.ст.180-183 Сімейного кодексу України.
Судом встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_1 є батьком неповнолітнього ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4).
Відповідно довідки комунального підприємства «Жилкомсервіс» неповнолітній ОСОБА_3 мешкає з матір'ю - ОСОБА_4. (а.с.2).
Згідно ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Зібрані по справі докази свідчать про те, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 березня 2009 року шлюб сторін розірвано, син залишився мешкати з позивачкою, домовленості щодо участі в утриманні сина вони не досягли.
У зв'язку з чим суд першої інстанції прийшов к обґрунтованому висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання сина.
Доводи ОСОБА_1, викладені в апеляційній скарзі про те, що він разом з позивачкою солідарно приймає участь в утриманні сина не можуть бути визнані правовою підставою для відмови у позові, оскільки дані правовідносини сторін мали місце до розірвання їх шлюбу, у період їх спільного проживання.
На час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції їх сімейні відносини припинені та позивачка бажає отримати визначену судом частину доходів на утримання сина.
При визначенні розміру аліментів судом було враховано матеріальне становище як позивачки так і відповідача (а.с.16, 34).
В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач надав надані стосовно стану свого здоров'я, посилався на наявність у нього непрацездатних батьків (а.с.67-70).
Разом з тим, колегія суддів вважає, що вказані обставини не є правовою підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки відповідач не надав даних про наявність у нього інших виплат, тому ѕ частини заробітної плати, що залишається після удержання аліментів, він може витрачати на власний розсуд, в тому числі на оздоровлення, допомогу батькам.
Доводи відповідача стосовно безпідставного розгляду справи судом першої інстанції за його відсутності, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (а.с.15).
Яких-небудь даних, які б підтверджували поважність причини його неявки у судове засідання суду першої інстанції, він не надав.
За таких обставин суд мав правові підстави згідно з ч.4 ст.169 ЦПК України для розгляду справи за відсутністю відповідача.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на той факт, що суд першої інстанції не викликав у судове засідання свідків, вказаних ним у клопотанні, не може бути підставою для скасування рішення суду. ОСОБА_1 до суду першої інстанції не з'явився, явку свідків не забезпечив.
В суді апеляційної інстанції клопотання про виклик даних свідків він не заявляв.
У зв'язку з чим, відповідно до вимог ст.60 ЦПК України були правові підстави для розгляду справи відповідно з наданими доказами.
Та обставина, що після звернення позивачки до суду з позовом про стягнення аліментів відповідач зазнав витрат на придбання путівок до оздоровчого табору для оздоровлення сина, проти чого не заперечує і позивачка, також не є підставою для скасування або зміни рішення суду, оскільки дані витрати можуть бути враховані при визначенні заборгованості по аліментам.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1, висновків суду не спростовують. У зв'язку з чим, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Разом з тим, колегія суддів вважає необхідним змінити рішення суду першої інстанції, доповнивши його резолютивну частину вказівкою, що розмір стягнутих аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку відповідно до вимог ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України.
Куруючись ст., ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст.307, п.4 ст.309, ст.313, ст.316, ст.319 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Заочне рішення Київського районного суду міста Харкова від 12 березня 2009 року змінити.
Доповнити резолютивну частину рішення вказівкою, що розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1, на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, не може бути меншим ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В іншій частині заочне рішення Київського районного суду міста Харкова від 12 березня 2009 року залишити без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України в 2-місячний строк з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий суддя:
Судді: