Справа № 22-Ц-639/06 Головуючий у 1 інстанції Пушкарчук В.П.
Категорія 24 Доповідач Подолюк В.А.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2006 р. місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого Сівчука Є.І.
суддів Осіпука В.В., Подолюка В.А.
при секретарі Антонюк О.В.
з участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
представника позивачів адвоката ОСОБА_4
відповідача ОСОБА_5
представника відповідача ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_5про визнання заповіту недійсним за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_5на рішення Луцького міськрайонного суду від 1 березня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
В березні 2005 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_5про визнання заповіту недійсним. Свої вимоги обґрунтовували тим, що після смерті ОСОБА_7, який помер 22.08.2004 року, позивачі, як члени сім'ї покійного звернулися до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини з метою отримання свідоцтва про право на спадщину відповідно до п.1 ст. 1297 ЦК України. Однак їм було повідомлено, що спадкодавцем ОСОБА_720.05.2004 року було складено заповіт на відповідача ОСОБА_5, у квартирі якої він проживав.
Оскільки відносини ОСОБА_7. та ОСОБА_5 були нетривалими і не носили офіційного характеру, шлюб між ними зареєстрований не був, будь-якого майна спадкодавець з відповідачем не набував, вони - позивачі постійно доглядали його у зв'язку з тяжкою хворобою то вважають, що добровільного волевиявлення у ОСОБА_7. на укладення заповіту не було. У зв'язку з цим просили визнати недійсним заповіт ОСОБА_7 від 20.05.2004 року, посвідчений Першою Луцькою нот конторою Волинської області і стягнути з відповідача понесені витрати по справі у вигляді сплаченого судового збору та за надання юридичної допомоги.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 1.03.2006 року та додатковим рішенням від 4.05.2006 року позов задовольнено і стягнуто судові витрати по справі.
В поданій апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_5 покликаючись на незаконність рішення суду із-за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам
справи, просила скасувати оскаржуване нею судове рішення і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6, які підтримали апеляційну скаргу з підстав наведених в ній, заперечення позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3 та їх представника адвоката ОСОБА_4 перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задовольнянню, виходячи з таких підстав.
Визнаючи заповіт ОСОБА_7. від 20.05.2004 року недійсним суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що «оповідач на момент укладення правочину перебував у стані, коли хоч і був дієздатним, але в момент його укладення не усвідомлював до кінця значення своїх дій і не міг ними керувати внаслідок хворобливого стану свого здоров'я і пригніченого волевиявлення, що дає підстави для визнання правочину недійсним з підстав, передбачених ч.І ст.225 ЦК України.
Крім того, виходячи із зібраних і досліджених в сукупності доказів суд прийшов до висновку, що згідно ч.2 ст. 1257 ЦК України волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі при укладенні оспорюваного позивачами правочину.
Однак такі висновки суду, як вважає колегія суддів, не відповідають встановленим обставинам справи та має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
Судом з пояснень сторін, показів свідків, письмових матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_7перебував в зареєстрованому шлюбі з позивачкою ОСОБА_1 з 28.01.1962 року /а.с. 13/, в шлюбі в них народилися сини: ОСОБА_3, ОСОБА_2 /а.с. 15, 16/, 20.05.2004 року ОСОБА_7уклав заповіт на ОСОБА_5, з якою проживав в незареєстрованому шлюбі /а.с. 55/, а 22.08.2004 року заповідач помер внаслідок аденокарциноми правого наднирника /а.с.10/.
З показів лікуючих лікарів ОСОБА_8 /а.с. 117-120/, ОСОБА_9 /а.с. 120-122/, ОСОБА_10 /а.с. 135-137/, ОСОБА_11 /а.с.136-138/ слідує, що ОСОБА_7перебував на лікуванні в період з 15.03.2004 року по 25.03.2004 року і з 29.06.2004 року по 23.07.2004 року з приводу метастатичних уражень мозку, печінки, легень, хворий був апатичний, потреби в огляді його лікарем-психіатром не було, що також стверджується меддокументацією /а.с. 32-41/.
Свідки ОСОБА_12 /а.с. 138-139/, ОСОБА_13. /а.с.140/ показали суду, що з квітня по серпень 2004 року ОСОБА_7супроводжувався в лікарню синами оскільки не міг самостійно ходити, сідати в автомобіль, був апатичний, пригнічений, не вітався, що підтвердила свідок ОСОБА_14 /а.с. 153/ доповнивши, що вважала ОСОБА_7. і відповідачку чоловіком і дружиною.
ОСОБА_15 /а.с. 147-148/, ОСОБА_17 /а.с. 151/ ствердили суду, що в квітні місяці 2004 року вони спілкувалися з ОСОБА_7, було помітно, що він хворий, але в спілкуванні з оточуючими він не змінився, ОСОБА_5 на заповідача не тиснула з метою примусити його укласти правочин. Аналогічні покази дав свідок ОСОБА_16 /а.с. 143-151/ і доповнив, що ОСОБА_7
скаржився йому на синів, в травні 2004 року висловлювався про намір заповісти майно відповідачці.
Свідки ОСОБА_18 /а.с. 144-146/, ОСОБА_19 /а.с. 142-144/ ствердили суду, що бачили ОСОБА_7. за декілька днів до смерті, він був при свідомості, нормально розмовляв, повідомив, що склав заповіт на відповідачку.
Нотаріус ОСОБА_20. /а.с.217/ ствердила суду, що ОСОБА_7був в нотаріальній конторі, йому була надана вся необхідна юридична інформація, щодо недієздатності його підозри не виникало..
З довідок /а.с. 125, 134/ вбачається, що ОСОБА_7проходив обстеження в Рівненській обласній клінічній лікарні 29.03.2004 р. та 22.06.2004 р., при огляді ознак психічного розладу не спостерігалося, хворий був адекватний та контактний, на протязі 2003 - 2004 років до лікарів-психіатрів зі скаргами не звертався/а.с. 126-128,134/.
Згідно висновків посмертної судової психолого-психіатричної експертизи /а.с. 162-168/ вбачається, що експерти не дійшли висновку, що заповідач на момент складання заповіту перебував у такому психічному стані, коли не міг розуміти значення своїх дій і керувати ними.
Отже, виходячи з встановлених обставин справи і наведених вимог закону, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки відсутні докази про те, що ОСОБА_7в момент вчинення правочину перебував у такому стані, коли не міг розуміти значення своїх дій і керувати ними то підстав для задоволення позову ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту ОСОБА_7. від 20.05.2004 року, не має.
Доводи позивачів про те, що поведінка ОСОБА_7. була неадекватною, висновки судової психолого-психіатричної експертизи, яка проведена на підставі пояснень сторін, показів свідків, мед документації, інших доказів досліджених судом, про те, що на момент складання заповіту у ОСОБА_7. виявлялися ознаки захворювання, яке б могло б зумовлювати розлади психіки, не спростовують вищенаведених висновків суду, оскільки не стверджують в категоричній формі тих обставин, що заповідач, при вчиненні правочину, не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними, а є припущенням.
Відповідно до ч.І ст.60 ЦПК України позивачі не довели і тієї обставини, що ОСОБА_7не мав вільного волевиявлення на укладення ним 20.05.2004 року заповіту на користь ОСОБА_5 і вчинення ним такого правочину не відповідало його волі, оскільки наведеними доказами-показами свідків ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_19, ОСОБА_15, ОСОБА_16 встановлено, що заповідач до дня смерті, при значному погіршенні здоров'я після укладення правочину, усвідомлював значення своїх дій по укладенню заповіту на ім'я ОСОБА_5, що підтверджує його волевиявлення і бажання та намір укласти саме такий правочин.
Отже, позов ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання заповіту з цих підстав до задовольняння не підлягає.
Керуючись ст.ст. 307 п.2, 309 ч.І п.2, 3. 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, на підставі ст. 1257 ч.2, ч.І ст.225 ЦК України, колегія суддів, -
4 ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_5задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 1 березня 2006 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду від 4 травня 2006 року в даній справі скасувати.
В позові ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_5про визнання заповіту недійсним - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий Сівчук Є.І.
Судді Осіпук В.В., Подолюк В.А.
Оригіналу відповідає: Суддя апеляційного суду В.А.Подолюк