АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" жовтня 2008 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого – Козака І.О.,
Суддів - Гурзеля І.В., Демковича Ю.Й.,
при секретарі – Стець І.В.
з участю представника сторін апелянта ОСОБА_1 ., відповідача ОСОБА_2 . його представника ОСОБА_3 ., відповідачів ОСОБА_4 ., ОСОБА_5 ., адвоката ОСОБА_6 .
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 8 липня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним,
В С Т А Н О В И Л А:
В березні 2008 року ОСОБА_1 . звернулась з позовом до ОСОБА_2 ., ОСОБА_4 ., ОСОБА_5 . про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, мотивуючи тим, що ОСОБА_5 . без її відома видав доручення ОСОБА_2 . на розпорядження їх спільною земельною ділянкою, внаслідок чого ОСОБА_2 . безпідставно продав їх спільну ділянку ОСОБА_4 ..
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 8липня 2008 року у позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 . просить рішення Тернопільського міськрайонного суду від 8 липня 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на те, що суд послався на неналежні докази, доводи суду не відповідають обставинам справи.
В судовому засіданні апелянт та її представник вимоги апеляційної скарги підтримали та навели доводи зазначенні в апеляційній скарзі і крім того просять врахувати що на земельній ділянці позивачка збудувала фундамент.
Відповідач ОСОБА_5 . апеляційну скаргу визнав, підтримав доводи апелянта.
Відповідач ОСОБА_2 . вимоги апеляційної скарги не визнав та пояснив, що ОСОБА_5 . в 2003 році фактично продав йому земельну ділянку яка йому була виділена для забудови, однак оскільки ОСОБА_5 на той час не виробив документи на її приватизацію то видав йому доручення на розпорядження нею . Земельна ділянка була приватизована ОСОБА_5 . в грудні 2003 року. В 2006 році він на підставі доручення продав земельну ділянку ОСОБА_4 .. На вказаній земельній ділянці нічого не було збудовано.
Відповідачка ОСОБА_4 . підтримала доводи ОСОБА_2 .і просить врахувати що вона є добросовісним набувачем.
Заслухавши сторони, та їх представників, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог вбачається, що апеляційну скаргу слід задоволити.
Так відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 . набув права власності на спірну земельну ділянку внаслідок реалізації свого права на безоплатне одержання в процесі приватизації частки державного земельного фонду і ця земельна ділянка не являється спільною сумісною власністью подружжя.
З таким висновком суду першої інстанції колегія погоджується, оскільки він зроблений на підставі повно з”ясованих обставин справи, у відповідності з пердставленими сторонами доказами.
Судом першої інстанції взято до уваги що ІНФОРМАЦІЯ_1 року, між позивачкою ОСОБА_1 . та відповідачем ОСОБА_5 . укладено шлюб в якому вони перебувають і в даний час, що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим В.Глибочецькою сільською радою Тернопільського району.
30 березня 1991 року рішенням №22 виконкому Чортківської сільської Ради народних депутатів ОСОБА_5 . виділено земельну ділянку площею 0,10 га в с.Біла та надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового та господарських будинків.
Не дивлячись на тривалий час перебування земельної ділянки в користуванні ОСОБА_5 ., будь яких дій по будівництву житла ні він особисто ні його сім”я не проводили, що підтверджено довідкою Білецької сільської ради (а.с.23) . Це ж підтвердила позивачка в суді першої інстанції (протокол с/з а.с.38). Вказана обставина свідчить що земельна ділянка не перебувала у власності подружжя, оскільки 16.12.2003 р. рішенням сесії Білецької сільської ради Тернопільського району передано безкоштовно в приватну власність ОСОБА_5 . земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 площею 0,!0 га та видано йому Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 16.12.2003 р. із якого вбачається, що власником земельної ділянки є ОСОБА_5 .. Позивачка ОСОБА_1 . в графі державного акту де зазначаються співвласники земельної ділянки не значиться.(а.с.22). Згідно ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність) . Право спільної власності на землю посвідчується Державним актом на право приватної власності на землю, чого в данному випадку не має, а отже на момент приватизації земельної ділянки ОСОБА_5 . не визнавав ОСОБА_1 . співвласником.
17 листопада 2003 року ОСОБА_5 . доручив відповідачу ОСОБА_2 користуватися і розпоряджатися (в тому числі продавати, подарувати, обміняти), належну йому на праві приватної власності земельну ділянку 10 сотих в с.Біла, що стверджується дорученням серії НОМЕР_2 від 17 листопада 2003 року зареєстрованому в реєстрі за № 11670 приватним нотаріусом ОСОБА_7 . (а.с.13)
22 листопада 2006 року ОСОБА_2 . , на підставі наданого йому доручення ОСОБА_5 . , продав дану земельну ділянку ОСОБА_4 . (а.с.14)
У відповідності до п.1 Декрету Кабінету Міністрів “Про приватизацію земельних ділянок” від 26 грудня 1992 року №15-92 сільські, селищні, міські ради народних депутатів забезпечують безоплатну передачу громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, садівництва дачного і гаражного будівництва, у межах, установлених Земельним кодексом України.
Доводи апеляції про те що спірна земельна ділянка є власністью подружжя ІНФОРМАЦІЯ_2 безпідставні, оскільки земельна ділянка могла перейти у спільну власність лише у випадку переходу права власності на будинок розташований на спірній земельній ділянці, що передбачено ст.120 ЗК України.
Оскільки на спірній земельній ділянці подружжям ІНФОРМАЦІЯ_2 не було побудовано жилого будинку , то в ОСОБА_1 . не виникло право власності на земельну ділянку. За вказаних обставин договором про відчудження земельної ділянки її права не порушені,а тому підстав для визнання договору недійсним не було.
За вказаних обставин рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу слід відхилити.
Керуючись п.1 ст.307, ст.308, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 . відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 8 липня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді