УХВАЛА

Іменем України

22 травня 2009 року     м. Ужгород

Колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі: головуючої - судді Фазикош Г.В., суддів - Власова С.О., Куцина М.М., при секретарі - Медяник Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 24 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Топчинської сільської ради Тячівського району, Тячівського районного підприємства технічної інвентаризації, відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Тячівської районної державної адміністрації та ОСОБА_1 про визнання права власності, -

встановила:

Рішенням Тячівського районного суду від 24 листопада 2008 року було задоволено позов ОСОБА_2 до Топчинської сільської ради Тячівського району, Тячівського районного підприємства технічної інвентаризації, відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Тячівської районної державної адміністрації та ОСОБА_1 і визнано позивача власноком незакінченого будівництвом самочинно збудованого житлового будинку АДРЕСА_1.

На це рішення відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення, а справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд. Свою позицію мотивує тим, що на її думку, місцевий суд допустив порушення норм процесуального права: ухвалив рішення без участі відповідачки та її представника ОСОБА_3, однак не зазначив того, що рішення є заочним; задовольнив клопотання про допит додаткових свідків, однак вони у судове засідання не з'явилися і суд ухвалив рішення без їх допиту. Окрім того, відповідачка звертає увагу на те, що наявним рішенням Топчинської сільської ради від 31 грудня 2007 року №8 позивачу ОСОБА_2 було надано дозвіл на збір матеріалів щодо передачі у власність земельної ділянки для будівництва та ведення особистого селянського господарства площею 0,24 та 0.28 га в АДРЕСА_1. Це рішення, на її думку, не є передачею земельної ділянки у власність і підставою у розімінні ч.З ст.376 ЦК України для визнання права власності на самочинно збудоване майно.

В судовому засіданні в апеляційній інстанції апелянтка та її представник скаргу підтримали та просили задовольнити. Крім іншого, позивачка пояснила, що до 1997 року вона проживала в шлюбі з ОСОБА_4 Перебуваючи у шлюбі вони й почали будувати спірний будинок. Цей шлюб було розірвано.27 червня 1997 року. Позивач є сином її та ОСОБА_4 і вона заперечує проти визнання права власності на будинок лише за своїм сином.

Позивач, його представник та представник Топчинської сільської ради скаргу не визнали та просили відхилити. Пояснили, що будівництво будинку було розпочато самовільно, однак значно пізніше 1997 року. Батько позивача ОСОБА_4 дійсно допомагав синові у бідівництві, однак не претендує на цю власність, що й засвідчив у суді у першій ністанції. Доказів причетності до будівництва відповідачки не має. ОСОБА_2 звернувся до Топчинської сільської ради із заявою про виділення йому земельної ділянки для узаконення будівництва, рада прийняла відповідне рішення, яке ніким скасовано не було та відповідачкою також не оспорювалося.

Справа №22-248/09     Номер рядка статистичного звіту:

Головуючий у першій інстанції: Ляшко С.М. Доповідач - Фазикош Г.В.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх учасників процесу, колегія перевірила законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та прийшла до наступних висновків.

Із матеріалів справи слідує, що справа по суті у суді першої інстанції розглядалася у судовому засіданні з перервами з участю двох представників апелянтки: представника за дорученням ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_5 В судовому засіданні 24.11.2008 року брав участь адвокат ОСОБА_5 Оскільки відповідно до вимог ч.1 ст.38 ЦПК Україини передбачено дві основні форми участі сторони у цивільній справі - особисто або через представника, ухвалене у цій справі рішення не є заочним. Крім того на а.с. 66 міститься розписка представника апелянтки ОСОБА_3, яка засвідчує факт повідомлення її час та місце слухання справи. Відповідно до ч.5 ст.76 ЦПК України вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі вважається врученням повістки і цій особі.

Що стосується аргументів апелянтки щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання права власності на самочинне будівництво, то колегія виходить із того що відповідно до вимог ч.2 ст.376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Відтак, твердження апелянтки про те, спірний незавершений будівництвом будинок насправді почав будуватися нею та її бувшим чоловіком ОСОБА_4 ще до 1997 року, тобто до розірвання між ними шлюбу, колегія відхиляє, як таке, ще доведене належними в справі доказами, а також як таке, що не впливає на визначення правового статусу спірного будинку. Оскільки будівництво було розпочато самочино, то й претендувати набуття на нього права власності може відповідно до вимог ч.З ст.376 ЦК України лише та особа, здійснила це будівництво і якій у подальшому було надано земельну ділянку у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно.

Належними та достатніми доказами, зібраними у справі, доведено той факт, що будівництво було здійснене саме позивачем за допомогою його батька ОСОБА_4 Це підтвердили й допитані в яке свідків судом першої інстанції ОСОБА_4 та ОСОБА_7 їх свідчення узгоджуєються з іншими матеріалами справи. Свідчення ОСОБА_6, дані в судовому засіданні в апеляційній інстанції, не були точними, вона не пам'ятала точного періоду, коли розпочалося будівництво будинку. Крім того, цей свідок у судовому засіданні визнала факт неприязних відносин, які склалися між нею та позивачем по справі. Твердження позивачки про те, що вона певний час проживала у спірному будинку та була прописана в ньому колегія відхиляє, оскільки фактичний стан будинку, який підтвердили всі учасники процесу, не дозволяв можливість проживання в ньому, а записи у погосподарських книгах, оригінали яких було досліджено у судовому засіданні, є суперечливими та по-суті відтворюють вторинний облік який не підтверджений іншими належними доказами.

31 грудня 2007 року Топчинська сільська рада прийняла рішення №8, яким надала позивачу дозвіл на передачу земельної ділянки, на якій розташовано самочинне будівництво, у приватну власність для   його узаконення ( а.с. 9). Тобто відповідно до вимог ч.З ст.376 ЦК України у позивача виникли підстави для визнання за ним права власності на спірний будинок. В матеріалах справи також наявні необхідні документи, що підтверджують відповідність будівництва технічним, будівельним та санітарним нормам, а також відсутність заперечень з боку відділу містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації щодо задоволення позову.

За цих обставин, колегія вважає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст.10,11, 60, 303, п.1.ч.1ст.ЗО7, ст.308, ст.314, ст.315 колегія   судців

ухвалила:

Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Тячівського районного суду від 24 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Топчинської сільської ради Тячівського району, Тячівського районного підприємства

технічної інвентаризації, відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Тячівського районної державної адміністрації та ОСОБА_1 про визнання права власності -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена шляхом

подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до

Верховного Суду України.    

Головуюча:                             Судді: