ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Господарський суд Чернігівської області
________________________________________________________________________________________________
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-38-36, факс 7-44-62
Іменем України
П О С Т А Н О В А
"16" лютого 2007 р. Справа № 15/347/6
Позивач- управліня праці та соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації, смт. Куликівка, вул. Шевченко, 3.
До відповідача- відкритого акціонерного товариства „Чернігівгаз”, м. Чернігів, вул. Любецька, 68.
Про стягнення 20928 грн.
Суддя Ю.В.Федоренко секретар Фурник К.В.,
Пищолка А.Г.
Представники сторін:
Від позивача –Семерня В.М., Дзюба В.В., дов. від 05.01.07.
Від відповідача- Чернинська Л.М., дов. від 25.12.06, Охрименко Л.М., дов. від 20.01.07, Томилко М.М., дов. від 25.12.06.
С У Т Ь С П О Р У:
Заявлено позов про стягнення з відповідача зайво нарахованих та відшкодованих коштів у сумі 20928 грн. за надані пільги педагогічним, медичним працівникам, та працівникам культури по оплаті за користування газом у 2005 році.
Відповідач позов не визнав в мотивів перевірки позивачем правильності розміру наданих пільг з підписанням актів звірки розрахунків, відсутності методики розрахунку пільг в залежності від розміру доходів пільговиків, та вважає свої дії по наданню пільг законними.
14.02.07 відповідач звернувся з клопотанням в якому наполягає на відмові у задоволенні позову в зв”язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.
Відповідно до абзацу 1 частини 4 ст. 57 Закону України „Про освіту” педагогічним працівникам, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали педагогічними працівниками в цих населених пунктах і проживають у них, держава відповідно до чинного законодавства забезпечує безплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм.
Такі ж пільги надано медичним працівникам та працівникам культури п. 1 ст. 77 Закону „Про основи законодавства України про охорону здоров”я” та абзацом 4 ст. 29 Закону „Основи законодавства України про культуру”.
Статтею 42 Закону „Про державний бюджет України на 2005 рік” установлено, що пільги, компенсації і гарантії, на які згідно із законами України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу, щодо знижки плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія), безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі) та автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів надаються у разі, якщо зазначені працівники мають право на податкову соціальну пільгу.
Розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом з грошовими доходами зазначених працівників не повинен перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
Відповідно до „Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.03 № 426,( далі –Порядок 426 ), розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом з грошовими доходами пільговиків не повинен перевищувати величини визначеного відповідно до підпункту 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. ( Абзац третій пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 427 ( 427-2005-п ) від 08.06.2005 ).
Відповідно до пп..2 п. 10 Порядку 426 установи проводять роботу з надання пільг, компенсацій і гарантій та організовують облік, систематизацію і зберігання інформації про пільговиків, надають їм консультації щодо порядку та умов надання пільг, зокрема: ті, в яких працюють педагогічні, медичні та фармацевтичні працівники і працівники культури, щомісяця до 5 числа наступного періоду: розраховують відповідно до п. 3 цього порядку розмір пільг, що надаються працівникам; розподіляють з відома працівників обчислені суми знижки з оплати спожитих послуг між підприємствами і організаціями, що надають послуги; подають в установленому порядку органам праці та соціального захисту населення, підприємствам і організаціям, що надають послуги, відомості про працівників та розмір грошового еквівалента пільг ( пункт 10 в редакції постанови КМ №1430 від 18.10.2006 ).
Як вбачається з матеріалів справи такі довідки підприємствами, установами і організаціями, в яких працюють пільговики, сторонам по справі не надавались, були надані лише довідки про розмір заробітної плати, а розмір зайво нарахованих пільг відповідно до заявленого позову було самостійно розраховано позивачем, що не відповідає вимогам пп..2 п.10 Порядку 426.
Позивач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на підставі „Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.02 № 256.
Відповідно до законів України „Про освіту”, „Про основи законодавства України про охорону здоров”я”, „Основи законодавства України про культуру” позивачем перераховано відповідачу платіжними дорученням від 27.01.05 10000 грн, від 16.02.05 № 4 - 20434 грн., від 17.03.05 № 7 –36500 грн., від 19.04.05 –1611 грн, від 19.04.05 № 8 –28440 грн., від 17.06.05 № 21 –62 грн.
Перерахування здійснено відповідно до погоджених сторонами актів звіряння розрахунків за надані послуги, на які надаються пільги за січень, лютий, березень 2005 р., протоколів погодження № 194/Г від 24.01.05, № 812/Г від 15.03.05, № 1301/Г від 14.04.05, № 1252/Г від 15.06.05.
Відповідно до акту про результати додаткової перевірки цільового використання субвенцій, виділених із державного бюджету місцевим бюджетам про надання пільг медичним, фармацевтичним, педагогічним і культурно –освітнім працівникам в частині безоплатного користування житлом з опаленням та освітленням від 07.10.05 № 10-12/27 по Куликівському району 277 громадянам надано пільги понад величину доходу в загальній сумі 34991,88 грн.
Листом від 14.11.05 № 10-09/419 Контрольно –ревізійним відділом в Куликівському районі пред”явлено вимогу позивачу про вжиття термінових заходів по відшкодуванню з підприємств –надавачів послуг незаконно наданих пільг окремим категоріям працівників, у яких розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом з грошовими доходами перевищував величину доходу, яка дає право на податкову соціальну пільгу, зокрема, по газопостачанню на суму 27162,91 грн. Лист отримано позивачем 14.11.05, що підтверджується резолюцією керівника на його виконання.
Листами від 15.02.06 № 254, 14.09.06 № 1254 позивач звернувся до відповідача про повернення незаконно використаних бюджетних коштів на загальну суму 20928,54 грн. у чому йому було відмовлено ( лист відповідача № 18/2578 від 25.12.06 ).
З адміністративним позовом до суду позивач звернувся 21.12.06.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами; для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою ст. 100 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Про порушення свого право позивач дізнався з листа Контрольно – ревізійного відділу в Куликівському районі від 14.11.05 який ним було і отримано у цей же день, з адміністративним позовом позивач звернувся з пропущенням річного строку звернення до суду, відповідач з цих підстав наполягає на застосуванні строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові.
На підставі викладеного у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. 99, 100, 158-163, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В И Р І Ш И В :
У позові –відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова підписана 19.02.07
Суддя Ю.В.Федоренко