Справа №2-1662/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    31 березня 2009 року                          Бердянський міськрайонний суд

                                                                           Запорізької області

    в складі: головуючого судді -  Крамаренко А.І.

                    при секретарі  - Корнієнко Н.І.

    за участю: позивача – ОСОБА_1 , представника позивача – ОСОБА_2 ,  представника відповідача – ОСОБА_3  

    розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Федерації професійних спілок України, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: приватні нотаріуси Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання свідоцтва про право власності недійсним, анулювання реєстрації права власності, застосування наслідків нікчемного правочину, повернення у первинний стан правовідносин, визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та переведення прав та обов’язків покупця,

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1  звернулась до суду з позовом, який уточнила та доповнила під час розгляду справи, та зазначила, що проживає в кімнаті АДРЕСА_1 . Разом з нею проживають її дочка та онук.

    Рішенням виконкому Бердянської міської ради №633 від 06.11.2003 року було дозволено Федерації професійних спілок України (балансоутримувач Колективне підприємство „Бердянська будівельна дільниця Федерації професійних спілок України” ) оформити право власності на гуртожиток АДРЕСА_1 . На підставі даного рішення 12.11.2003 року було видано свідоцтво про право власності на гуртожиток  і в цей же день право власності на гуртожиток було зареєстровано в Бердянському КПТІ.

    29.06.2004 року на підставі рішення ліквідаційної комісії балансоутримувача гуртожитку КП „ББД-ФПУ” 68/75 часток гуртожитку було продано фізичній особі ОСОБА_5   Решта гуртожитку була раніше продана іншим особам.

    Одразу після купівлі гуртожитку, ОСОБА_5  продає або дарить гуртожиток по квартирно або покімнатно, а до мешканців, які відмовилися викупити свої кімнати, подає до суду позови про їх виселення.

    01.10.2007 року ОСОБА_5  укладає з ОСОБА_6  договір, на підставі якого передає останньому право управління гуртожитком, а 11.07.2008 року ОСОБА_5  продає ОСОБА_6  1909/3000 часток гуртожитку.

    В подальшому на підстав протесту Бердянського міжрайонного прокурора виконкому Бердянської міської ради скасував п. 4.13 свого рішення №633 від 06.11.2003 року, а отже повинна бути скасована  і реєстрація права власності на гуртожиток за ФПУ.

    В зв’язку з тим, що реєстрацією права власності на гуртожиток за ФПУ, укладенням між ФПУ та ОСОБА_5 , між ОСОБА_5  та ОСОБА_6  договорів купівлі-продажу були порушені її права, ОСОБА_1  звернулась до суду і просить: визнати , що між нею та КП „ББД-ФПУ” фактично існували відносини як між наймачем та наймодавцем ; визнати загальновідомим факт продажу 29.06.2004 року КП „ББД-ФПУ” ОСОБА_5  68/75 часток гуртожитку за безцінь; визнати загальновідомим факт, що укладення договору купівлі-продажу 29.06.2004 року було можливе лише за особистою зацікавленістю особи  або осіб, які здійснювали такий продаж; визнати недійсним свідоцтво про право власності на гуртожиток по АДРЕСА_1 , видане 12.11.2003 року на підставі рішення виконкому Бердянської міської ради №633 від 06.11.2003 року; анулювати реєстрацію права власності на зазначений гуртожиток за ФПУ, як таку, що здійснена без правовстановлюючих документів; визнати договір купівлі-продажу 68/75 часток гуртожитку від 29.06.2004 року в частині кімнати №77 (інвентаризаційні номери НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 )  недійсним; визнати договір купівлі-продажу 1909/3000 часток гуртожитку від 11.07.2008 року в частині кімнати №77 (інвентаризаційні номери НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 )  недійсним; перевести на неї права покупця частки гуртожитку, що складається з кімнати №77 (інвентаризаційні номери НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ); застосувати наслідки нікчемного правочину, повернувши у первинний стан правовідносини  щодо житлової площі кімнати   №77 (інвентаризаційні номери НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 )  гуртожитку.

    В судовому засіданні ОСОБА_1  та її представник ОСОБА_2  підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити.

    Представник ОСОБА_5 , ОСОБА_6  за довіреністю ОСОБА_3  в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що позивач вселилася в гуртожиток на підставі ордеру. На даний час права позивача щодо користування кімнатою в гуртожитку ніким не оспорюються. Просила застосувати  наслідки пропуску позовної давності та відмовити в позові.            

    Представник Федерації професійних спілок України, ОСОБА_4 ,  приватні нотаріуси Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явились . До суду  не надходило заяв про неможливість розгляду справи у їх відсутність.

    Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню в зв’язку з наступним.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

    Відповідно до ст. 47 Конституції України , ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві ним користуватися інакше як з підстав і в порядку , встановлених законом.

    Згідно ст. 41 Конституції України, ст. ст. 321 , 328 ЦК України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.  

    Судом встановлено, що на підставі ордеру від 19.08.1989 року ОСОБА_1  вселилася в кімнату НОМЕР_5  гуртожитку по АДРЕСА_1 . Відповідно до ордеру від 02.02.2004 року ОСОБА_1  вселилася у кімнату НОМЕР_6  зазначеного гуртожитку.    

На підставі рішенням виконкому Бердянської міської ради №633 від 06.11.2003 року за  ФПУ (балансоутримувач КП „ББД-ФПУ” ) 12.11.2003 року було зареєстровано право власності на гуртожиток по АДРЕСА_1 .

16.04.2003 року Президія Федерації професійних спілок України прийняла постанову №П-4-15, відповідно до якої вирішила ліквідувати КП „ББД-ФПУ” та створила для цього ліквідаційну комісію.

Згідно протоколу №5 засідання ліквідаційної комісії КП „ББД-ФПУ” від 01.04.2004 року було вирішено реалізувати гуртожиток по АДРЕСА_1  за залишковою вартістю та довірено заступнику голови ліквідаційної комісії ОСОБА_4  право підпису договору купівлі-продажу даного гуртожитку.

 29.06.2004 року між ФПУ та ОСОБА_5  був укладений договір купівлі-продажу 68/75 часток гуртожитку по АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 1.3 продаж був вчинений за 84292 грн. 32 коп.

На підставі договору купівлі-продажу від 11.07.2008 року ОСОБА_5  продала ОСОБА_6  1909/3000 часток гуртожитку по АДРЕСА_1  за 1612000 грн.

Рішенням виконкому Бердянської міської ради №380 від 05.08.2008 року на підставі протесту Бердянського міжрайонного прокурора скасований п. 4.13 рішення виконкому Бердянської міської ради від 06.11.2003 року №633 „Про оформлення права власності”.

    Кімната №77 (інвентаризаційні номери НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ) гуртожитку по АДРЕСА_1  увійшла в предмет договору купівлі-продажу від 29.06.2004 року та від 11.07.2008 року, що підтверджується відповіддю Бердянського КПТІ №850 від 20 листопада 2006 року , копією технічного паспорту на гуртожиток №59 по АДРЕСА_1 , та не заперечується  сторонами у справі.

    Крім того, судом встановлено, що на час розгляду даної справи КП „ББД-ФПУ” ліквідовано та виключено з єдиного державного реєстру підприємств. Відповідно до даних Бердянського КПТІ за КП „ББД-ФПУ” право власності на будь-яку частку гуртожитку по АДРЕСА_1  не зареєстровано. Статус „гуртожиток” будівлі по АДРЕСА_1  з часу здачі в експлуатацію не змінювався.

    Підставами для визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу від 29.06.2004 року та від 11.07.2008 року позивачем зазначені: певна  корислива домовленість між ОСОБА_4 , ОСОБА_5  та ОСОБА_6 , відповідно; порушення житлових прав позивача та моральних засад суспільства; порушення прав позивача на його переважне право перед іншими особами на  придбання житла та порушення публічного порядку вчинення договору.  

    Відповідно до  ч.3 ст.  61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших    справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

    Договір купівлі-продажу від 29.06.2004 року 68/75 часток гуртожитку по АДРЕСА_1 , свідоцтво про право власності на гуртожиток видане 12.11.2003 року,   неодноразово були предметом судового розгляду за позовами мешканців гуртожитку.  Рішеннями Бердянського міськрайонного суду, Апеляційного суду Запорізької області, Верховного Суду України підстав для визнання недійсним (частково недійсним) оскаржувального договору купівлі-продажу та свідоцтва про право власності не встановлено.

    Крім того, продаж 68/75 часток гуртожитку по АДРЕСА_1  за залишковою балансовою вартістю відповідає рішенню засідання ліквідаційної комісії КП „ББД-ФПУ” від 01.04.2004 року та не порушував чинного законодавства. Федерація професійних спілок України (КП „ББД-ФПУ”), як довірителі не звертались до суду з позовами про визнання даного правочину недійсним як такого, що вчинений внаслідок зловмисної домовленості між ОСОБА_4  та ОСОБА_5

    Рішення виконкому Бердянської міської ради від 01.09.1971 року, яким було затверджено акт державної комісії про прийняття до експлуатації гуртожитку на 400 місць, розташованого  по АДРЕСА_1 , є чинним на час розгляду справи. В зв’язку з цим вважати будівлю по АДРЕСА_1  житловим будинком та застосовувати до правовідносин між сторонами норми, що регулюють найм (оренду) житла, у суду підстав не має.

    Порушень житлових прав позивача, який в свій час вселявся саме у гуртожиток,    при зміні власників частки гуртожитку, в якій проживає позивач, судом не встановлено. Зокрема, саме після придбання ОСОБА_6   частки гуртожитку представником останнього та ОСОБА_5  була подана заява про відмову від позову до ОСОБА_1  , ОСОБА_7 про визнання ордеру недійсним, виселення без надання іншого житлового приміщення, яка 12.02.2008 року була прийнята судом, а провадження у справі в даній частині закрито.

    Вирішуючи питання щодо недійсності угод суд приймає до уваги обставини справи, обґрунтування позову та позовні вимоги.          

     На підставі викладеного, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для визнання оскаржувальних договорів частково недійсними з підстав, передбачених ч.1 ст. 203, ст. 215, ст. 228  ЦК України.

    Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсним правочину, вчиненого в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, за законом надано лише довірителю (ст. 232 ЦК України).  

    Керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 57 – 61,  212 - 215  ЦПК України ,  суд

ВИРІШИВ:

    В задоволенні позову ОСОБА_1   відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

   

    Суддя                                            А.І. Крамаренко