№ 11а-59-2008
Головуючий по справі: ДЯЧУК С. І.
Доповідач : НОВОВ C.O.
УХВАЛА
Іменем України
25 листопада 2008 року м. Київ
Військовий апеляційний суд Центрального регіону України в складі: головуючого - полковника юстиції ГОВОРУХИ В.І.,
суддів: полковників юстиції ЄЛФІМОВА О.В. і НОВОВА C.O., при секретарі ОЛІЙНИК К.О., за участю прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України майора юстиції ШЕВЛЯКОВА Д.В., засудженого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_6, розглянувши в судовому засіданні кримінальну справу за апеляційною скаргою захисника на вирок військового місцевого суду Київського гарнізону від 15 вересня 2008 року,
встановив:
Згідно з вироком військового місцевого суду Київського гарнізону від 15 вересня 2008 року військовослужбовця Чернігівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України
прапорщика ОСОБА_7, який народився
ІНФОРМАЦІЯ_1 в с Олешівка Чернігівського району
Чернігівської області, українця, громадянина України,
одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, не
судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України,
на підставі якої, із застосуванням ст. 55 цього ж Кодексу, призначене
покарання у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, тобто на суму 510 грн., з позбавленням права обіймати
посади, пов'язані із здійсненням прикордонного контролю в пунктах
пропуску громадян строком на один рік.
ОСОБА_7 визнано винним у службовому підробленні, тобто у внесенні службовою особою до офіційного документу - паспорту громадянина Азербайджану завідомо неправдивих відомостей.
Цей злочин, як зазначено у вироку, було скоєно за наступних обставин.
ОСОБА_7, являючись військовою службовою особою, проходив службу на посаді інспектора прикордонного контролю відділення прикордонного контролю «Славутич» Чернігівського прикордонного загону.
01 листопада 2007 року ОСОБА_7 у складі прикордонного наряду з охорони державного кордону України «Перевірка документів», виконуючи службові обов'язки і будучи старшим зміни прикордонних нарядів в пункті пропуску для автомобільного сполучення «Славутич» по перевірці документів у осіб, які виїжджають за межі України та прибувають на територію України автомобільним транспортом, вніс як службова особа до офіційного документа - паспорту громадянина Азербайджану ОСОБА_9 завідомо неправдиві відомості.
Так, ОСОБА_7 здійснив у встановленому порядку перевірку документів ОСОБА_9, який перетинав пункт пропуску в напрямку Республіки Білорусь на вантажному автомобілі ГАЗ д.н. НОМЕР_1, проставив у паспорт цієї особи датоштамп № 007 «Виїзд», надавши у такий спосіб дозвіл на виїзд з території України, а о 16 годині 43 хв. Він вніс до реєстру іноземців автоматизованого робочого місця «ГАРТ» достовірні відомості про виїзд ОСОБА_9 з України.
У подальшому, пройшовши прикордонний контроль, ОСОБА_9 державного кордону України з Республікою Білорусь не перетинав, територію України не залишав і наміру її залишати не мав, діючи з метою продовжити термін тимчасової реєстрації як іноземця на території України, а тому розвернувся на своєму автомобілі у зворотньому напрямку за пунктом пропуску.
Незважаючи на очевидну для ОСОБА_7 відсутність в документах ОСОБА_9, які оглядалися підсудним, будь-яких відміток про його вибуття з території іншої держави, у даному випадку Республіки Білорусь, для прибуття в Україну, ОСОБА_7, в порушення вимог ст. 19 п.п. 6 Закону України «Про державну прикордонну службу України»; п.п. 19, 25, 27 Постанови Кабінету Міністрів України № 1074 від 29 грудня 1995 року «Про правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію», вніс завідомо неправдиві відомості до паспорта ОСОБА_9, а саме - проставив датоштамп № 007 «В'їзд» з дозволом на в'їзд на територію України з території іншої держави, видав вказаній особі імміграційну картку з датоштампом № 007 з дозволом на в'їзд до України та о 16 годині 45 хв. вніс до реєстру іноземців автоматизованого робочого місця «ГАРТ» прізвище ОСОБА_9. При цьому підсудний на факт повернення ОСОБА_9 на пункт пропуску без перетинання державного кордону України, який був для нього очевидним, не відреагував, датоштамп № 007 «Виїзд» 01 листопада 2007 року в паспорті та імміграційній картці останнього, в порушення п. 614 Інструкції з організації і здійснення прикордонного контролю, затвердженої наказом Держприкордонслужби №711 від 05 жовтня 2004 року, не анулював, чим безпідставно продовжив ОСОБА_9 термін тимчасової реєстрації як іноземцю понад встановлені 90 днів.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник засудженого - адвокат ОСОБА_6 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить вирок військового
місцевого суду Київського гарнізону від 15 вересня 2008 року скасувати, а провадження по справі відносно ОСОБА_7 закрити.
Своє прохання захисник обґрунтовує тим, що висновки суду, викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Зокрема, в'апеляції звертається увага на те, що роблячи висновок про продовження ОСОБА_7 терміну тимчасового перебування громадянина Азербайджану ОСОБА_9 на території України понад встановлені 90 днів, суд не звернув уваги на вкладний талон до паспорту останнього, де посадовою особою органів МВС України вказано, що ОСОБА_9 продовжено строк знаходження на території України до 25.01.2008 року.
Дійшовши висновку, що у ОСОБА_7 не було підстав для надання дозволу ОСОБА_9 на в'їзд до України після його виїзду з України, так як він не перетинав державний кордон Республіки Білорусь, суд, як зазначається в апеляції, не послався ні на один законодавчий акт, який би забороняв його підзахисному проставити в паспорті ОСОБА_9 датоштамп № 007 «В'їзд», з дозволом в'їзду на територію України.
Крім того, висновки суду першої інстанції щодо порушення ОСОБА_7 чинного законодавства та керівних документів щодо організації та здійснення прикордонного контролю, в апеляційній скарзі спростовуються тим, що суд не прийняв до уваги висновку службового розслідування від 16.04.2008 року, яке було проведене начальником групи організації прикордонного контролю відділу прикордонного контролю та реєстрації штабу і який був затверджений начальником Чернігівського прикордонного загону.
У зв'язку з цим, як вважає апелянт, суд безпідставно зробив висновок, що ОСОБА_7, будучи військовою службовою особою, здійснив службове підроблення, шляхом внесення до офіційних документів (паспорту громадянина Азербайджану) завідомо неправдиві відомості -датоштамп № 007 «В'їзд», з дозволом на в'їзд на територію України.
Заслухавши доповідача, виступи засудженого та його захисника на підтримку апеляції та прокурора, який вважав необхідним вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, а також розглянувши матеріали справи j обговоривши доводи апеляційної скарги, військовий апеляційний суд дійшов висновку, що вона не може бути задоволена, виходячи з наступного.
Так, суд апеляційної інстанції не може погодитися з твердженнями апеляції про невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи та про те, що ці висновки не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи, які були встановлені судом першої інстанції на підставі доказів, досліджених в судовому засіданні.
Всупереч доводам апеляції, висновки суду про те, що ОСОБА_7, будучи службовою особою - старшим зміни прикордонних нарядів в пункті пропуску для автомобільного сполучення «Славутич», 01 листопада 2007 року, за вказаних у вироку обставин, вніс завідомо неправдиві відомості до офіційного документу - паспорту громадянина Азербайджану ОСОБА_9, повністю підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, перш за все показами свідків ОСОБА_9,
ОСОБА_10, ОСОБА_11 та документами, в яких відображені обставини, за яких засуджений здійснював пропуск громадянина ОСОБА_9 через державний кордон України під час його виїзду на вантажному автомобілі за межі України 01 листопада 2007 року та повернення в Україну в цей же день, без фактичного перетину державного кордону з Республікою Білорусь.
Більш того, незважаючи на заперечення своєї вини та будь-яких порушень під час оформлення документів на в'їзд громадянина ОСОБА_9 на територію України 01 листопада 2007 року, ОСОБА_7 фактично не заперечував тих обставин, які об'єктивно свідчать про те, що він не міг не усвідомлювати того факту, що громадянин ОСОБА_9, після того, як засудженим в його паспорті був проставлений датоштамп № 007 «Виїзд», об'єктивно не міг за 2 хвилини вийти з пункту пропуску, сісти в автомобіль, виїхати на ньому за його межі, розвернутися за пунктом пропуску, не перетнувши державного кордону між Україною і Республікою Білорусь, заїхати на пункт пропуску, де знову пройти прикордонний контроль і отримати відмітку в паспорті з датоштампом № 007 «В'їзд», яку особисто ставив ОСОБА_7, після внесення відповідних даних до реєстру іноземців автоматизованого робочого місця «ГАРТ».
За таких обставин, як обґрунтовано зробив висновок суд першої інстанції, ОСОБА_7, відповідно до вимог, передбачених п. 614 Інструкції з організації і здійснення прикордонного контролю, затвердженої наказом Держприкордонслужби № 711 від 05 жовтня 2004 року, повинен був анулювати проставлений ним в паспорті громадянина ОСОБА_9 датоштамп № 007 «Виїзд», а не ставити датоштамп № 007 «В'їзд», оскільки останній фактично за межі державного кордону України не виїжджав і наміру такого не мав, про що свідчили не тільки досліджені в суді покази свідка ОСОБА_9, а й відсутність в його паспорті будь-яких відміток про проходження прикордонного контролю на території Республіки Білорусь, куди він начебто виїжджав.
Оцінивши фактичні дані, на підставі яких була встановлена наявність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд першої інстанції, у відповідності до вимог закону, на підставі тих доказів, які були ним досліджені в судовому засіданні, належним чином мотивував у вироку свої висновки, як щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст; 366 КК України, так і щодо юридичної кваліфікації скоєного ним на підставі вказаного кримінального закону.
Підстав для висновку, що в діях ОСОБА_7 відсутній склад злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, військовим апеляційним судом не встановлено.
Доводи апеляції про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_7 своїми діями не продовжував ОСОБА_9 терміну тимчасової* реєстрації, як іноземцю понад встановлені 90 днів, оскільки, як зазначається у скарзі, строк знаходження останнього на території України до 25.01.2008 року був продовжений відповідним працівником органів МВС України, а також що ОСОБА_7 не порушував вимог чинного законодавства та керівних документів щодо організації та здійснення прикордонного контролю в пункті пропуску через державний кордон «Славутич», що підтверджено висновком службового розслідування від
16.04.2008 року, не можуть бути визнані достатніми підставами для скасування вироку суду, з наступних підстав.
По-перше, той факт продовжив чи не продовжив ОСОБА_7 своїми діями термін тимчасової реєстрації громадянина ОСОБА_9 на території України понад встановлені 90 днів, жодним чином не впливає і не може впливати на обґрунтованість його засудження за вчинений ним злочин, оскільки об'єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України не включає в себе настання будь-яких наслідків від внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційного документу, в тому числі і тих наслідків, які настали або могли настати від дій засудженого.
По-друге, висновок службового розслідування, на який посилається апелянт, як і будь-який інший доказ по справі, відповідно до вимог, передбачених ст. 67 КПК України, не має для суду наперед встановленої сили і оцінюється ним за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
Керуючись саме цими вимогами закону, суд першої інстанції належним чином обґрунтував свої висновки на підставі оцінки всіх доказів по справі, які були ним досліджені в судовому засіданні, а тому твердження апеляції про те, що суд не прийняв до уваги вказаний вище документ є безпідставним.
Таким чином, незважаючи на доводи апеляції, матеріали кримінальної справи відносно ОСОБА_7 не містять в собі будь-яких об'єктивних даних, які б свідчили про невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи або про неправильне застосування судом першої інстанції кримінального закону, і відповідно до вимог, передбачених ст. 367 КПК України, могли служити підставами для скасування або зміни вироку.
Покарання, яке було призначене судом засудженому, за вчинення інкримінованого діяння, також відповідає вимогам закону, ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, його особі та іншим обставинам справи, в тому числі і тим, що пом'якшують покарання.
За таких обставин, військовий апеляційний суд не вбачає законних підстав для скасування обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 та закриття справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 і 377 КПК України, військовий апеляційний суд Центрального регіону,
ухвалив:
Вирок військового місцевого суду Київського гарнізону від 15 вересня 2008 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника - без задоволення.