Справа № 2-а-132/2009 р.
П О С Т А Н О В А
іменем України
„11" серпня 2009 року Великобурлуцький районний суд
Харківської області
в складі головуючого - судді РИКОВА М.І.
при секретарі ДРИЛЬ Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Великий Бурлук цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ВЕЛИКОБУРЛУЦЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про визнання неправомірними дій та зобов»язання вчинити певні дії,-
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Великобурлуцькому районі Харківської області (далі УПФ) про перерахунок раніше призначених державної та додаткової пенсій, виплата яких передбачена статтями 50,54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ).
Позивач зазначав, що він як інвалід 2-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 р., отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями 50,54 Закону № 796-ХІІ. Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам, установленим цим Законом, та на відмову УПФ привести їх у відповідність з останніми, ОСОБА_1 просив визнати дії відповідача неправомірними і зобов'язати його усунути зазначені порушення, провівши відповідні перерахунки за 2008 рік. Також просив зобов»язати відповідача після здійснення відповідного перерахунку та виплати заборгованості з належних йому пенсійних виплат у необхідних розмірах, призначити до виплати йому у законодавчо встановлених розмірах державну пенсію в мінімальному об»ємі, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги, просив суд зобов»язати відповідача провести перерахунок раніше призначених йому державної та додаткової пенсій з 1 січня 2008 року. При цьому суду пояснив, що він приймав участь в ліквідаціі наслідків аваріїї на ЧАЕС з 14 серпня по 25 листопада 1986 року. Під час перебування в зоні відчуження отримав дозу радіації. За рішенням медико-соціальної експертизи йому було встановлено 2 групу інвалідності по захворюванню, пов’язаному з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. При цьому, позивач зазначав, що він звертався до позивача із заявою про перерахунок його пенсії, відповідно до ст.ст. 50,54 Закону № 796-ХІІ. Між тим, відповідач необґрунтовано відмовив йому у такому перерахунку. Просив суд задовольнити його вимоги в повному обсязі, провівши відповідні перерахунки з 1 січня 2008 року, стягнувши заборгованість по виплатам пенсій за 2008 рік в сумі як це передбачено законом.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, судову повістку отримав 30 червня 2009 року (а.с.32), надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності та надав письмові заперечення, в яких прохає відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, пославшись на те, що пенсія позивачу призначена відповідно до вимог ст.ст.50, 54 ЗУ №796-Х11, постанови КМУ №1 від 03.01.2002 р. «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів», постанови КМУ №530 від 22.05.2008 р. «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», постановою КМУ № 654 від 16.07.2008 р. та ст.28 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік» (а.с.20).
Суд вирішив можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, на підставі наявних у справі доказів.
Вислухавши пояснення позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.33) і йому встановлена 2 група інвалідності, яка пов’язана із цим (а.с.06,22-23).
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАСУ у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому нормативному акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Статтею 49 Закону України від 28 лютого 1991 р. № 796-Х11 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» (далі Закон) передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам 2 групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІУ) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Як установлено судом ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.05-06) та одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону № 796-ХІІ та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 цього Закону.
Розрахунок пенсій позивачу УПФ провело виходячи з розміру 19 грн. 91 коп., установленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (далі - постанова КМУ від 3 січня 2002 року № 1), а з 01.09.2008 р. згідно із постановою КМУ №654 від 16.07.2008 р.
Суд вважає, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50,54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на 2008 рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50,54 Закону № 796-ХІІ, в пункті 2 постанови від 3 січня 2002 року № 1 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначених статей закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
При вирішенні спору суд вважає, що виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50,54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на 2008 рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, а положення частини 3 статті 28 Закону України №1058-1У від 9.07.2003 р. «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті. В зв’язку із викладеним суд не може застосувати названі відповідачем постанови КМУ № 1 від 03.01.2002 р. та № 654 від 16.07.2008 р., оскільки вони істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України № 1058-1У від 09.07.2003 р. «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначив цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Відповідно до ч.1 зазначеної статті мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму. Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку, пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму і цей перерахунок здійснюється відповідно з дня встановлення цього мінімуму. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум був встановлений: з 01.01.2008 р. в розмірі 470 грн.; з 01.04.2008 р. в розмірі - 481 грн.; з 01.07.2008 р. - 482 грн.; з 01.10.2008 р.- 498 грн.
Суд також вважає, що при прийнятті зазначеного рішення слід керуватись рішенням КСУ від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 згідно якого визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення підпунктів 1-6 пункту 19 розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107-У1.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на всій території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи із приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення Рішення Конституційного Суду України управління Пенсійного фонду України в Великобурлуцькому районі Харківської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу основну і додаткову пенсії відповідно до ст.ст.50,54 ЗУ від 28.02.1991 р. № 796-Х11 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України щодо неконституційності відповідних пунктів ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік» вони втрачають чинність.
Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Виходячи із викладеного та з урахуванням встановленого в 2008 р. прожиткового мінімуму для громадян, основна пенсія ОСОБА_1 повинна була становити:
а) за період із 22.05.2008 р. по 30.06.2008 р. – 3 848 грн. 00 коп. (481 грн. х 8), а фактично становила - 965 грн. 00 коп., тобто щомісячна різниця становить – 2 883 грн. 00 коп.. Крім того, за 10 днів травня (2 883 грн. 00 коп.: 31 день х 10 днів = 930 грн. 00 коп., а фактично становила (965 грн. 00 коп. : 31 день х 10 днів = 311 грн. 29 коп.), тобто різниця становить – 618 грн. 71 коп. (930 грн. 00 коп. - 311 грн. 29 коп.), а за весь період – 3 501 грн. 71 коп. =(2 883 грн. 00 коп. + 618 грн. 71 коп.);
б) за період із 01.07.2008 р. по 30.09.2008 р. – 3 856 грн. 00 коп. (482 грн. х 8), а фактично становила – 1 090 грн. 00 коп., тобто щомісячна різниця становить – 2 766 грн. 00 коп., а за весь період – 8 298 грн. 00 коп. (2 766 грн. 00 коп. х 3 місяці);
в) за період із 01.10.2008 р. по 31.12.2008 року – 3 984 грн. 00 коп. (498 грн. х 8), а фактично 1 090 грн. 00 коп., тобто щомісячна різниця становить – 2 894 грн. 00 коп., а за весь період – 8 682 грн. 00 коп. (2 894 грн. 00 коп. х 3 місяці).
Таким чином, ОСОБА_1 за період із 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. було не доплачено 20 481 грн. 71 коп. = (3 501 грн. 71 коп. + 8 298 грн. 00 коп. + 8 682 грн. 00 коп.) основної пенсії.
Додаткова пенсія ОСОБА_1 повинна була би становити за період:
а) за період із 22.05.2008 р. по 30.06.2008 р. – 360 грн. 75 коп.(481 грн. х 75 : 100), а фактично становила - 96 грн. 20 коп., тобто щомісячна різниця становить - 264 грн. 55 коп.. Крім того, за 10 днів травня (360 грн. 75 коп.: 31 день х 10 днів = 116 грн. 37 коп., а фактично становила (96 грн. 20 коп. : 31 день х 10 днів = 31 грн. 03 коп.), тобто різниця становить – 85 грн. 34 коп. (116 грн. 37 коп. - 31 грн. 03 коп.), а за весь період – 349 грн. 89 коп. (264 грн. 55 коп. + 85 грн. 34 коп.);
б) за період із 01.07.2008 р. по 30.09.2008 р. - 361 грн. 50 коп.(482 грн. х 75 : 100), а фактично становила - 96 грн. 40 коп., тобто щомісячна різниця становить - 265 грн. 10 коп., а за весь період - 795 грн. 30 коп. (265 грн. 10 коп. х 3 місяці);
в) за період із 01.10.2008 р. по 31.12.2008 р. - 373 грн. 50 коп.(498 грн. 00 коп. х 75 : 100), а фактично становила - 99 грн. 60 коп., тобто щомісячна різниця становить - 273 грн. 90 коп., а за весь період - 821 грн. 70 коп. (273 грн. 90 коп. х 3 місяці).
Таким чином, ОСОБА_1 за період із 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. не доплачено 1 966 грн. 89 коп. = (349 грн. 89 коп. + 795 грн. 30 коп. + 821 грн. 70 коп.) додаткової пенсії.
Всього за зазначений період ОСОБА_1 не доплачено основної та додаткової пенсії 22 448 грн. 60 коп .=(20 481 грн. 71 коп. + 1 966 грн. 89 коп.).
В зв’язку із викладеним суд вважає, що дії УПФ України в Великобурлуцькому районі Харківської області при відмові ОСОБА_1 у перерахунку призначеної пенсії як інваліду 2-ї групи, учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС слід визнати протиправними. Суд також вважає необхідним зобов’язати УПФ України в Великобурлуцькому районі Харківської області здійснити відповідно до ст.ст.50,54 ЗУ від 28.02.1991 р. №796-Х11 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, виходячи з розміру пенсії за віком, визначеного ст.28 Закону України № 1058-1У від 09 липня 2003 р. «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період із 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р., сплативши на його користь загальну різницю між основною та додатковою пенсіями, які слід було сплачувати ОСОБА_1 в зазначений період та фактично сплачуваними йому пенсіями в сумі 22 448 грн. 60 коп .
Позовні вимогиОСОБА_1 щодо зобов'язання відповідача в подальшому нарахувати та сплачувати йому у законодавчо встановлених розмірах державну пенсію в мінімальному об»ємі, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком не підлягають задоволенню, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання і яке спрямоване на відновлення порушених прав, свобод та інтересів. Виходячи із змісту законодавства воно не може в майбутньому регулювати суспільні відносини.
Керуючись ст.ст. 7-11, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, районний суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Великобурлуцькому районі Харківської області щодо не здійснення перерахунку пенсії за 2008 рік ОСОБА_1відповідно до ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи».
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Великобурлуцькому районі Харківської області здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інваліду 2-ї групи відповідно до вимог ст.ст.50,54 Закону України від 28 лютого 1991 р. № 796-Х11 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, виходячи з розміру пенсії за віком, визначеного ст.28 Закону України № 1058-1У від 09 липня 2003 р. «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести виплату на користь ОСОБА_1 22 448 грн. (двадцять дві тисячі чотириста сорок вісім) грн. 60 коп. - різницю між основною та додатковою пенсіями, які слід було сплачувати йому за період із 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. та фактично сплачуваними йому пенсіями.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Великобурлуцький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст виготовлено та підписано 12 серпня 2009 року.
Головуючий – Суддя Великобурлуцького районного суду
Харківської області: М.І.РИКОВ
Постанова виготовлена за допомогою комп’ютерної техніки в нарадчій кімнаті.