Справа № 2-3278/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 липня 2009 року                                          Бердянський міськрайонний суд

                                                                          Запорізької області

в складі: головуючого судді – Крамаренко А.І.

                при секретарі – Корнієнко Н.І.

за участю: позивача – ОСОБА_1 , представника відповідача – ОСОБА_2

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_3  про визнання правовстановлюючого документу недійсним,

ВСТАНОВИВ:

      ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 ., який підтримав в судовому засіданні та пояснив, що йому на праві власності належить домоволодіння АДРЕСА_1 . Власником домоволодіння АДРЕСА_2  є ОСОБА_3 .

З листа виконкому бердянської міської ради від 24.03.2008 року йому стало відомо, що ОСОБА_3 . має правоустановчі документи на приватизовану земельну ділянку по АДРЕСА_2 .

Як суміжний землекористувач, він своєї згоди не давав, будь-які документи на приватизацію земельної ділянки відповідачу не підписував.

Просив визнати недійсним правоустановчий документ на приватизації земельної ділянки АДРЕСА_2 , зобов’язати відповідача  знести паркан та звільнити частину його земельної ділянки.

   

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2  в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що ОСОБА_3 . є власником домоволодіння АДРЕСА_3  За даним домоволодінням рішенням Бердянського міськвиконкому закріплена земельна ділянка площею 0,0169 га, яка у власність ОСОБА_3 . не передавалась.

Щодо вимог позивача в частині знесення паркану зазначив, що позивач з такою вимогою вже звертався до суду і справа в цій частині ухвалою від 21.02.2007 року була закрита.

Просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню в зв’язку з наступним.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

З наданих документів, пояснень сторін судом встановлено наступне.

На підставі договору купівлі-продажу від 26.09.1989 року ОСОБА_1  належить домоволодіння АДРЕСА_1 , що розташоване на земельній ділянці площею 443,1 кв.м. (а.с. 15, 17 – 19).

Власником домоволодіння АДРЕСА_3  є ОСОБА_3 ., що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим виконкомом Бердянської міської ради  14.04.2009 року.  Рішенням виконкому Бердянської міської ради від 10.05.2007 року №252 за домоволодінням АДРЕСА_3  закріплена земельна ділянка  площею 0,0169 га (а.с. 32, 33).

Згідно листа Бердянського районного відділу Запорізької регіональної філії ДП „Центр державного земельного кадастру” №448/001 від 12.06.2009 року у відділі станом на 11.06.2009 року  відсутня інформація про державну реєстрацію земельної ділянки по АДРЕСА_3 .

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1  в частині визнання недійсним правоустановчого документа, що підтверджує факт приватизації  земельної ділянки по АДРЕСА_2 ,  є безпредметними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання в частині позовних вимог про зобов’язання відповідача звільнити територію земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 , суд приймає до уваги ухвалу Бердянського міськрайонного суду від 21.02.2007 року, яка не оскаржувалась сторонами та набрала законної сили; не надання позивачем доказів, що підтверджували б самовільне перенесення (встановлення) відповідачем паркану з зайняттям частини земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 .            

   

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 10, ч.1, 4 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.  Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

     Керуючись ст. ст. 11, 15, 57 -61, 212 - 215 ЦПК України,  суд

ВИРІШИВ:

    В задоволені позову ОСОБА_1   відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                   А.І. Крамаренко