05.03.07   УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000, м. Чернігів                                                                                                               тел. 178-853

проспект Миру , 20                                                                                                                    тел. 7-99-18     __________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

              27  лютого  2007 року                                                      Справа № 10/72

Позивач:           Суб'єкт підприємницької діяльності  ОСОБА_1, АДРЕСА_1         

Відповідач:           Державна виконавча служба у Деснянському районі міста Чернігова,  вул. Шевченка, 118, м.Чернігів,14000

Третя особа : Головне управління Державного казначейства в Чернігівській  області

                       14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 27

Предмет спору: про відшкодування моральної шкоди 2000 грн.

                                                                              Суддя            С.А. Пашкіна

Представники сторін:

          від  позивача: ОСОБА_1  СПД

  від  відповідача: Пома О.В. довіреність № б/н від 07.02.2007р.

  від третьої особи: Шапоренко С.В. довіреність № 3 від 14.02.2007р.

  Представник  прокуратури: Редька Є.А.   посвідчення № 74

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну  частину рішення.

 Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Державної виконавчої служби в деснянському районі м.Чернігова 2000 грн. матеріальної  шкоди.

До початку судового засідання від прокуратури міста Чернігова надійшло клопотання про залучення їх до участі в справ на стороні  відповідача.

Суд, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку, що клопотання не суперечить діючому законодавству, а тому підлягає задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні виклав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

       Відповідач  надав відзив в якому позовні вимоги не визнав, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню та зазначив, що на виконанні  в державній виконавчій  службі знаходиться наказ  НОМЕР_1 від 08.02.2006 року Господарського суду Чернігівської області  про стягнення СП „Росинка” на користь СПД ОСОБА_1 боргу  у розмірі 7601,82 грн. 03.08.2006 року було винесено постанову про закінчення  виконавчого провадження. Дана постанова Господарським судом Чернігівської області такою, що  не відповідає вимогам  закону. У зв'язку з цим 14.12.2006 року  виконавче провадження  з виконання вищевказаного наказу згідно ст. 41 Закону України „Про виконавче  провадження” було відновлено. На теперішній час наказ  знаходиться на виконанні.

Враховуючи вищевикладене   представник відповідача вважає, що  підстав для задоволення позовних вимог позивача не має  та просить суд відмовити в  задоволенні позову.

        Представник прокуратури в судовому  засіданні надав усні пояснення по справі в яких заперечує проти позовних вимог та  просить суд відмовити в їх задоволенні так як вважає, що поновлення виконавчого провадження по наказу є достатньою компенсацією і в іншій компенсації на користь позивача, яка б виявлялась в матеріальному виразі, не має підстав.     

        Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, третьої особи суд доходить висновку, що  позовні вимоги  задоволенню  не підлягають з наступних підстав.

В державній виконавчій   службі в Деснянському районі знаходиться  на виконанні наказ  НОМЕР_1 від 08.02.2006 року Господарського суду Чернігівської області  про стягнення СП „Росинка” на користь СПД ОСОБА_1 збитків  у розмірі 7601,82 грн.

03.08.2006 року відповідачем було винесено постанову НОМЕР_2 про закінчення  виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу НОМЕР_1 виданого 08.02.2006 року

Дана постанова  була оскаржена до Господарського суду Чернігівської області.

Господарським судом Чернігівської області було винесено ухвалу  якою постанову було визнано  незаконною. 

04 грудня 2006 року Київський апеляційний господарський суд виніс постанову  якою апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 25.09.2006 року залишив без  задоволення, а ухвалу  без змін.

Позивач посилається в своїх вимогах на ст.56 Конституції України де закріплено, що  кожний має право на  відшкодування за рахунок Держави чи органів  місцевого самоврядування матеріальної  та моральної  шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної  влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових  і службових  осіб при здійсненні  ними своїх повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем 14.12.2006 року  виконавче провадження  з виконання вищевказаного наказу  згідно ст. 41 Закону України „Про виконавче  провадження” було відновлено тобто було й відновлено порушене право позивача .

Відповідно до чинного законодавства основними складовими при визначенні моральної шкоди є: наявність  такої шкоди, протиправність діяння  відповідача  та  наявність причинного зв'язку між шкодою, протиправним  діянням  відповідача та вини останнього в її заподіюванні.

Статтею 23 Цивільного кодексу України та Постанови Пленуму Верховного суду №4 від 31 березня 1995 року „Про судову  практику  в справах  про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних  чи фізичних  страждань, або інших негативних явищ, заподіяних  фізичній   чи юридичній  особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Під моральною шкодою заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням  її ділової репутації, посягання  на фірмове найменування, товарний  знак, виробничу  марку, розголошенням  комерційної  таємниці, а також вчиненням  дій, спрямованих на зниження  престижу чи підрив довіри  до  її діяльності. В позовній заяві повинно бути зазначено  в чому  полягає  ця  шкода, з яких міркувань позивач виходив встановлюючи розмір відшкодування та якими доводами  це підтверджується.

Позивачем як суб'єктом підприємницької  діяльності не вказано яка саме шкода немайнового характеру ( приниження ділової репутації, посягання  на товарний  знак тощо) була йому завдана та якими доказами це підтверджується.

Однак у  відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач є суб'єктом підприємницької діяльності, а тому підстави для стягнення моральної шкоди, як фізичній особі, на його не розповсюджуються.

В судовому засіданні позивач не надав суду доказів, які б підтверджували наявність моральної шкоди, заподіяної позивачеві діями відповідача, не надав обґрунтованого розрахунку розміру моральної шкоди, а тому суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

          На підставі викладеного та керуючись ст.ст.49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, Закону України “Про виконавче провадження”, ст.23 Цивільного кодексу України, суд

                                                               В И Р І Ш И В :

      В задоволенні позовних вимог  -відмовити.

           Суддя:                                                              С.А.Пашкіна.

Повний  текст рішення  підписано: 03 березня 2007р.

             Суддя                                                  С.А.Пашкіна