№ 10-25-2008

Постанову винесено під головуванням: СЛОВОДЯНЮКА П.Л.

Доповідач: НОВОВ C.O.

УХВАЛА

Іменем України

09 жовтня 2008 року м. Київ

Військовий апеляційний суд Центрального регіону в складі: головуючого полковника юстиції ГОВОРУХИ В.І.,

суддів полковників юстиції НОВОВА CO. і ЗАГОРУЙКА В.В., при секретарі ЛОПУШНЯК І.П, за участю прокурора відділу Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України майора юстиції ЖУКА В.В. та захисника-адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляцією захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 на постанову військового місцевого суду Київського гарнізону від 04 жовтня 2008 року про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту,

встановив:

04 жовтня 2008 року військовий місцевий суд Київського гарнізону, розглянувши подання слідчого в особливо важливих справах Головного управління військових прокуратур, погоджене заступником Генерального прокурора України, про обрання відносно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 187, ч. 4 та 257 КК України, запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, виніс постанову, якою задовольнив вказане подання і обрав відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді взяття під варту, з утриманням останнього в Київському слідчому ізоляторі № 13.

Не погоджуючись з постановою суду від 04.10.2008 року, захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_2 подав на неї апеляцію, в якій просить скасувати зазначену постанову та постановити ухвалу, якою обрати ОСОБА_1 міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.

В обґрунтування поданої апеляції адвокат ОСОБА_2 посилається на те, що постанова суду про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту винесена на підставі припущень, без належного мотивування та за відсутністю передбачених законом підстав, а також без врахування відомостей, що дають підстави для обрання менш суворого запобіжного заходу, а тому є незаконною і підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідача, виступ захисника обвинуваченого на підтримку апеляції та прокурора, який вважав необхідним оскаржувану постанову суду залишити без змш, а апеляцію захисника обвинуваченого -без задоволення, а також перевіривши надані до суду матеріали та обговоривши доводи апеляції, військовий апеляційний суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

По-перше, всупереч доводам апеляції, суд, за результатами розгляду подання, у відповідності до вимог, передбачених ст. 148 КПК України, мав достатньо підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, оскільки для цього, як обґрунтовано зазначено в постанові суду від 04.10.2008 року і прямо передбачено законом, були наявні достатні дані вважати, що обвинувачений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжити злочинну діяльність.

До того ж, вказана норма закону не пов'язує можливість застосування такої міри запобіжного заходу, як взяття під варту, з наявністю в діях обвинуваченого всіх перелічених в ній дій, оскільки, як передбачено ч. 1 ст. 148 КПК України, метою застосування запобіжних заходів, у тому числі і взяття під варту, є запобігання спробам ухилитися від слідства або суду, перешкодити встановленню істини у справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

По-друге, відповідно до вимог ч. 1 ст. 155 КПК України, взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки.

Як вбачається з представлених до суду матеріалів, в тому числі кримінальної справи, 02 жовтня 2008 року ОСОБА_1 пред'явлене обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187 та ст. 257 КК України, а саме у розбої, спрямованому на заволодіння майном у особливо великих розмірах, вчиненому організованою групою осіб з проникненням в житло та поєднаному з насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, а також у прийнятті участі у озброєній банді та скоєному нею нападі.

Кожен з цих злочинів є особливо тяжким, оскільки санкції обох статей передбачають покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років з конфіскацією майна.

Тобто тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1, сама по собі є підставою для обрання такого запобіжного заходу, як взяття під варту.

Саме з урахуванням вказаних вище вимог процесуального закону, обставин даної конкретної кримінальної справи, а також обставин, які повинні враховуватися при обранні запобіжного заходу, в тому числі даних щодо особи обвинуваченого ОСОБА_1, суддя, який розглядав подання про обрання запобіжного заходу, дійшов правильного висновку про наявність достатніх підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 такого запобіжного заходу, як взяття .під варту.

Виходячи з цього, суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновками апеляції про те, що постанова суду винесена на підставі

припущень, без належного мотивування і тим більше за відсутністю передбачених законом підстав.

Що ж стосується посилань в апеляції на те, що судом не були враховані відомості, які вказують на існування факторів та обставин, які, на думку автора апеляції, свідчать про те, що ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, не порушуватиме покладених на нього процесуальних обов'язків та не займатиметься злочинною діяльністю, зокрема чистосердечие зізнання і розкаяння останнього у вчиненому злочині, сприяння слідству у встановленні об'єктивної істини у справі, позитивні характеристики з місця роботи та проживання, стан його здоров'я, а також потреба батьків-пенсіонерів у допомозі та догляді через поганий стан здоров'я, то вказані обставини не можуть бути визнані достатніми підставами не тільки для скасування, а й для зміни обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу на більш м'який, оскільки самі по собі вони не можуть гарантувати його належну поведінку під час досудового слідства та виконання ним процесуальних рішень по справі.

За таких обставин, доводи апеляції про відсутність підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах кримінально-процесуального закону та не відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені під час досудового слідства.

Таким чином, враховуючи наведене, військовий апеляційний суд не вбачає законних підстав для скасування постанови суду від 04.10.2008 року про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а тому вважає необхідним залишити апеляцію адвоката ОСОБА_2 - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 362, 366, 377 і 382 КПК України, військовий апеляційний суд Центрального регіону

ухвалив:

Постанову військового місцевого суду Київського гарнізону від 04 жовтня 2008 року про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту залишити без змін, а апеляцію захисника останнього - без задоволення.

ДІЙСНА ЗА НАЛЕЖНИМИ ПІДПИСАМИ. З ОРИГІНАЛОМ ЗВІРЕНА: