Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 серпня 2009 р. № 39635/09/2070
Харківський окружний адміністративний суд
в складі: головуючого – судді Білової О.В.,
за участю секретаря судового засідання Карамушко І.І.,
за участю: позивача –Гордідана І.М., представника відповідача –Шевчука Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1 до військової частини А 1215 про визнання дій неправомірними, стягнення невиплачених сум,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А 1215, в якому просить визнати дії суб’єкта владних повноважень –командира військової частини А 1215 неправомірними, стягнути з військової частини А 1215 на користь позивача матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань у розмірі 2618,15 грн. та суму одноразової грошової винагороди за 20 років безперервної військової служби у розмірі 882,75 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходить військову службу у військовій частині А 1215 та має військове звання майора.
17 березня 2008 року командиром військової частини А 1215 був виданий наказ № 62 про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань майору ОСОБА_1 в розмірі 2618,15 грн. згідно наказу Міністерства Оборони України № 75 від 05 березня 2001 року та на підставі відповідної заяви позивача від 11 лютого 2008 року.
23 жовтня 2008 року позивачем у зв’язку із досягненням безперервної вислуги понад 20 років було подано заяву про виплату одноразової грошової винагороди за 20 років безперервної військової служби, на виконання якої 24 жовтня 2008 року командиром військової частини А 1215 був виданий наказ № 241 про виплату одноразової грошової винагороди за 20 років безперервної військової служби у розмірі 882,75 грн.
Зазначені матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та одноразова грошова винагорода за 20 років безперервної військової служби були нараховані працівниками фінансово-економічного відділу військової частини, але станом на 10 червня 2009 року не виплачені.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні уточнив позовні вимоги в частині визнання дій суб’єкта владних повноважень командира військової частини А 1215 неправомірними та просив суд задовольнити змінені позовні вимоги, а саме: визнати неправомірними дії військової частини А 1215 щодо невиплати нарахованої матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у розмірі 2618,15 грн. та одноразової грошової винагороди за 20 років безперервної військової служби у розмірі 882,75 грн.
Представник відповідача у судове засідання з’явився, надав письмові заперечення проти позовної заяви, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову, зазначивши наступне. За позивачем рахується заборгованість матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення та індексації грошового забезпечення за 2008-2009 роки у розмірі 8923,04 грн., але не виплачена військовою частиною у зв’язку з обмеженим фінансуванням з боку Міністерства Оборони України, а тому вважає, що вини військової частини у невиплаті грошових коштів немає.
Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.
Згідно послужного списку майора ОСОБА_1, виданого начальником штабу - першим заступником командира військової частини А 1215, ОСОБА_1 проходить військову службу з 01 серпня 1988 року по теперішній час.
11 лютого 2008 року позивачем була подана заява на ім’я командира 2 дивізіону військової частини А 1215 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
На підставі вищезазначеної заяви 17 березня 2008 року командиром військової частини А 1215 (по стройовій частині) був виданий наказ № 62 про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань заступнику командира 2 зенітного ракетного дивізіону з озброєння ОСОБА_1 згідно наказу Міністерства Оборони України № 75 від 05 березня 2001 року в розмірі 2618,15 грн.
23 жовтня 2008 року позивачем у зв’язку із досягненням безперервної вислуги понад 20 років було подано заяву про виплату одноразової грошової винагороди за 20 років безперервної військової служби.
24 жовтня 2008 року командиром військової частини А 1215 (по стройовій частині) видано наказ № 241, в якому передбачено виплату заступнику командира 3 зенітного ракетного дивізіону з озброєння ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за 20 років безперервної військової служби в розмірі 882,75 грн.
Зазначені матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та одноразова грошова винагорода за 20 років безперервної військової служби відповідачем нараховані, але на час розгляду справи не сплачені, що підтверджується Довідкою від 17 липня 2009 року № 216 за підписом командира військової частини А 1215 К.В.Закутіна та помічника командира –начальника фінансово-економічної служби В.А.Драченко (а.с. 26) та поясненнями представника відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України регулювався Положенням про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженим наказом Міністра Оборони України від 05 березня 2001 року № 75 (далі –Положення № 75) до його скасування наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 259. Іншим наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 з цього питання затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (в подальшому –Інструкція № 260).
Відповідно до п. 1.1 Положення № 75 грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов військової служби. Воно складається з окладів грошового утримання та додаткових видів грошового забезпечення. До окладів грошового утримання належать оклади за військовим званням та посадові оклади. Додаткові види грошового забезпечення включають підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, одноразові й щомісячні винагороди, морське грошове забезпечення, матеріальні та грошові допомоги і премію.
Відповідно до п.п. 36.1., 36.2. Положення № 75 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) особам офіцерського складу, прапорщикам (мічманам), солдатам (матросам), сержантам і старшинам, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога у розмірі місячного окладу грошового утримання. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Таким чином, у позивача було наявним право на отримання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік за місцем його служби –у військовій частині А 1215 за його заявою від 11 лютого 2008 року на підставі наказу командира військової частини А 1215 № 62 від 17 березня 2008 року на підставі Положення № 75.
Посилання представника відповідача на сплив річного строку звернення до суду з вимогою про стягнення матеріальної допомоги за 2008 рік, виплата якої була передбачена наказом командира військової частини А 1215 від 17 березня 2008 року № 62, не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами.
Спеціальними законами, що регулюють порядок прийняття, проходження та звільнення з військової служби, є Закон України «Про Збройні сили України»від 06 грудня 1991 року № 1934-ХІІ, Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу»від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ, Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-ХІV.
Згідно з ч. 1, 2 статті 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Вказаними законами питання строку звернення до суду з позовами військовослужбовців про стягнення невиплачених сум грошового забезпечення не врегульовано.
У розумінні пункту 15 частини першої статті 3 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Під час вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду необхідно застосовувати норми трудового законодавства до тих видів публічної служби, де спеціальним законом (дисциплінарним статутом) не визначено іншого строку.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року, яка встановлює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Крім того, суд зазначає, що представник відповідача, наполягаючи на застосуванні судом пропуску позивачем строку звернення до суду, як підстави для відмови в задоволенні позову, не визначив дату початку перебігу строку звернення до суду і не зміг пояснити суду та надати будь-які докази в підтвердження того, коли саме, на його думку, зазначений строк сплив.
Відповідно до п. п. 32.1, 32.2, 32.3, 32.8 Інструкції № 260, яка була чинною на час звернення позивача з заявою до командира військової частини А 1215, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, одноразово, залежно від тривалості безперервної календарної військової служби, виплачується винагорода за 20 років безперервної календарної військової служби у розмірі 1,5 посадового окладу і окладу за військовим званням. До строку безперервної календарної служби військовослужбовців для виплати цієї винагороди зараховуються в календарному порядку періоди безперервної служби, визначені в пункті 13.2 цієї Інструкції. Строк безперервної календарної служби для виплати військовослужбовцям винагороди за тривалість безперервної військової служби обчислюється в порядку, визначеному пунктом 13.3 цієї Інструкції. Винагорода за тривалість безперервної військової служби виплачується за місцем штатної служби за наказом командира військової частини, а командирам військових частин (начальникам) - за наказами вищих командирів (начальників). У наказі на підставі особової справи військовослужбовця визначаються строк його безперервної календарної військової служби та розмір винагороди. Винагорода за тривалість безперервної військової служби військовослужбовцям нараховується від окладу за основною посадою, яку займає військовослужбовець на день виникнення права на винагороду, та окладу за військовим званням. При цьому посадові оклади беруться до розрахунку без підвищень, передбачених законодавством України.
Пунктами 13.2, 13.3 Інструкції № 260 передбачено, що до вислуги років осіб офіцерського складу зараховуються в календарному обчисленні, зокрема, періоди військової служби на посадах у Збройних Силах України. Під час обчислення вислуги років для виплати військовослужбовцям надбавки за вислугу років днем початку служби вважається:
для курсантів військових навчальних закладів з числа громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних - день призначення на посаду курсанта військового навчального закладу.
Відповідно до Витягу з послужного списку на майора ОСОБА_1 (а.с. 5) ОСОБА_1 поступив на військову службу 01 серпня 1988 року, коли наказом № 159 був призначений на посаду курсанта ЕВЗРКУ ПВО. З вказаної дати періоди проходження військової служби позивачем не переривалися до 24 жовтня 2008 року –дати видання наказу командиром військової частини про виплату грошової винагороди за 20 років безперервної служби ОСОБА_1 і становив більше 20 років.
Таким чином, у позивача було наявним право на отримання одноразової грошової винагороди за 20 років безперервної військової служби в розмірі 882,75 грн. за його заявою від 23 жовтня 2008 року на підставі наказу командира військової частини А 1215 від 24 жовтня 2008 року згідно з нормами п.п. 32.1., 32.2., 32.8. Інструкції № 260.
Посилання представника відповідача на відсутність коштів на виплату одноразової грошової винагороди за 20 років безперервної військової служби у зв’язку з неналежним фінансуванням військової частини А 1215 не приймається судом до уваги з огляду на те, що матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та одноразова грошова винагорода за 20 років безперервної військової служби є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, яке відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»гарантується державою, та обов’язок щодо їх виплат не ставиться в залежність від наявності фінансування військової частини з боку Міністерства оборони України.
Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій військової частини А 1215 щодо невиплати нарахованої матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань в розмірі 2618,15 грн., одноразової грошової винагороди за 20 років безперервної військової служби в розмірі 882,75 грн. та стягнення з військової частини А 1215 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань в розмірі 2618,15 грн. та одноразової грошової винагороди за 20 років безперервної військової служби в розмірі 882,75 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, як такі, що порушують права позивача на отримання належного грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.
На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 1, 2 статті 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ, ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року, п.п. 36.1., 36.2. Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра Оборони України від 05 березня 2001 року № 75, п.п. 32.1., 32.2., 32.3, 32.8. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260, ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159-163, 167, 186 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини А 1215 про визнання дій неправомірними, стягнення невиплачених сум задовольнити в повному обсязі.
Визнати дії суб’єкта владних повноважень - військової частини А 1215 (АДРЕСА_1) щодо невиплати нарахованої ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2) матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у розмірі 2618,15 грн. та одноразової грошової винагороди за 20 років безперервної військової служби у розмірі 882,75 грн. -неправомірними.
Стягнути з військової частини А 1215 (код 07799207, вул. Комсомольське Шосе, 54, м. Харків, 61064, р/р 35214001000171 КПКВ 2101020 КЕКВ 1112, банк –ГУДКУ в Харківській області, м. Харків, МФО 851011) на користь ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2) матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань у розмірі 2618 (дві тисячі шістсот вісімнадцять) гривень 15 копійок та одноразову грошову винагороду за 20 років безперервної військової служби у розмірі 882 (вісімсот вісімдесят дві) гривні 75 копійок, а разом - 3500.90 (три тисячі п’ятсот) гривень 90 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.
У повному обсязі постанова виготовлена 21 серпня 2009 року.
Суддя Білова О.В.