Справа № 2А-3742/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М УК Р А Ї Н И
02 вересня 2009 року м. Ковель Волинської області
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Логвинюк І.М,
з участю: секретаря Щесюк Н.Й.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ковелі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ м. Рівного ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до інспектора ДПС ВДАІ м. Рівного ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, мотивуючи тим, що оскаржуваною постановою серії АЕ № 0348676 від 22.06.09 р. відповідачем на підставі складеного ним же протоколу про адміністративне правопорушення, за порушення вимог п.18.1 ПДР було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено на позивача адміністративне стягнення в розмірі 253 грн. У оскаржуваній постанові відповідач зазначив, що 22.06.09 р. позивач, керуючи автомобілем марки “Шевроле-Лачетті”, д/№ НОМЕР_1 , у м. Рівному, рухаючись по вул. С. Бандери, не надав переваги в русі пішоходам на нерегульованому пішохідному переході. Вказану постанову вважає незаконною, оскільки по дорозі, по якій він рухався, є роздільна смуга, що розділяє напрямки руху. Дорога у кожному напрямку також поділена на дві смуги. Рухаючись у напрямку автовокзалу за кільцевим рухом, він помітив на початку від тротуару зустрічної смуги руху пішохода, який розпочав рух по нерегульованому пішохідному переходу у напрмяку тієї смуги руху, по якій рухався позивач. Коли позивач під”їхав до пішохідного переходу, то відстань від його автомобіля до пішохода була значною - близько 7 м, тобто, такою, що давала позивачеві можливість проїхати пішохідний перехід, не створивши реальної перешкоди або небезпеки для пішохода. Коли позивач проминув пішохідний перехід, відповідач зупинив автомобіль, керований позивачем та склав протокол про адміністративне правопорушення. З викладеним у протоколі позивач не погодився, про що заявив письмово, однак, відповідач тут же необгрунтовано виніс оскаржувану постанову. Просить позов задовольнити, визнати оскаржувану незаконною і скасувати.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав, обгрунтувавши його вищенаведеними доводами. Просить позов щадовольнити.
Відповідач в судове засідання не з”явився, належно повідомлений, причини неявки суду не повідомив, письмового заперечення проти позову суду не подав.
На думку суду, розгляд справи можливий у відсутності відповідача.
Суд, заслухавши пояснення позивача, показання свідка, дослідивши письмові докази у справі, з'ясувавши обставини справи, приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до повного задоволення.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст.222 КУпАП, розгляд справ про правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, покладено на органи внутрішніх справ (міліцію)
Як слідує з пояснень позивача та стверджується копією оскаржуваної постанови, що дійсно, 22.06.09 р. відповідачем у справі, як службовою особою - інспектором ДПС ВДАІ м. Рівного у м. Рівному по вул. С. Бандери було винесено щодо позивача оскаржувану постанову серії АЕ № 0348676 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Цією постановою позивача було визнано винним у вчиненні даного правопорушення та накладено стягнення у виді адміністративного штрафу в розмірі 255 грн. Як зазначено у оскаржуваній постанові, 22.06.09 р. у м. Рівному, позивач, керуючи автомобілем, порушив правила проїзду пішохідного переходу, не дав дороги пішоходам, які переходили проїзну частину по пішохідному переходу, чим порушив п. 18.1 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. А тому відповідач, керуючись ст.283 КУпАП, постановив притягнути позивача до адмінвідповідальності.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії АЕ № 0348676 від 22.06.09 р., складеного відповідачем щодо позивача у зв”язку з порушенням вимог ПДР, останній письмово заперечиував свою винуватість у вчиненні даного правопорушення, пояснивши про те, що пішохід знаходився на іншій частині пішохідного переходу та рух позивача не становив для нього загрози.
Із показань свідка Поради О.Д., даних в судовому засіданні, слідує, що він був безпосереднім свідком тогою як було зупинено відповідачем автомобіль під керуванням позивача у м. Рівному. Дійсно, незважаючи на заперечення позивача проти викладеного відповідачем у протоколі про адміністративне правопорушення, у тих осіб, про яких відповідач зазначив у протоколі як про пішоходів, яким не дав дорогу позивач, відповідач пояснення не відбирав, їх особи не встановлював. Дійсно, на тій смузі руху, по якій рухався позивач, пішоходів не було, лише один пішохід розпочав свій рух по пішохідному переході на іншій смузі руху на даній дорозі, віддалившись на незначну відстань від тротуара.
Частиною 1 ст.122 КУпАП дійсно передбачено адміністративну відповідальність як за порушення правил проїзду пішохідних переходів, так і за ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах.
Відповідно до вимог п.18.1 розділу 18 “Проїзд пішохідних переходів і зупинок транспортних засобів” ПДР, водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Як слідує із змісту термінів “дати дорогу”, “перевага”, зазначеним у п.1.10 ПДР, дати дорогу - це вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів, якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість; перевага - це право на першочерговий рух стосовно інших учасників дорожнього руху.
За змістом п.п.2.1; 4.3 Інструкції з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України
від 22 жовтня 2003 року N 1217, при вчиненні правопорушень, передбачених КУпАП, працівник міліції згідно з положеннями ст.ст. 255, 254 КУпАП, складає протокол про адміністративне правопорушення, до протоколу, а якщо матеріали про адміністративне правопорушення не містять достатніх даних, які б підтверджували вчинення адміністративного порушення, або адміністративні матеріали складеного з вимог законодавства чи нормативних документів, службова особа, яка розглядає справу, може доручити провести перевірку.
Відповідно до ст. 278 КУпАП, посадова особа при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення, серед іншого, вирішує питання про те, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, чи витребувано інші додаткові матеріали, чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, чого відповідачем не виконано, так як додаткові докази, що характеризують особу позивача, його працездатність, розмір доходів, не витребувано та до уваги при винесенні оскаржуваної постанови не взято.
Із протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що відповідачем у протоколі про адмініст ративне правопорушення та у оскаржуваній постанові зазначено, що позивач не дав дорогу пішоходам, які переходили проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу, не зазначивши, що позивач, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебували пішоходи, не зменшив швидкість, не зупинився, щоб дати їм дорогу пішоходам, та яка була створена для руху пішоходів перешкода чи небезпека.
Також, у протоколі про адміністративне правопорушення та у оскаржувааній постанові зазначено, що позивач не дав дорогу пішоходам, які переходили проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу, тоді як санкція ч.1 ст.122 КУпАП, передбачає адміністративне стягнення за ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах.
Крім того, як слідуєз протоколу про адміністративне правопорушення, позивач, як особа, щодо якої складено даний протокол, не погоджувався із викладеним у ньому, прямо зазначаючи причину незгоди. Однак, відповідачем не було приєднано до протоколу інших доказів, що стверджували вчинення позивачем даного правопорушення, так як пояснення свідків,у т.ч. пішоходів, яким не дав перевагу в русі позивач, їх дані, рапорти, матеріали фото-, відеозйомки тощо.
Із копії оскаржуваної постанови слідує, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови не посилався на такий доказ, як протокол про адміністративне правопорушення.
Як слідує із змісту ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і обєктивне зясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобіганню правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до положень ст. ст. 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, що використовуються при нагляді за безпекою дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Та посадова особа оцінює ці докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом.
Відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови не було всебічно, повно і обєктивно зясовано всіх обставин справи.
В порушення вимог додатка 2 до Інструкції з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 жовтня 2003 року N 1217, у оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення відсутнє посилання на такі докази, як протокол про адміністративне правопорушення, фотографії тощо.
За змістом ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов”язані діяли лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
За змістом ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в звязку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
З урахуванням норм ч.2 ст.11 КАС України, у зв”язку із необхідністю повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог.
При розгляді даної справи суд перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови на момент її винесення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем було допущено порушення вимог закону, а саме: положень ст. ст. 7, 245, 251, 252, 278, 280 КУпАП, Інструкції з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 жовтня 2003 року N 1217, а тому є підстави для визнання оскаржуваної постанови нечинною та такою, що підлягає до скасування.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 8, 55, ч. 2 ст.19 Конституції України, ст. ст. 8 -11, п. 2 ч.1 ст.18, ч.2 ст.19, ч.1 ст.72, ст.ст. 86, 87, ст.ст.159, 160 - 163, 256, 99 КАС України, Інструкцією з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення руху, затвердженою наказом МВС України 22.10.03 р. № 1217, ст.ст.7, 9, 14-1, ч.1 ст.122, ст. ст. 222, 245, 251, 252, 268, 272, 278, 280, 283 КУпАП, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати нечинною з моменту її винесення та скасувати постанову серії АЕ № 0348676 від 22.06.09 р., винесену інспектором ДПС ВДАІ м. Рівного ОСОБА_2 у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП ОСОБА_1 та накладення стягнення у виді адміністративного штрафу в розмірі 255 грн.
Постанова може бути оскаржена через Ковельський міськрайонний суд Волинської області до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Крім того, апеляційна скарга на дану постанову може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження подано не було.
Головуючий: