АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" лютого 2009 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого — Кузьми Р.М.
Суддів - Гурзеля І.В., Жолудько Л.Д.
при секретарі – Парандюк С.М.
з участю ОСОБА_1 ., ОСОБА_2 .,
ОСОБА_3 .,представника ОСОБА_4 .,
адвоката ОСОБА_5 .
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на рішення Борщівського районного суду від 29 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Мушкатівської сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , третя особа Борщівське бюро технічної інвентаризації, про скасування рішення виконкому сільської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання права власності на будинковолодіння,
В С Т А Н О В И Л А:
В грудні 2008 року ОСОБА_3 . звернувся в суд з позовом до відповідачів про скасування рішення виконкому Мушкатівської сільської ради від 19.02.2002 року №32, про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності від 27 лютого 2002 року, виданого на ім’я ОСОБА_1 . на будинковолодіння, розташоване в АДРЕСА_1 та про визнання за ним права власності на 1/7 частину будинковолодіння, розташованого в АДРЕСА_1 . Позивач зазначив, що він з листопада 1986 року по даний час постійно проживає у спірному будинковолодінні, яке відносилося до категорії колгоспного двору. Крім нього в даному будинковолодінні станом на 01.07.1990 року та 15.04.1991 року проживали відповідачі ОСОБА_1 ., ОСОБА_7 ., ОСОБА_2 ., ОСОБА_9 ., ОСОБА_8 . та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_10 .. Посилаючись на те, що він своєю працею і коштами приймав участь у веденні спільного господарства даного колгоспного двору, просив позов задоволити.
Рішенням Бучацького районного суду від 29 грудня 2008 р позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 . право власності на 1/6 частину будинковолодіння, розташованого в АДРЕСА_1 .
Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Мушкатівської сільської ради Борщівського району від 19 лютого 2002 року № 32 про оформлення права власності на житловий та господарські будівлі в частині визнання права власності на ціле будинковолодіння , розташоване в АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 .
Визнано частково недійсним свідоцтво про право власності в цілому на будинковолодіння АДРЕСА_1 , видане виконавчим комітетом Мушкатівської сільської ради 27 лютого 2002 року на ім’я ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 . в користь ОСОБА_3 . понесені ним витрати по справі в сумі 98,48 грн. сплаченого ним судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ., ОСОБА_6 ., ОСОБА_7 . просять рішення Борщівського районного суду від 29.12.2008 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 . в позові, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з’ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
В судовому засіданні апелянти ОСОБА_1 . та ОСОБА_2 . вимоги апеляційної скарги підтримала в межах наведених доводів. Представник сільської ради ОСОБА_4 . та ОСОБА_3 . просять апеляційну скаргу відхилити.
Заслухавши сторони, та їх представників, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог вбачається, що апеляційну скаргу слід відхилити.
Так відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що спірне будинковолодіння станом на 15 квітня 1991 року являлося власністю колгоспного двору. Позивач ОСОБА_3 . проживав в дворі з 1986 року і не втратив права на частку в майні колгоспного двору. З огляду на наведене, а також з врахуванням ступені трудової участі позивача у створенні спільної сумісної власності на спірне будинковолодіння, суд визначив його частку в розмірі одної шостої частини.
З таким висновком суду першої інстанції слід погодитись, оскільки він відповідає обставинам справи і обґрунтований належними доказами.
Так як вбачається з погосподарських книг позивач ОСОБА_3 . з 1986 року і по даний час зареєстрований і проживає в буднковолодінні, розташованому в АДРЕСА_1 , поселившись в дане будинковолодіння як член сім’ї після укладення шлюбу з дочкою відповідачки ОСОБА_1 . - відповідачкою по справі ОСОБА_2 .
Доводи апеляційної скарги про те, що спірне будинковолодіння не є колгоспним двором, оскільки голова двору ОСОБА_1 . не являлась колгоспником, спростовуються наступними доказами які досліджувались в суді першої інстанції. Так спірне будинковолодіння занесено до погосподарської книги с. Слобідка-Мушкатівська за 1971-1973 p.p., де згідно особового рахунку НОМЕР_1 було власністю колгоспного двору, головою якого являлася мати відповідачки ОСОБА_1 ., нині покійна ОСОБА_10 . (померла в 2006 році), яка являлася колгоспною пенсіонеркою, житловий будинок побудовано в 1970 році, за господарством рахується земельна ділянка загальною площею 0,43 га (а.с.99). На це ж господарство у вказаній погосподарській книзі відкрито ще один особовий рахунок НОМЕР_2 , до якого вписана сім'я відповідачки ОСОБА_1 ., а саме її чоловік ОСОБА_7 . та діти: дочка ОСОБА_2 ., син ОСОБА_7 ., суспільна група господарства значиться як двір робітника, однак даних про будівлі та інше майно, що належало цьому господарству в книзі немає (а.с.100), за номером числиться земельна ділянка 0,15 га., що підтверджує пояснення представника сільської ради про те, що інший номер відкривався на теперішніх членів, які фактично проживали в одному будинку з метою отримати додатково город.
В подальшому згідно даних погосподарської книги с.Слобідка-Мушкатівська за 1980-1982 p.p., господарство робітника за особовим рахунком НОМЕР_3 , головою якого значилася відповідачка ОСОБА_1 ., а членами її діти ОСОБА_7 . та ОСОБА_2 ., було закрите (а.с.104). На час закриття ОСОБА_3 . в цьому дворі не значився.
Як вбачається з особового рахунку НОМЕР_4 погосподарської книги с.Слобідка-Мушкатівська за 1983-1985 p.p., яка велась безпосередньо перед вселенням позивача ОСОБА_3 , спірне будинковолодіння було визначено, як колгоспний двір, головою якого значилася відповідачка ОСОБА_1 ., а членами її двоє дітей та мати ОСОБА_10 . - член колгоспу, за господарством рахується земельна ділянка площею 0,44 га, що на той час відповідало нормам, передбаченим для колгоспного двору (а.с.103).
Згідно особового рахунку НОМЕР_5 погосподарської книги с.Слобідка-Мушкатівська за 1986-1990 p.p. крім вищевказаних осіб з 10 листопада 1986 року в спірному будинковолодінні став проживати позивач ОСОБА_3 ., який працював водієм у колгоспі «Прапор Леніна», а з 23 листопада 1987 року - його спільна з відповідачкою ОСОБА_2 . дочка - відповідачка по справі ОСОБА_6 . Господарство станом на 01.01.1986 p., 01.01.1987 p., 01.01.1988 р., 01.01.1989 p., 01.01.1990 p. відносилося до суспільної групи колгоспників. Судом першої інстанції вірно відкинуто виправлення в піврічних записах за ці роки з “к-ки” (колгоспники) на “р-ки” (робітники), оскільки такі виправлення не були обумовлені, а в дворі перебували вже 2 члени колгоспу і за господарством надалі рахувалась земельна ділянка площею 0,44 га, що на той час відповідало нормам, встановленим для колгоспних дворів.
Відповідно до особового рахунку № 461 погосподарської книги с.Слобідка-Мушкатівська за 1991-1995 p.p. станом на 15 квітня 1991 року (день набрання чинності Закону України "Про власність" ) спірне будинковолодіння являлося власністю колгоспного двору, членами якого були позивач ОСОБА_3 ., відповідачі ОСОБА_1 ., ОСОБА_7 ., ОСОБА_2 ., ОСОБА_6 . та померла ОСОБА_10 ., за господарством відповідно рахувалася земельна ділянка площею 0,54 га (а.с.101).
Записи в погосподарських книгах щодо віднесення спірного двору до суспільної групи колгоспників відповідали діючим на той час “Вказівкам по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів”, затверджених ЦСУ СРСР 12.05.1985 року № 5-24/26, згідно п.20 яких зазначено, що суспільна група господарства визначалась в основному в залежності від роду занять голови сім’ї. Голова сім’ї визначався в кожному конкретному випадку повнолітніми членами сім”ї по їх взаємній згоді. Виключення з загального порядку становили господарства, в яких проживав працюючий член колгоспу. У випадку коли пенсіонер-колгоспник проживав за межами території колгоспу, членом якого він був до виходу на пенсію, а головою сім’ї в якій він живе являється робітник чи службовець, таке господарство слід відносити до суспільної групи робітників чи службовців. В даному випадку ОСОБА_10 .- колгоспний пенсіонер, проживала в дворі того ж населеного пункту де існував колгосп з якого вона вийшла на пенсію, а з 1986 року в дворі почав проживати працюючий член колгоспу — ОСОБА_3 ., а тому господарство вірно віднесено до двору колгоспників, а доводи апеляції про невідповідність записів в погосподарських книгах діючій на той час інструкції є невірними.
Сторонами не оспорюється що позивач дізнався про зазначені обставини йому на початку 2008 року. Також апелянтами визнається той факт, що ОСОБА_3 . своєю працею та коштами приймав участь у веденні спільного господарства двору, за час його проживання в період з 1986 р. по 1991 p. було проведено добудову житлового будинку, стайні та ряд інших будівельних робіт у спірному будинковолодінні.
Згідно чинних на той час ст.ст. 120, 123 ЦК (1963 p.) майно колгоспного двору належало його членам на праві спільної власності, розмір долі члена двору встановлювався виходячи з рівності часток всіх членів двору.
Відповідно до п.6 а) постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування , мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включаються перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).
Судом першої інстанції вірно встановлено , що спірне будинковолодіння станом на 15 квітня 1991 року являлося власністю колгоспного двору і ОСОБА_3 . не втратив права на частку в майні колгоспного двору, а тому визначив його частку в розмірі одної шостої частини і відповідно скасував рішення виконавчого комітету Мушкатівської сільської ради Борщівського району від 19 лютого 2002 року №32 «Про оформлення права власності на житловий та господарські будівлі» в частині визнання права власності на ціле будинковолодіння, розташоване в АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 та визнав в цій частині частково недійсним свідоцтво про право власності в цілому на будинковолодіння НОМЕР_6 на ім'я ОСОБА_1 . .
За вказаних обставин рішення суду першої інстанції є законним та справедливим, ухвалено у відповідності до вимог закону, підстав для його скасування колегія не вбачає.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст.308, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ., ОСОБА_6 ., ОСОБА_7 . відхилити.
Рішення Борщівського районного суду від 29 грудня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді