Справа № 1-249/09

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2009 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді         Католікяна М.О.,

при  секретарі             Богатирьовій Д.І.,

за участю прокурора         Бикова В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, маючого вищу освіту, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні дружину та двох малолітніх дітей, раніше не судимого, мешкаючого за адресою: Дніпропетровська область, Петропавлівський р-н, смт. Петропавлівка, вул. Радянська, 20,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України,

у с т а н о в и в:

наказом прокурора Дніпропетровської області від 23.10.2001 р. № 996 ОСОБА_1 призначений на посаду старшого помічника, а наказом від 24.01.2002 р. № 73 – на посаду помічника прокурора Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції:

- підтримання державного обвинувачення в суді;

- представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

- нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

- нагляд за додержанням  законів при виконанні судових рішень  у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про прокуратуру» прокурор, який бере участь в розгляді справ у судах, додержуючи принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ та постановленню судових рішень, що ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов'язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання.

Обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються цим Законом та процесуальним законодавством України.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про прокуратуру» прокурор бере участь в судовому розгляді кримінальних справ залежно від характеру і ступеня суспільної небезпеки діяння.

Підтримуючи державне обвинувачення, прокурор бере участь у дослідженні доказів, подає суду свої міркування щодо застосування кримінального закону та міри покарання підсудному. При цьому прокурор керується вимогами закону і об'єктивною оцінкою зібраних по справі доказів.

У разі, коли при розгляді справи прокурор дійде висновку, що дані судового слідства не підтверджують обвинувачення підсудного, він зобов'язаний відмовитись від обвинувачення.

Під час судового розгляду до закінчення судового слідства прокурор вправі змінити пред'явлене особі обвинувачення.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про прокуратуру» під поняттям «прокурор» у ст.ст. 34, 35, 36 цього Закону слід розуміти Генерального прокурора України та його заступників, підпорядкованих прокурорів та їх заступників, старших помічників і помічників прокурорів, начальників управлінь і відділів, їх заступників, старших прокурорів і прокурорів управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.

Крім того, відповідно до наказу № 2 прокурора Петропавлівського району Дніпропетровської області «Про розподіл обов'язків між працівниками прокуратури Петропавлівського району» від 08.01.2009 р. на помічника прокурора району ОСОБА_1 покладено обов’язки із забезпечення виконання Конституції та Законів України, вимог галузевого наказу Генерального прокурора України з питань участі прокурорів у кримінальному судочинстві, у тому числі підтримання державного обвинувачення в судах у кримінальних справах; участь у попередньому розгляді районним судом кримінальних справ, а також в судових процесах про застосування примусових заходів медичного характеру та з питань, пов'язаних з виконанням вироку; ведення первинного обліку участі   прокурорів у розгляді кримінальних справ судами; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах; вивчення в апеляційний строк матеріалів, розглянутих за їх участю справ, підготовка, за наявності підстав, апеляцій та касаційних подань на судові рішення; участь в судових засіданнях про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, продовження строків тримання під  вартою,  а також скарг на затримання,  на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи; розгляд звернень (скарг) на незаконні судові рішення та своєчасне вжиття передбачених законом заходів до усунення порушень закону у всіх стадіях кримінального   судочинства;   забезпечення систематизації та кодифікації діючого законодавства.

Таким чином, ОСОБА_1 постійно здійснював функції представника влади і згідно з п. 1 примітки до ст. 364 КК України є службовою особою, яка згідно з п. 2 примітки до ст. 368 КК України займає відповідальне становище.

01 липня 2008 року до прокуратури Петропавлівського району Дніпропетровської області з Петропавлівського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області відповідно до ст. 225 КПК України надійшла кримінальна справа № 12081131 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 296 КК України, для вивчення та затвердження обвинувального висновку. Цього ж дня прокурором Петропавлівського району вивчення зазначеної кримінальної справи та підтримання державного обвинувачення в суді доручено ОСОБА_1

За результатами вивчення кримінальної справи щодо ОСОБА_2 05.07.2008 р. ОСОБА_1 склав довідку, в якій зазначив, що обвинувальний висновок підлягає затвердженню. Цього ж дня прокурором Петропавлівського району затверджено обвинувальний висновок, а 07.07.2008 р. кримінальна справа щодо ОСОБА_2 направлена до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області для розгляду по суті.

В ході вивчення кримінальної справи ОСОБА_1 встановив, що незважаючи на обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років та який згідно з п. 4 ст. 12 КК України є тяжким злочином, а також у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, за який передбачено покарання у вигляді штрафу від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років, та який згідно з п. 3 ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Скориставшись цими обставинами, ОСОБА_1 вирішив поставити ОСОБА_3 в такі умови, за яких він змушений буде дати хабара, щоб запобігти настанню тяжких наслідків для себе у вигляді зміни запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття під варту, а також засудження до реальної міри покарання у вигляді позбавлення волі.

З цією метою у січні – квітні 2009 року в смт. Петропавлівка Петропавлівського району Дніпропетровської області ОСОБА_1, діючи з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, неодноразово зустрічався з ОСОБА_2 та погрожував останньому зміною запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття під варту, а також засудженням до реальної міри покарання у вигляді позбавлення волі.

За сприяння у призначенні умовного покарання за вчинені злочини ОСОБА_1 поставив вимогу ОСОБА_2 передати хабар в сумі 50 000,00 грн.

Будучи поставленим в такі умови та побоюючись погроз ОСОБА_1, у квітні 2009 року ОСОБА_2 змушений був погодитися дати хабар в сумі 50 000,00 грн., попередньо повідомивши Генеральну прокуратуру України про вимагання хабара.

11 квітня 2009 року, біля 11 30  год., ОСОБА_1 разом зі своїм братом ОСОБА_4 на автомобілі марки «ОСОБА_5 ГАЗ-24», державний номерний знак – 04 004-70 АА, під керуванням останнього, під'їхав до універсаму «Сільпо» по
вул. Буковинська, 9 в м. Дніпропетровськ. Не ставлячи ОСОБА_4 до відома про свої злочинні наміри, ОСОБА_1 зустрівся з ОСОБА_2 та в салоні зазначеного автомобіля одержав від останнього грошові кошти в сумі 50 000,00 грн.

В той же день відразу після одержання грошових коштів від ОСОБА_2 біля універсаму «Сільпо» ОСОБА_1 був затриманий працівниками ДДСБЕЗ МВС України. Під час огляду місця події в салоні автомобіля марки «ОСОБА_5 ГАЗ-24», державний номерний знак – 04 004-70 АА, було виявлено та вилучено 50 000,00 грн., які ОСОБА_1 одержав від ОСОБА_2 в якості хабара.

У судовому засіданні підсудний вину свою визнав частково, показавши, що не мав законних повноважень і не міг вплинути на питання щодо обрання запобіжного заходу та призначення міри покарання ОСОБА_2 ОСОБА_6 підсудний показав, що вину свою визнає і щиро розкаявся. Із жовтня 2001 року він працює на посаді помічника прокурора Петропавлівського району Дніпропетровської області. Згідно з наказом прокурора району на нього покладено обов'язок по підтриманню державного обвинувачення в суді. Наприкінці 2008 року до прокуратури району надійшла кримінальна справа з СВ Петропавлівського РВ по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 296 КК України з обвинувальним висновком. Згідно з резолюцією прокурора району вивчення кримінальної справи та підтримання державного обвинувачення було доручено йому. Обвинуваченому ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Після затвердження прокурором обвинувального висновку дана кримінальна справа була направлена до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області для розгляду по суті. Під час перебування зазначеної кримінальної справи в суді він неодноразово зустрічався з ОСОБА_2 та запропонував останньому передати йому гроші в сумі 50 000,00 грн. за сприяння у призначенні умовного покарання за вчинений злочин. 11.04.2009 р., у першій половині дня, разом зі своїм братом ОСОБА_4, якому не було відомо про його стосунки з ОСОБА_2 щодо отримання грошей, він приїхав в м. Дніпропетровськ на автомобілі марки «ОСОБА_5 ГАЗ-24», яким керував його брат. Вони зупинились біля універсаму «Сільпо», куди мав підійти ОСОБА_2 За деякий час до нього підійшов ОСОБА_2 та передав йому гроші в сумі 50 000,00 грн., які поклав в бардачок автомобіля. Коли ОСОБА_2 пішов, то підсудного затримали працівники міліції. Ділити вказані гроші він ні з ким не збирався, а хотів використати їх на власні потреби. Дійсно підсудний пропонував ОСОБА_2 передати гроші в сумі 50 000,00 грн. для вирішення питання про призначення останньому умовного покарання за вчинені злочини. В розмові з ОСОБА_2 він говорив, що можливо доведеться передавати гроші судді Полубану М.П. та в обласний центр. Однак ніякого наміру передавати гроші судді Полубану М.П. та в обласний центр у нього не було. З суддею Полубаном М.П. на цю тему він взагалі не розмовляв і нічого не пропонував. Те ж саме стосується й обласного центру. ОСОБА_2 і ОСОБА_7 неодноразово приїздили до нього додому. Він говорив, що для вирішення питання про умовне засудження ОСОБА_2 необхідно передати гроші в сумі 50 000 грн. Також він говорив, що можливо сума буде і більшою, в залежності від позиції керівництва. Ніякого наміру обговорювати це питання з керівництвом прокуратури Петропавлівського району чи прокуратури Дніпропетровської області у нього не було. З керівництвом прокуратури району і області він на цю тему взагалі не розмовляв і нічого не пропонував. Крім того, ОСОБА_8 неодноразово розмовляв з ним про долю ОСОБА_2 Він говорив ОСОБА_8, що для вирішення цього питання потрібно 50 000,00 грн. Крім того, він неодноразово зустрічався з ОСОБА_2 та говорив останньому, що для вирішення питання в суді потрібні гроші в сумі 50 000,00 грн. Як державний обвинувач у справі він міг заявити клопотання про зміну запобіжного заходу та реагувати на рішення суду шляхом внесення апеляції та касаційного подання.

Крім визнання своєї вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину його вина в інкримінованому злочині повністю доведена показаннями свідків, допитаних у судовому засіданні.

Так, допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 показав, що 11.04.2009 р., біля 09 15  год., на своєму автомобілі марки «ОСОБА_5 ГАЗ-24» він виїхав разом з братом в
м. Дніпропетровськ. По дорозі брату зателефонувала людина, з якою він повинен був зустрітися та повідомила, що необхідно під'їхати на вул. Семафорна до магазину «Сільпо». Коли вони приїхали на вказане місце, то до них підійшов незнайомий чоловік, який привітався з братом. Він зрозумів, що це та людина, яка телефонувала братові. Після цього брат і незнайомий чоловік пішли до його автомобіля, де брат сів на переднє пасажирське сидіння, а незнайомий чоловік на місце водія. Приблизно за 3 – 4 хвилини незнайомий чоловік вийшов з автомобіля, він сів на місце водія та за вказівкою брата намагався виїхати зі стоянки. В цей час рух його автомобіля було заблоковано, а його і брата затримали працівники міліції. При ньому в автомобілі було виявлено та вилучено грошові кошти.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_9 він працює прокурором Петропавлівського району Дніпропетровської області. В районній прокуратурі працює помічником прокурора, у тому числі ОСОБА_1 На ОСОБА_1 покладені обов'язки, в тому числі з підтримання державного обвинувачення в судах по кримінальних справах, участь у попередньому розгляді районним судом кримінальних справ тощо. 01.07.2008 р. до прокуратури для затвердження обвинувального висновку надійшла кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 296 КК України. Вивчення даної кримінальної справи та підтримання державного обвинувачення прокурором району було доручено ОСОБА_1 07.07.2008 р. вказана кримінальна справа направлена до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області для розгляду по суті. Чи відбувалися судові засідання свідок не пом’ятає. Упродовж 2009 року ОСОБА_2 до нього на прийом не приходив і він особисто його не знає. Чи приходив ОСОБА_2 на прийом до ОСОБА_1, йому невідомо. Його особиста позиція щодо покарання ОСОБА_2 не була визначена. Разом з тим, на оперативних нарадах він неодноразово наголошував, що покарання за ч. 2 ст. 121 КК України має бути тільки у вигляді позбавлення волі. Його позиція з цього питання також була відома і ОСОБА_1 Як державний обвинувач у справі ОСОБА_1 міг заявити клопотання про зміну запобіжного заходу та реагувати на рішення суду шляхом внесення апеляції та касаційного подання.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні показала, що в прокуратурі Петропавлівського району Дніпропетровської області вона працює з 12.04.2006 р. Помічниками прокурора району працюють вона, ОСОБА_11 та ОСОБА_1 Згідно з наказом прокурора району на ОСОБА_1 було покладено обов’язок з підтримання державного обвинувачення в суді. З самого початку роботи в прокуратурі вона працює в одному службовому кабінеті з ОСОБА_1 Одного разу, а саме 18.11.2008 р., підтримувати державне обвинувачення у цій справі було доручено їй. Судове засідання не відбулося, справу відклали. З підсудним ОСОБА_2 вона не спілкувалась і з ним не знайома. З цих підстав вона не може сказати, чи заходив ОСОБА_2 в прокуратуру району до ОСОБА_1

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_5 показала, що з ОСОБА_1 знайома із січня 2006 року, коли була зональним прокурором Петропавлівського району. Оскільки з грудня 2008 року вона не є зональним прокурором Петропавлівського району, то їй нічого невідомо про обставини розгляду Петропавлівським районним судом Дніпропетровської області кримінальної справи щодо ОСОБА_2 за ст.ст. 121, 296 КК України. Вона не розмовляла з ОСОБА_1 про можливість призначення ОСОБА_2 умовного покарання за винагороду.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_12 з ОСОБА_2 знайомий з дитинства, ходили разом в одну школу, підтримують дружні стосунки. Йому відомо, що відносно ОСОБА_2 були порушені кримінальні справи за нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть людини. Зі слів ОСОБА_2 йому відомо, що державне обвинувачення у справі підтримував ОСОБА_1 Про порушення кримінальних справ відносно ОСОБА_2 йому стало відомо від когось із мешканців с. Брагинівка. З ОСОБА_1 він дуже добре знайомий, відносини між ними дружні. За проханням ОСОБА_2 він підходив до ОСОБА_1 та запитував у останнього, чи можливо зробити так, щоб ОСОБА_2 не посадили в тюрму. На це ОСОБА_1 відповів, що вирішити це питання не може, оскільки це не його компетенція і покарання буде визначати суд.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні показав, що з ОСОБА_2 він знайомий з дитинства, але відносини з ним не підтримував і не підтримує. Йому відомо, що ОСОБА_2 когось побив, від чого людина померла. У лютому 2009 року він не зустрічався з ОСОБА_1, а на прохання ОСОБА_2 заходив у кабінет ОСОБА_1 влітку 2008 року та запитував у останнього, чи можливо якось допомогти ОСОБА_2 На це ОСОБА_1 відповів, що допомогти не може, оскільки вбивство людини є дуже важкою статтею. Після цього він розповів про це ОСОБА_2 та порекомендував останньому самому вирішувати свої питання, більше з цього питання він ані з ОСОБА_2, ані з ОСОБА_1 не розмовляв. З ОСОБА_1 він знайомий, але ніяких стосунків не підтримує.

Крім того, вина підсудного підтверджується письмовими та іншими доказами, які зібрано у справі:

•   показаннями свідка ОСОБА_2, даними 11.04.2009 р. на стадії досудового слідства, згідно з якими наприкінці серпня 2008 року в Петропавлівському районному суді Дніпропетровської області щодо нього суддею Ніколаєвою І.Н. розглядалась кримінальна справа. Обвинувачення в суді підтримував помічник прокурора Петропавлівського району Говоружський О.В. Його інтереси в суді представляв адвокат ОСОБА_13 19.01.2009 р. після чергового судового засідання він поїхав в с. Брагинівку, де зустрівся з ОСОБА_12, ОСОБА_14 та ОСОБА_7. В розмові ОСОБА_7 повідомив, що 19.01.2009 р. під час судового засідання його повинні були заарештувати. Це не відбулося через те, що ОСОБА_7 домовився з ОСОБА_1, який є його кумом. Крім того, ОСОБА_7 повідомив, що необхідно вирішувати питання з ОСОБА_1 щодо подання прокуратурою клопотання про призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено санкцією ч. 2 ст. 121 КК України, а саме засудження до позбавлення волі умовно. В двадцятих числах січня 2009 року разом з ОСОБА_7 на автомобілі останнього вони приїхали до будинку ОСОБА_1 по
вул. Радянська, 20 в смт. Петропавлівка. Тут ОСОБА_7 почав говорити з ОСОБА_1 про те, що потрібно вирішити питання щодо незасудження його до позбавлення волі. В автомобілі ОСОБА_1 сказав, що для вирішення цього питання він повинен передати гроші в сумі приблизно 50 000,00 грн. Зі слів ОСОБА_1 сума може бути і більшою, залежно від позиції керівництва. В середині лютого 2009 року він зустрівся зі своїм другом ОСОБА_8 та попросив допомогти вирішити питання з ОСОБА_1 ОСОБА_6 ОСОБА_8 зустрівся з ОСОБА_1 в приміщенні прокуратури Петропавлівського району, де останній повідомив, що для вирішення питання необхідно 50 000,00 грн. Після цього він неодноразово зустрічався з ОСОБА_1, який запевняв, що у разі передачі останньому грошей в сумі 50 000,00 грн. всі питання будуть вирішені, і він не отримає вироку суду у вигляді позбавлення волі. Розуміючи, що у разі непередачі ОСОБА_1 грошей в сумі 50 000,00 грн. останній буде наполягати на призначенні покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 121 КК України, він звернувся із заявою до Генеральної прокуратури України про вимагання хабара. 09.04.2009 р. перед зустріччю із ОСОБА_1 йому було вручено спеціальну техніку для фіксації розмови з ОСОБА_1 та фактів вимагання хабарів. В цей же день приблизно о 13 00  год. він зустрівся з ОСОБА_1 в смт. Петропавлівка поблизу лікарні. Під час зустрічі ОСОБА_1 сказав йому, щоб він не переживав і останній все вирішить по суду. Головне, щоб не надійшло ніяких заяв чи скарг від родичів потерпілого. ОСОБА_1 сказав, щоб він привіз грошові кошти для останнього в сумі 50 000,00 грн. Він відповів ОСОБА_1, що начебто йому родичі потягом передали зазначену суму грошей і він їх повинен зустріти в м. Дніпропетровськ на залізничному вокзалі. ОСОБА_1 погодився та повідомив, що як тільки в нього будуть гроші, то щоб він з останнім зв'язався по мобільному телефону. 10.04.2009 р. в м. Дніпропетровськ йому вручили спеціально підготовлені грошові кошти для передачі ОСОБА_1 у якості хабара, надали спеціальну техніку, про що склали відповідний протокол. Після цього вони поїхали в смт. Петропавлівка, де він неодноразово телефонував ОСОБА_1. За деякий час відбулась зустріч з ОСОБА_1 в приміщенні прокуратури Петропавлівського району. Під час зустрічі ОСОБА_1 послався на зайнятість, грошей не взяв та сказав, що додатково зателефонує. Після цього вони розійшлися. Наступного дня, 11.04.2009 р., о 08 45  год., коли він перебував в м. Дніпропетровськ, йому на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_1 та повідомив, що їде з смт. Петропавлівка до м. Дніпропетровськ. В ході розмови вони домовились про зустріч біля універсаму «Сільпо». Також він сказав, що підійде туди та передасть останньому грошові кошти для позитивного вирішення його питання в Петропавлівському районному суді. Коли він підійшов до універсаму «Сільпо», то там вже знаходився ОСОБА_1 разом з якимось чоловіком, які були біля автомобіля марки «Волга» світлого кольору. Тут ОСОБА_1 запропонував йому сісти за кермо автомобіля марки «Волга», а сам сів поруч на переднє пасажирське сидіння. В автомобілі ОСОБА_1 відкрив бардачок та сказав йому покласти туди гроші. Він дістав пачку грошей в сумі 50 000,00 грн., які були перев'язані гумовою зеленою стрічкою та поклав їх в бардачок. Вони коротко переговорили, після чого він і ОСОБА_1 вийшли з автомобіля. Коли за кермо сів невідомий чоловік, а ОСОБА_1 сів на переднє пасажирське сидіння, то був затриманий працівниками міліції. Таким чином, він передав ОСОБА_1 на вимогу останнього грошові кошти в сумі 50 000,00 грн. як хабар за вирішення його питання в суді. Йому відомо, що за займаною посадою ОСОБА_1 має реальну можливість вирішити це питання. Про це ОСОБА_1 сам йому неодноразово говорив. Розмови з ОСОБА_1 до звернення в Генеральну прокуратуру України він записував на свій диктофон, який додав до протоколу допиту (т. 1 а.с.а.с. 102 – 105);

•   показаннями свідка ОСОБА_2, даними 15.05.2009 р. на стадії досудового слідства, за якими пред'явлені йому для прослуховування аудіо-записи розмов дійсно мали місце між ним і ОСОБА_1 (т. 1 а.с.а.с. 117 – 119);

•   показаннями свідка ОСОБА_15, даними 21.05.2009 р. на стадії досудового слідства, згідно з якими кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч. 2
ст. 121 КК України йому було передано 30.03.2009 р. на прохання судді Ніколаєвої Т.Н. у зв'язку з великим навантаженням її справами. Кримінальна справа за ч. 1 ст. 296 КК України та у порядку приватного обвинувачення йому не надходили. Державне обвинувачення під час попереднього розгляду у справі підтримував помічник прокурора Петропавлівського району Говоружський О.В. Більше засідань у цій справі не проводилось. З ОСОБА_1 він знайомий упродовж 10 років. Відносини між ними добрі. ОСОБА_1 не звертався до нього з пропозицією винести вирок про призначення ОСОБА_2 умовного покарання за матеріальну винагороду. ОСОБА_1 тільки запитував у нього думку, чи можливо знайти підстави для застосування ст. 75 КК України, тобто дати іспитовий строк. На це він відповів ОСОБА_1, що з матеріалів справи вбачається, що вина ОСОБА_2 доведена, підстав для звільнення, враховуючи тяжкість злочину, немає. Також він привів приклад ОСОБА_1, коли особі були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, але ця особа вижила, залишилась інвалідом І групи, і він виніс вирок, згідно з яким застосував ст. 75 КК України та призначив іспитовий строк покарання. Потерпілий оскаржив цей вирок, і постановою Верховного Суду України він був скасований за м'якістю призначення покарання, а справу направлено на новий розгляд. Тому він повідомив, що у разі доведеності вини ОСОБА_2 підстав для застосування ст. 75 КК України немає. Ця розмова проходила після 30.03.2009 р. близько 10 днів від отримання цієї справи до свого провадження (т. 1 а.с.а.с. 211 – 214);

•   показаннями свідка ОСОБА_16, даними 25.05.2009 р. на стадії досудового слідства, за якими знайома з ОСОБА_1 з того часу, коли він поступив на роботу на посаду помічника прокурора за напрямком підтримання державного обвинувачення у судах. Стосунки з ОСОБА_1 у неї службові. Про кримінальну справу щодо ОСОБА_2 за ст.ст. 121, 296 КК України їй стало відомо 13.04.2009 р. Вже після затримання ОСОБА_1 їй стало відомо, що останній підтримував державне обвинувачення у цій справі. ОСОБА_1 не розмовляв з нею про можливість призначення ОСОБА_2 умовного покарання за винагороду (т. 1 а.с.а.с. 258 – 261);

•   показаннями свідка ОСОБА_17, даними 22.05.2009 р. на стадії досудового слідства, згідно з якими з ОСОБА_1 познайомився у грудні 2008 року під час здачі річного звіту. З того часу він був призначений зональним прокурором Петропавлівського району. Стосунки з ОСОБА_1 були суто службові. Про кримінальну справу щодо ОСОБА_2 про притягнення до кримінальної відповідальності в порядку приватного обвинувачення йому нічого невідомо, оскільки цю категорію справ порушує суд за заявою потерпілої сторони і згідно зі ст. 27 КПК України прокурор не бере участі за такими категоріями справ. Про розгляд кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ст.ст. 121, 296 КК України йому стало відомо після затримання ОСОБА_1 за отримання хабара у квітні 2009 року. Згідно з наказом Генерального прокурора України № 5гн він як зональний прокурор, якщо справа не знаходиться на контролі Генеральної прокуратури України або прокуратури області, здійснює нагляд з моменту отримання довідки про результати розгляду кримінальної справи. Оскільки ця справа не знаходилась на контролі, то про хід судового слідства у кримінальній справі йому нічого невідомо. Вже після затримання ОСОБА_1 зі слів прокурора району йому стало відомо, що державне обвинувачення у цій справі підтримував ОСОБА_1 Про можливість призначення ОСОБА_2 умовного покарання з ОСОБА_1 він не розмовляв (т. 1 а.с.а.с. 219 – 222);

•   наказом прокурора Дніпропетровської області від 23.10.2001 р. № 996 про призначення ОСОБА_1 старшим помічником прокурора Петропавлівського району Дніпропетровської області з 23.10.2001 р. (т. 1 а.с. 122, т. 2 а.с. 49);

•   наказом прокурора Дніпропетровської області від 24.01.2002 р. № 73 про призначення ОСОБА_1 на посаду помічника прокурора Петропавлівського району з 25.01.2002 р. (т. 2 а.с. 50);

•   наказом № 2 прокурора Петропавлівського району Дніпропетровської області   «Про розподіл обов'язків між працівниками прокуратури Петропавлівського району» від 08.01.2009 р., згідно з яким на ОСОБА_1 покладено, зокрема, обов’язки із забезпечення виконання вимог галузевого наказу Генерального прокурора України з питань участі прокурорів у кримінальному судочинстві, у тому числі підтримання державного обвинувачення в судах у кримінальних справах; участь у попередньому розгляді районним судом кримінальних справ; вивчення в апеляційний строк матеріалів, розглянутих за їх участю справ, підготовка, за наявності підстав, апеляцій та касаційних подань на судові рішення; участь в судових засіданнях про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, продовження строків тримання під вартою, своєчасне вжиття передбачених законом заходів до усунення порушень закону у всіх стадіях кримінального судочинства (т. 1 а.с.а.с. 123, 124);

•   заявою ОСОБА_2 від 31.03.2009 р. до Генеральної прокуратури України про вимагання у нього хабара помічником прокурора Петропавлівського району Дніпропетровської області ОСОБА_1 (т. 1 а.с.а.с. 22 – 24);

•   протоколом огляду і вручення грошових коштів від 10.04.2009 р., згідно з яким ОСОБА_2 в присутності понятих вручено грошові кошти в сумі 50 000,00 грн. купюрами номіналом по 500,00 грн. кожна, а всього 100 купюр із зазначенням  серій,  номерів та  виготовлення  відповідних світлокопій. Зазначені купюри з бокової сторони у присутності понятих оброблені спецзасобом «Світлячок-М», який у світлі лампи з ультрафіолетовим випромінюванням має світло-зелене забарвлення (т. 1 а.с.а.с. 32 – 50);

•   протоколом огляду місця події від 11.04.2009 р., згідно з яким 11.04.2009 р., об 11 45  год., біля універсаму «Сільпо», по вул. Буковинська, 9, в м. Дніпропетровськ, оглянуто автомобіль марки «ОСОБА_5 ГАЗ-24» світлого кольору, державний номерний знак –
04 004-70 АА, біля капоту якого стояв ОСОБА_1 В бардачку зазначеного автомобіля виявлено та вилучено пачку грошей, перев'язаних гумовою стрічкою зеленого кольору. При освітленні зазначеної пачки грошей лампою з ультрафіолетовим випромінюванням краї купюр світяться зеленуватим кольором. Під час перерахунку встановлено, що в пачці міститься 100 купюр номіналом по 500,00 грн. кожна, а всього 50 000,00 грн. Серії і номери купюр, вручених ОСОБА_2 працівниками МВС України у присутності понятих 10.04.2009 р., співпадають із серіями і номерами купюр, виявлених та вилучених 11.04.2009 р., об 11 45  год., в бардачку автомобіля марки «ОСОБА_5 ГАЗ-24» світлого кольору, державний номерний знак – 04 004-70 АА, біля універсаму «Сільпо» по вул. Буковинська, 9 в м. Дніпропетровськ (т. 1 а.с.а.с. 61 – 64);

•   протоколом  огляду  предметів  від 11.05.2009 р., згідно з яким в пам'яті цифрового диктофону марки «OLIMPUS VN-3100РС», наданого ОСОБА_2, містяться розмови за участю ОСОБА_1 щодо вимагання хабара (т. 1 а.с.а.с. 66-67);

•   роздруківками аудіо-записів до протоколу огляду диктофону марки «OLIMPUS VN-3100РС» від 11.05.2009 р., за змістом яких ОСОБА_1 вимагає хабар у ОСОБА_2 (т. 1 а.с.а.с. 68 – 73);

•   протоколом огляду предметів від 12.05.2009 р., згідно з яким на оптичних та цифрових носіях, наданих ДДСБЕЗ МВС України, містяться розмови ОСОБА_1 щодо вимагання хабара (т. 1 а.с.а.с. 77 – 80);

•   роздруківками аудіо-записів до протоколу огляду оптичних та цифрових носіїв від 12.05.2009 р., за змістом яких ОСОБА_1 вимагає хабар у ОСОБА_2 (т. 1 а.с.а.с. 81 – 87);

•   супровідним листом Петропавлівського РВ від 27.06.2008 р. до прокуратури Петропавлівського району, на якому виконано резолюцію «ОСОБА_1 Вивчити справу, підтримати обвинувачення» (т. 1 а.с. 143);

•   довідкою про результати вивчення кримінальної справи з обвинувальним висновком (у порядку ст. 228 КПК України) по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121, ч. 1
ст. 296 КК України, складеною ОСОБА_1, згідно з якою обвинувальний висновок підлягає затвердженню (т. 1 а.с. 145);

•   супровідним листом прокуратури Петропавлівського району від 07.07.2008 р. до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області про направлення для розгляду по суті кримінальної справи № 12081131 по обвинуваченню ОСОБА_2 за
ч. 2 ст.121, ч. 1 296 КК України (т. 1 а.с. 144);

•   повідомленням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області про те, що 18.11.2008 р. відбудеться судовий розгляд справи (суддя Ніколаєва І.Н., секретар Карпенко   С.М., прокурор Пающик Т.М.). Судовий розгляд справи відкладено на 19.12.2008 р. на 10 00  год. у зв'язку з відсутністю потерпілого (т. 1 а.с. 170).

Ураховуючи всю сукупність зібраних у справі доказів, суд вважає вину підсудного повністю доведеної і кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 368 КК України.

При цьому суд критично ставиться до первинних показань підсудного у судовому засіданні, за якими він не мав повноважень і не міг вплинути на вирішення питання щодо обрання запобіжного заходу та призначення міри покарання ОСОБА_2, а тому його дії необхідно кваліфікувати за відповідною частиною ст. 190 КК України, оскільки такі показання категорично спростовуються положеннями ст.ст. 5, 36 Закону України «Про прокуратуру», супровідним листом Петропавлівського РВ від 27.06.2008 р. до прокуратури Петропавлівського району, на якому виконано відповідну резолюцію, роздруківками аудіо-записів, зібраними у справі, неодноразовими та послідовними показаннями свідка ОСОБА_2, і у решті – показаннями підсудного, які останній давав на стадії досудового слідства і в судових засіданнях.

Наявність ознак винності у діях підсудного безумовно підтверджується також послідовними показаннями свідків ОСОБА_4, згідно з якими було з’ясовано обставини останньої зустрічі підсудного з хабародавцем, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, які свідчили про обсяг у підсудного відповідних повноважень тощо, ОСОБА_12, ОСОБА_8, які підтвердили намагання ОСОБА_2 вирішити з підсудним питання щодо засудження ОСОБА_2 умовно тощо.

При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, а також дані про особу підсудного, а саме: ОСОБА_1 раніше не судимий, одружений, має двох малолітніх дочок 2001 і 2004 років народження, має постійне місце проживання, за останнім місцем роботи характеризується посередньо (т. 2 а.с.а.с. 40 – 46, 52, 68, 69).

Обставини, які пом’якшують покарання підсудного: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Крім того, у порядку ч. 2 ст. 66 КК України суд вважає за необхідне визнати такою, що пом’якшує покарання підсудного, і наявність у підсудного на утриманні двох малолітніх дітей.

Призначаючи вид та міру покарання підсудному, ураховуючи обставини скоєного та тяжкість злочину, характер злочину, скоєного особою, яка займала відповідальне становище, суд доходить висновку про необхідність виправлення підсудного в умовах ізоляції від суспільства з конфіскацією його особистого майна та позбавленням спеціального права на певний строк.

Водночас, ураховуючи обставини, визнані судом такими, що пом’якшують покарання підсудного (щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні двох малолітніх дітей), з урахуванням особи винного, суд вважає за можливе застосувати положення ст. 69 КК України в частині позбавлення волі, а саме призначити покарання у цій частині нижче від найнижчої межи, встановленої в санкції ч. 2 ст. 368 КК України.

При цьому суд бере до уваги те, що дружина підсудного не працює, займається вдома вихованням дітей та домогосподарством, і робота підсудного є єдиним джерелом існування родини.

Крім того, у порядку ст. 54 КК України, зважаючи на те, що підсудний скоїв тяжкий злочин і займав відповідальне становище у системі Прокуратури України, суд вважає за необхідне позбавити його класного чину юриста І класу.

У порядку ст. 81 КПК України речові докази, долучені до справи (диктофон марки «OLIMPUS VN-3100РС», відеокасета марки «SONY dv premium», чистий аркуш паперу формату «А4» зі зразками спецзасобу «Світлячок М», лазерний диск № В2090721С1, картка SD 2.0 GB SD Memory Card Toshiba, картка Micro SD 128 MB), необхідно залишити при матеріалах справи.

Керуючись статтями 54, 69, частиною 2 статті 368 Кримінального кодексу України, статтями 323, 324 Кримінально-процесуального кодексу України, суд

п р и г о в о р и в:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 368 Кримінального кодексу України, і призначити йому покарання із застосуванням статті 69 Кримінального кодексу України у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади у правоохоронних органах на три роки та з конфіскацією усього особистого майна.

Запобіжний захід ОСОБА_1, підписку про невиїзд, змінити, взявши його під варту у залі суду.

Строк відбування покарання обчислювати з 25 червня 2009 року.

У строк відбування покарання включити строк знаходження під вартою з 11 квітня 2009 року по 14 квітня 2009 року.

Позбавити ОСОБА_1 класного чину юриста І класу.

Речові докази залишити при матеріалах кримінальної справи.

Вирок суду може бути оскаржений до судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд
міста Дніпропетровська протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий суддя: