АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" серпня 2009 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого – Гурзеля І.В.
Суддів — Демковича Ю.Й., Кузбми Р.М.
при секретарі – Любчик Л.В.
з участю ОСОБА_1 .,
її представника ОСОБА_2 .
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Чортківського районного суду від 1 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,-
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2009 року позивач ОСОБА_1 . звернулась в суд з позовом до відповідача ОСОБА_3 . про стягнення боргу за договором позики та сплату відсотків.
У березні 2009 року ОСОБА_3 . звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 . про стягнення боргу за договором позики.
Рішенням Чортківського районного суду від 1.04.2009 року позов ОСОБА_1 . задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 . в користь ОСОБА_1 . 37 888 грн. по договору позики та 1000 грн. судових витрат по справі.
Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 . до ОСОБА_1 . про стягнення боргу за усним договором позики.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 . просить рішення Чортківського районного суду від 1.04.2009 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 . у задоволенні позовних вимог та задоволити її зустрічні позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 . 4 000 грн. боргу, мотивуючи тим що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, зокрема судом не взято до уваги що в березня 2004 року вона повністю повернула борг 5440 доларів США ОСОБА_1 , після чого сама декілька разів позичала кошти ОСОБА_1 в сумі 4000 гр., про що свідчать квитанції про перевод грошей, також в розписці було проведено дописку, що ставить її під сумнів, судом невірно потрактовані деякі норми цивільного законодавства.
В судове засідання ОСОБА_3 . не з’явилась, хоча була належно повідомленою про час та місце розгляду справи.
Заслухавши позивачку ОСОБА_1 . та її представника, які просять апеляційну скаргу відхилити а рішення суду залишити без змін, дослідивши матеріали справи в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги вбачається, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Так, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами ОСОБА_3 . та ОСОБА_1 . 26.03.2003 року було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_3 . позичила в ОСОБА_1 . 4000 доларів США, які зобов'язувалася повернути з відсотками (процентами) 26.03.2004 року в сумі 5440 доларів США, про що свідчить боргова розписка написана власноручно ОСОБА_3 ., яка нею не оспорювалась. ОСОБА_3 не навела належних доказів повного повернення боргу, нею було повернуто тільки 4000 гр. в 2005-07 р.р.,а тому з неї стягнуто суму заборгованості в гривнях - 33888 грн. по курсу Нацбанку на час подачі позовної заяви. В задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено за недоведеністю.
Колегія суддів встановила , що судом першої інстанції вірно визначено обставини та правовідносини, які існували між сторонами, однак норми права застосовано не вірно і як наслідок невірно стягнуто суму заборгованості.
Так, застосовуючи норми ЦК України в новій редакції суд першої інстанції не врахував вимог п.4 “Прикінцевих та перехідних положень” діючого ЦК України , який набрав чинності з 1.01.2004 року. У відповідності до даного пункту Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовується до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Договір позики між сторонами був укладений 26.03.2003 року. На цей час діяв ЦК УРСР в редакції 1963 року.
У відповідності ст. 374 ЦК УРСР в ред. 1963 р. за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.
Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.
У відповідності до ст. 170 ЦК УРСР (в ред. 1963 р.) проценти по грошових та інших зобов’язаннях не допускаються, за винятком операцій кредитних установ, зобов’язань по зовнішній торгівлі та інших випадків, зазначених у законі.
Таким чином позичальник ОСОБА_1 позичаючи ОСОБА_3 4000 дол.США не вправі була вимагати сплату процентів що становить 1440 доларів США, а тому суд першої інстанції невірно провів їх стягнення з боржника.
Судом першої інстанції також проведено невірне зарахування сплачених ОСОБА_3 4000 грн. в погашення боргу . На час їх повернення 12.05.2005р.,26.01.2007 року та 24.07.2007 року офіційний курс Національного банку України становив 505 грн. за 100 дол США. Таким чином ОСОБА_3 було повернуто 792,08 дол.США (4000/5,05). Решта 3207,92дол.США (4000-792,08) підлягає до стягнення з ОСОБА_3 . ОСОБА_1 в позовній заяві просила стягнути борг в гривнях виходячи з курсу, який існував на час подачі позовної заяви- 770 грн. за 100 дол. США. Діючи в межах позовних вимог слід зробити перерахунок. 3207,92 х 7,07 = 24573 гр., які слід стягнути з ОСОБА_3 .
Твердження ОСОБА_3 про повернення боргу в 2004 році судом першої інстанції вірно не взято до уваги , також зазначені доводи апеляції колегія суддів вважає надуманими, оскільки у відповідності до ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов’язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов’язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов’язку.
У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право виконання зобов’язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Борговий документ по даній справі в суд представлений кредитором- ОСОБА_1 , відміток про повернення боргу чи відповідної розписки у ОСОБА_3 не має.
У відповідності до ст.59 ЦПК України , обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Передбачених законом доказів в повернення боргу ОСОБА_3 не надала., а часткове погашення нею боргу в сумі 4000 грн. в 2005-07 р.р. тільки підтверджує ту обставину, що на 2004 рік борг погашений не був. Доводи апелянта про те що вказані переводи на суму — 4000 гр. є позикою з її сторони — ОСОБА_1 є надуманими. Суд першої інстанції вірно їх не прийняв до уваги і відмовив в позові ОСОБА_3 . Доводи апеляції про те що ОСОБА_3 не визнає розписку, оскільки там є дописки, суперечить іншим її доводам про те що вона повернула зазначений в розписці борг.
За вказаних обставин рішення суду в частині стягнення боргу в користь ОСОБА_1 підлягає до скасування, оскільки судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального права. В цій частині слід ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 24573 грн. боргу. В решті рішення Чортківського райсуду слід залишити без змін.
Керуючись п.п.1,2 ст. 307, ст.308, 309, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 . задовольнити частково.
Рішення Чортківського районного суду від 1 квітня 2009 року в частині стягнення з ОСОБА_3 . в користь ОСОБА_1 . 37 888 грн. позики скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 . в користь ОСОБА_1 . 24573 грн. за договором позики.
В решті рішення Чортківського районного суду від 1 квітня 2009 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий- підпис
Судді – два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області І.В. Гурзель