Головуючий у 1 інстанції - Скріпнік А.І.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 травня 2011 року справа №2а/0570/2750/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Жаботинської С.В.
суддів Нікуліна О.А. , Радіонової О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року у справі № 2а/0570/2750/2011 за позовом ОСОБА_2 до начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області Генерал-лейтенанта міліції ОСОБА_3 про визнання дій незаконними,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся з позовом до начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області Генерал-лейтенанта міліції ОСОБА_3 про визнання дій незаконними.
Позовні вимоги обґрунтовані тим що, що в січні 2011 року він дізнався про те, що існує наказ Міністерства внутрішніх справ України № 90 від 26.03.2010 року «Про стан дисципліни й законності в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ та заходи щодо його покрашення». У 2008 році на посаду начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області був призначений ОСОБА_4 Позивач записався на прийом до останнього та розповів йому про те, що в підрозділах, які підпорядковуються відповідачу, відбуваються грубі порушення наказів Міністерства внутрішніх справ та норм Кримінально-процесуального кодексу України зі сторони підлеглих йому співробітників міліції. У зв’язку з тим, що у п. 1.2 наказу Міністерства внутрішніх справ України № 90 від 26.03.2010 року визначена персональна відповідальність керівників усіх рівнів за стан дисципліни і законності в підпорядкованих підрозділах, він просить визнати незаконними дії начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області ОСОБА_4
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 р. у справі № 2а/0570/2750/2011 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справу розглянуто у порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне:
У червні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до Куйбишевського районного суду м. Донецька із зазначеним позовом. Посилався на те, що 04.02.2008 року та 16.05.2007 року звертався до правоохоронних органів із заявами про скоєння злочину посадовими особами ПП „Автоінвестстрой Донецьк”, його права як потерпілого були порушені, оскільки посадовими особами правоохоронних органів допущена тяганина, слідчими не приймались рішення із додержанням строків, встановлених ст. 97 КПК України, постанови про відмову в порушенні кримінальної справи неодноразово скасовувались. Посадові особи – працівники міліції в зв’язку із неналежним виконанням своїх обов’язків притягувались до дисциплінарної відповідальності. Просив задовольнити позовні вимоги, визнати дії неправомірними, на відшкодування моральної шкоди просив стягнути 500000 гривень.
Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 11 грудня 2009 року позов ОСОБА_2 до Донецького міського Управління Головного Управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання дій працівників міліції незаконними, стягнення моральної шкоди було задоволено частково. Визнано дії працівників міліції незаконними, стягнуто з Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 25 000 грн. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідачі оскаржили дане судове рішення в апеляційному порядку.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 03 березня 2011 року апеляційні скарги Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, Донецького міського Управління Головного Управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області задоволено частково. Рішення суду першої інстанції змінено в частині розміру моральної шкоди, визначивши її в 1000 гривень (одну тисячу), в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Позивач, обґрунтовує позовні вимоги щодо визнання незаконними дій начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області генерал-лейтенанта міліції ОСОБА_3, посилається на норми наказу Міністерства внутрішніх справ України № 90 від 26.03.2010 року «Про стан дисципліни й законності в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ та заходи щодо його покрашення», де, зокрема, у п. 1.2 наказу Міністерства внутрішніх справ України № 90 від 26.03.2010 року визначена персональна відповідальність керівників усіх рівнів за стан дисципліни і законності в підпорядкованих підрозділах а також на той факт, що Рішеннями Куйбишевського районного суду м. Донецька від 11 грудня 2009 року та Апеляційного суду Донецької області від 03 березня 2011 року були визнані незаконними дії співробітників Донецького міського Управління Головного Управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області – підлеглих відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 1 ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи має керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Другим абзацом п. 1.2 даного наказу, визначено, що за результатами службових розслідувань за фактами скоєння злочинів корупційних дій, незаконного застосування табельної вогнепальної зброї або її втрати, дорожньо-транспортних пригод з тяжкими наслідками щодо винних працівників вирішувати питання про звільнення з органів внутрішніх справ, їх безпосередніх керівників – з посад, а до їх прямих начальників уживати найсуворіших заходів дисциплінарного впливу, тоді як жодного вищевикладеного факту стосовно співробітників Донецького міського Управління Головного Управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області у судових рішеннях, на які посилається позивач, встановлено не було.
Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно до приписів ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Суд зазначає, що згідно приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна надати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
В адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскаржень рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Оскільки таких справ найбільше з-поміж інших справ, то фактично загальним є правило про те, що тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача – суб’єкта владних повноважень.
Проте, суд звертає увагу на приписи ч. 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де, зокрема, зазначено: якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Слід зазначити, що дана норма Кодексу адміністративного судочинства України спрямована на дисциплінування осіб, які беруть участь у справі. Суд не може ухвалювати свої рішення на основі припущень. Тому якщо особа стверджує про певну обставину, вона має довести це доказами. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Таким чином, позивачем не було надано належних доказів щодо доведення обставин, на яких ґрунтуються вказані позовні вимоги.
Крім того, суд зазначає, що у приписах Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема у статті 2, йдеться про захист не будь-якого-інтересу, а тільки правового, або інакше – легітимного.
Конституційний Суд України визначив зазначений законний інтерес як «прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об’єктивного і прямо не опосередкований у суб’єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам».
Суд звертає увагу на те, що порушення прав, свобод та інтересів, які захищають адміністративні суди відбувається у публічно-правових відносинах та виходить від суб’єктів владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з матеріалів позовної заяви та матеріалів справи не вбачається, які саме дії вчинив начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області генерал-лейтенант міліції ОСОБА_3 і який саме правовий інтерес позивача діями відповідача був порушений.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року у справі № 2а/0570/2750/2011 за позовом ОСОБА_2 до начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області Генерал-лейтенанта міліції ОСОБА_3 про визнання дій незаконними - залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий: С.В. Жаботинська
Судді: О.А. Нікулін
ОСОБА_5