КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-24320|08 р. Головуючий у першій інстанції: Заїка Г.М.,
Доповідач: Мамчур Я.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 серпня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Мамчура Я.С.,
суддів: Усенка В.Г., Зайцева М.П.,
при секретарі: Медовниці Ю.О.,
розглянувши апеляційну скаргу відповідача - Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 травня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області про визнання неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення в м. Бердичеві щодо невиплати щомісячної допомоги по догляду за дитиною у 2007 році, стягнення заборгованості по щомісячній грошовій допомозі в сумі 4209 грн. 39 коп., -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулася до з адміністративним позовом до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області щодо стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 травня 2008 року позовні вимоги задоволено частково:
- визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області щодо невиплати в повному обсязі щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2007 році;
- стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області на користь Мельничук Н.С. 2050,12 грн., заборгованості по недоплаченій грошовій допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з липня по грудень 2007 року;
- стягнуто з місцевого бюджету м. Бердичева на користь держави держмито в розмірі 51 грн.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду першої інстанції, відповідач - Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-XII право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач як незастрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа здійснює догляд за малолітньою дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. до досягнення нею трирічного віку (а.с. 4).
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка у 2007 році отримала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у значно меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-XII, що вбачається з довідки № 230 від 25.03.2008 (а. с. 6).
Доводи апелянта полягають в тому, що відповідно до ч. 2 ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» розміри державних соціальних гарантій, в тому числі одноразової допомоги при народженні дитини на 2007 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, а тому виплати згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» проводились із врахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 13 від 11.01.2007 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми».
Відповідно до п. 2 постанови КМ України № 13 від 11.01.2007 на виконання статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, не застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, призначається та виплачується з метою створення належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини з урахуванням таких особливостей:
- допомога призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень (мінімальний розмір);
- для призначення допомоги у розмірі, що перевищує мінімальний, подається в установленому порядку довідка про середньомісячний сукупний дохід сім'ї, визначений згідно з методикою обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан усіх членів сім'ї.
Крім того, відповідач зазначає, що відповідно абз. 3 ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у таких розмірах: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, стверджує, що після визнання неконституційними положень зазначених ним Законів, відповідних змін обсягів фінансування не проводилось.
Колегія суддів не погоджується з такими доводами апеляції, виходячи з наступного.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) положення ч. 2 с. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» визнані неконституційними.
Згідно з правилами ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Враховуючи зазначене з 09.07.2007 для вирішення спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», якою передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років встановлений у таких розмірах: з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.
Правильність розрахунків сум, які були здійснені судом першої інстанції і підлягають виплаті позивачу апелянтом не заперечуються.
Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність джерел фінансування виплат та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, то ці твердження колегією суддів відхиляються, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги, оскільки у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу відповідача - Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області - залишити без задоволення.
Постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 травня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур
Судді: М.П. Зайцев
В.Г. Усенко
Ухвалу складено у повному обсязі 31.08.2009.