Справа № 11-392/09 Головуючий в 1 інстанції Борнос А.В.
Категорія ст. 186 ч. 2 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Силка Г.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 21 серпня 2009 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді - Силки Г.І. ,
суддів - Лозовського А. О., Міліщука С. Л.,
прокурора - Старчука В. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду від 17 червня 2009 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харків, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, інваліда ІІІ групи, судимого вироком Приморського Міського суду м. Одеси за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 263, ст. 70 КК України на 5(п'ять) років позбавлення волі з конфіскацією майна, що є його власністю, звільнений 29 січня 2009 року по відбуттю строку покарання,
засуджено за ч.2 ст. 186 КК України на 4(чотири) роки позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу засудженому залишено попередню - тримання під вартою.
Строк відбуття покарання засудженому постановлено рахувати з 09 квітня 2009 року - з моменту затримання,-
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, повторно, 8 квітня 2009 року, близько 23 години, за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою справа, щодо якої виділена в окреме провадження, перебуваючи біля приміщення гральних автоматів, що по вул. Сенаторки Левчанівської в м. Луцька, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я і виразилося в утриманні потерпілого ОСОБА_2 за плечі, чим позбавив останнього чинити опір, відкрито заволодів мобільним телефоном «Соні-Еріксон W810і», вартістю 1000 грн.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 не оспорюючи доведеність винності та правильність кваліфікації своїх дій, зазначає, що призначене йому покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину. Просить врахувати пом'якшуючи обставини та змінити вирок суду застосувавши ст. 69 КК України.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції, міркування прокурора, який просить апеляцію залишити без задоволення, а вирок без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає.
Висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, за який він засуджений, підтверджуються зібраними по справі і дослідженими в судовому засіданні доказами, які ніким не оскаржуються. Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України, як вчинення умисного відкритого викрадення чужого майна, поєднаного із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Як видно з матеріалів справи хоча ОСОБА_1 і відшкодував потерпілому завдану матеріальну шкоду, на що він постилається в своїй апеляції і ця обставина є пом'якшуючою, що враховано судом при обранні йому покарання, однак вчинив умисний, корисливий тяжкий злочин. Злочин вчинив в стані алкогольного сп'яніння, що є обставиною, яка обтяжує покарання.
Як особа, ОСОБА_1 за останнім місцем відбування покарання характеризується негативно, неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів. Після звільнення з місць позбавлення волі протягом трьох місяців вчинив новий аналогічний злочин.
Враховано судом і інші обставини на які вказує в апеляції засуджений в тому числі і ті, що він є інвалідом 3 групи, потерпілий до нього претензій немає і просить суворо не карати, тому судом обрано мінімальне покарання передбачене санкцією статті закону за яким його засуджено.
Є безпідставним посилання в апеляції ОСОБА_1, на те, що судом не враховано, як пом'якшуючу обставину - визнання ним винуватим себе у вчиненому. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1, на досудовому слідстві і під час розгляду справи судом винуватим себе у злочині за який його засуджено не визнавав, заперечував, що утримував потерпілого за плечі і що у нього була домовленість з невстановленою слідством особою на відкрите викрадення майна ОСОБА_2 (а.с. 19, 38, 78).
Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що виправлення і перевиховання ОСОБА_1 можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства та обрав покарання у виді позбавлення волі.
Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, і воно є необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
При перевірці справи також не встановлено порушень кримінально-процесуального закону, які б могли перешкодити суду, повно і всебічно розглянути справу і постановити законне та обґрунтоване рішення.
Підстав для застосування ст. 69 КК України та пом'якшення покарання засудженому ОСОБА_1, колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 17 червня 2009 року щодо нього - без зміни.
Головуючий \ підпис \ Г.І. Силка
Судді \ підпис \ \ підпис \ А.О. Лозовський, С.Л. Міліщук
Оригіналу відповідає:
Суддя Апеляційного суду
Волинської області Г.І. Силка