Справа № 11а-1762/08

 

Головуючий у першій інстанції- Бандура І.C

Доповідач - Мороз Ш.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

 МІСТА КИЄВА

 

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

11 грудня 2008 року колегія судців судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м.  Києва у складі:

головуючого                   - судді Матієк Т.В.,

суддів                               - Коваль СМ. ,  Мороза І.М.

за участю прокурора - Петренко О.І.

засуджених                     - ОСОБА_2,  ОСОБА_4

захисників                       - ОСОБА_3,

потерпілої                       -ОСОБА_1

представника потерпілої- ОСОБА_5 розглянула в відкритому судовому засіданні в м.  Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора Сукача О.О.,  який брав участь в розгляді справи судом першої   інстанції,    та   за   апеляцією   потерпшої   ОСОБА_1 ,    на   вирок Святошинського районного суду м.  Києва від 22 липня 2008 року. Цим вироком:

ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,  уродженець м.  Явор Львівської області,  українець,  громадянин України,  освіта середня,  зареєстрований та проживаючий в АДРЕСА_1,  одружений,  має на утриманні малолітню дитину,  не працюючий,  раніше не судимий,  засуджений за  ст.  187 ч.2 КК України із застосуванням  ст.  69 КК України на 3 роки позбавлення волі; за  ст.  304 КК України на 3 роки обмеження волі.

Згідно  ст.  70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання 3 роки позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.

ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,  уродженець м.  Сміла Черкаської області, " українець,  громадянин України,  освіта середня,  зареєстрований та проживаючий в АДРЕСА_2,  не одружений,  має на утриманні неповнолітню дитина,  не працює,  немає судимості згідно  ст.  89 КК України,  засуджений за  ст.  187 ч.2 КК України із застосуванням  ст.  69 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.

За вироком суду,  ОСОБА_2 та ОСОБА_4 визнані винними в тому,  що 3.11.2007 року,  приблизно о 17 год. 30 хв.,  знаходячись у квартирі АДРЕСА_3,  за попередньою змовою між собою та з неповнолітньою ОСОБА_8,  застосовуючи насильство,  небезпечне для життя та здоров"я,  скоїли

 

 

розбійний напад на ОСОБА_6,  з метою заволодіння чужим майном,  яке належить ОСОБА_1 ,  і заволоділи ним,  завдавши потерпілій матеріальну шкоду.

Так,  ОСОБА_2 3 листопада 2007 року,  приблизно в 16 год.,  знаходячись разом зі своїм знайомим ОСОБА_4 по АДРЕСА_4,  де останній працює на будівництві житлового будинку та тимчасово проживає у вагончику,  запропонував ОСОБА_4 поїхати за місцем мешкання спільної знайомої неповнолітньої ОСОБА_7,  так як в бесіді по телефону з останньою дізнався,  що її батьки відсутні.

Після цього ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4 прослідували до будинку АДРЕСА_5,  в якому проживає неповнолітня ОСОБА_8

В цей же день,  приблизно в 17 год.,  ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4 прибули до будинку АДРЕСА_5. Знаходячись поблизу вказаного будинку ОСОБА_2 зателефонував на мобільний телефон неповнолітній ОСОБА_8 і попросив останню відчинити їм кодові двері під"їзду,  так як вони хочуть зайти до неї в гості. На дану пропозицію неповнолітня ОСОБА_8 погодилась та відчинила вхідні двері до під"їзду.

Після цього ОСОБА_2 та ОСОБА_4 піднялись на шостий поверх вказаного будинку,  де на них,  поблизу входу до квартири АДРЕСА_3,  чекала неповнолітня ОСОБА_8,  яка впустила ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до квартири,  де вона постійно проживає,  і вони втрьох прослідували до кімнати неповнолітньої ОСОБА_8 Перебуваючи у вказаній кімнаті,  ОСОБА_2 поцікавився у неповнолітньої ОСОБА_8,  де знаходиться її паспорт громадянки України,  так як на протязі їх спільного знайомства неодноразово пропонував останній сумісне проживання,  на що ОСОБА_8 відповіла,  що паспорт знаходиться в металевому сейфі,  який стоїть в кімнаті її батьків,  і які на даний момент відсутні. Тоді ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_4 та неповнолітній ОСОБА_8 викрасти вказаний сейф,  на що ОСОБА_4 та неповнолітня ОСОБА_8,  яка не заперечувала проти сумісного проживання з ОСОБА_2,  погодились,  тим самим вступивши між собою в попередню злочинну змову.

В цей момент до кімнати зайшла ОСОБА_6 - бабуся неповнолітньої ОСОБА_8 і,  побачивши в квартирі незнайомих їй чоловіків,  стала наполягати на тому,  щоб ОСОБА_2 та ОСОБА_4 залишили квартиру. Тоді ОСОБА_2 з метою виконання свого злочинного умислу,  застосовуючи насильство,  небезпечне для життя та здоров"я,  обхопив ззаду ОСОБА_6 за тулуб і повалив на підлогу. Після цього ОСОБА_2,  діючи погоджено із ОСОБА_4,  використовуючи пасок від халату,  який їм надала неповнолітня ОСОБА_8,  зв"язали їй руки. При цьому ОСОБА_2,  долаючи опір ОСОБА_6,  наніс останній декілька ударів кулаками по голові,  від чого остання втратила свідомість. Зразу ж після цього,  неповнолітня ОСОБА_8,  з тим,  щоб її бабуся ОСОБА_6 не могла покликати на допомогу,  діючи погоджено із ОСОБА_2 та ОСОБА_4,  взяла своє плаття і засунула його частину в рот останній. Скоївши таким чином напад на ОСОБА_6 та подолавши можливість останньої чинити опір,  ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_8 пройшли до кімнати батьків останньої,  звідки викрали та винесли на вулицю металевий сейф,  ціною 4000 грн.,  в якому знаходилось належне матері неповнолітньої ОСОБА_8,  ОСОБА_1  наступне майно: набір коштовностей зі срібла,  який складався з каблучки та двох сережок,  у яких знаходились   камінці   сірого   кольору,    загальною   ціною   600   грн.;   набір

 

коштовностей зі срібла марки «Свороско»,  який складався,  з каблучки та двох сережок у яких знаходились камінці,  прозорого кольору,  загальною ціною 1000 грн.; набір коштовностей зі срібла,  який складався з каблучки,  та двох сережок у яких знаходились камінці зеленого кольору,  загальною ціною 600 грн.; золоті сережки із камінцями червоного кольору,  ціною 800 грн.; набір коштовностей із золота,  який складався з каблучки та двох сережок у яких знаходились камінці червоного кольору,  загальною ціною 1600 грн.; духи виробництва Франції «Жіваньші»,  ціною 700 грн.; гроші в сумі 800 доларів США,  що згідно курсу валют НБУ станом на 03.11.2007 року з розрахунку 5 грн. 05 коп.3а 1 долар США складає 4040 грн.; гроші в сумі 250 грн.; правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_3,  які матеріальної цінності не мають; паспорт та ідентифікаційний код на прізвище ОСОБА_1 ,  які матеріальної цінності не представляють; свідоцтво про народження на дівоче прізвище ОСОБА_1  - ОСОБА_9 ,  яке матеріальної цінності не представляє; свідоцтво про розлучення ОСОБА_1 ,  яке матеріальної цінності не представляє; свідоцтво про розлучення ОСОБА_1,  яке матеріальної цінності не представляє; свідоцтво про смерть ОСОБА_10,  яке матеріальної цінності не представляє; свідоцтво про смерть ОСОБА_1,  яке матеріальної цінності не представляє; паспорт та ідентифікаційний код на прізвище ОСОБА_6,  які матеріальної цінності не представляють; документи про право власності на земельну ділянку та будинок який на ній побудований,  розташованої по АДРЕСА_6,  які матеріальної цінності не представляють; документи про право власності на пайову земельну ділянку розташованої поблизу с.  Бочечки,  Конотопського району,  Сумської обл.,  які матеріальної цінності не представляють; дерев"яну шкатулку,  ціною 300 грн.,  у якій знаходились: дві золоті сережки у яких знаходились камінці рожевого кольору,  ціною 400 грн.; два золотих хрестика вартістю кожен по 200 грн.,  на загальну суму 400 грн.; п"ять старовинних монет зі срібла,  вартістю по 1500 грн. кожна,  на загальну суму 7500 грн.; кольє з перлів,  ціною 400 грн.; ланцюжок з золота та срібла ціною 600 грн.; хрестик зі срібла ціною 100 грн.; уламки з золота на загальну суму 840 грн.; брошка зі срібла у якій знаходились камінці рожевого кольору ціною 150 грн.; жіночий наручний годинник з жовтого металу ціною 300 грн.,  а всього майна на загальну суму 29 тис.  820 грн.,  чим завдали потерпілій значну матеріальну шкоду.

З викраденим сейфом та майном,  що там знаходилось,  ОСОБА_2,  ОСОБА_8 та ОСОБА_4,  зупинивши біля будинку автомобіль,  з місця вчинення злочину зникли,  та в подальшому розпорядились викраденим на власний розсуд.

Крім цього,  ОСОБА_2 визнаний винним в тому,  що достовірно знаючи про те,  що ОСОБА_8,  21.02.1990 року народження є неповнолітньою,  3 листопада 2007 року,  приблизно в 17 год. 30 хв.,  знаходячись в квартирі АДРЕСА_3,  за - вищезазначених обставин збудив у неповнолітньої ОСОБА_8 бажання скоїти злочин,  чим втягнув її в злочинну діяльність.

Кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_8 за  ст.  187 КК України,  постановою Святошинського районного суду м.  Києва від 12.06.2008 року закрита у зв"язку зі смертю підсудної ОСОБА_8

 

В апеляції прокурор Сукач О.О.,  не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації злочинних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_4,  просить вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_4 скасувати в частині призначеного їм покарання та постановити новий вирок,  яким призначити покарання : ОСОБА_2 за  ст.  187 ч. 2 КК України - у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна; за  ст.  304 КК України -у вигляді 3 років обмеження волі. Згідно  ст.  70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим,  призначити остаточне покарання - 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.

ОСОБА_4 за  ст.  187 ч. 2 КК України - у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна,  посилаючись на те,  що суд при призначенні засудженим покарання з застосуванням  ст.  69 КК України не врахував тяжкість та обставини вчиненого ними злочину,  дані про особи засуджених,  необгрунтовано застосував  ст.  69 КК України і призначив покарання,  яке за своєю м"якістю не відповідає тяжкості вчинених злочинів і особам засуджених,  яке не є достатнім для їх виправлення. А при призначенні покарання ОСОБА_2 за  ст.  187 ч.2 КК України суд із застосуванням  ст.  69 КК України призначив 3 роки позбавлення волі,  навів мотиви необхідності призначення додаткового покарання,  разом з тим в резолютивній частині вироку додаткове покарання за ч.2  ст.  187 КК України ОСОБА_2 не призначив,  призначивши його на підставі  ст.  70 КК України.

Крім того,  при постановленні нового вироку прокурор просив вирок змінити в частині вирішення цивільного позову,  цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 задовольнити частково,  відрахувавши від суми заявленого позову суму,  на яку було вилучено майна у ОСОБА_8 під час затримання згідно протоколу огляду та вилучення від 06.11.2007 року (а.с.  69) та повернуто потерпілій. Також просиву вступній частині вироку виправити місце народження ОСОБА_2 м.  Явор Львівської області на м.  Яворів Львівської області,  в мотивувальній частині вироку зазначити,  що ОСОБА_6 під час допиту в ході судового слідства в своїх поясненнях пояснила,  що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зв'язали її,  били по голові від чого вона втратила свідомість,  зазначити в мотивувальній частині вироку офтяж^ючу обставину - вчинення злочину відносно особи похилого віку.

В апеляції потерпіла ОСОБА_1 ,  просить вирок Святошинського районного суду м.  Києва від 22 липня 2008 року скасувати і справу направити прокурору для проведення додаткового розслідування,  посилаючись на однобічність та неповноту досудового,  а також судового слідства та неправильне застосування кримінального закону,  а саме що злочин відбувся за попередньою змовою групи осіб і майно викрадено з жилого приміщення - її кімнати,  що знаходиться в квартирі АДРЕСА_3,  тобто злочин скоєний,  з проникнення у житло. Крім того,  допущено невідповідність висновків суду,  фактичним обставинам справи,  в тому,  що за матеріалами справи злочин планувався,  готувався і умисел на його скоєння виник не у квартирі,  а задовго до його скоєння,  про що свідчать і покази ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в ході досудового слідства,  що призвело до істотного порушення кримінально -процесуального закону. В тому числі невірним визнанням пом"якшуючих обставин стосовно розкаяння та часткового визнання вини. В наслідок цих порушень,

 

призначене  покарання  засудженим  не відповідає тяжкості злочину та їх особам і є занадто м"яким.

Заслухавши доповідь судді,  пояснення прокурора,  яка підтримала апеляцію прокурора,  який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та заперечувала задоволення апеляції потерпілої ОСОБА_1  в частині направлення справи для проведення додаткового розслідування,  пояснення потерпілої ОСОБА_1  та її представника,  які підтримали апеляцію потерпілої,  та частково апеляцію прокурора в частині м"якості призначеного покарання,  пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_4,  які підтримали апеляцію прокурора в частині цивільного позову,  а в решті просили не задовольняти її та апеляції потерпілої,  наголошуючи на своєму щирому розкаянні в скоєному,  провівши судові дебати,  надавши останнє слово ОСОБА_2 та ОСОБА_4,  перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій,  колегія суддів вважає,  що подані апеляції підлягають частковому,  задоволенню за наступних підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у вчинені вказаних у вироку злочинах при обставинах,  встановлених в судовому засіданні,  відповідають фактичним обставинам справи,  матеріалам та доказам,  детально приведеними у вироку,  ніким із учасників процесу не оспорюються і є правильними.

Відповідно до п.9 ч.1  ст.  348 КПК України ,  потерпілий і його представник мають право подати апеляцію - у частині,  що стосується інтересів потерпілого,  але в межах вимог,  заявлених ними в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи і протоколу судового засідання,  потерпіла ОСОБА_1 ,  при розгляді справи в суді першої інстанції не заявляла вимог стосовно неправильної кваліфікації дій підсудних та необхідності направлення справи для проведення додаткового розслідування через необхідність застосування кримінального закону про більш тяжкий злочин,  обвинувачення у вчиненні якого не пред'являлось,  а тому вимоги її апеляції в цій частині не підлягають розгляду в суді апеляційної інстанції.

Кваліфікація дій ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за ч.2  ст.  187 ЮС України та ОСОБА_2 за  ст.  304 КК України є вірною.

Що стосується посилань потерпілої ОСОБА_1  на незаконне проникнення у житло,  то як слідує з матеріалів справи та обставин встановлених судом першої інстанції,  ОСОБА_2 та ОСОБА_4 потрапили до квартири АДРЕСА_3,  з дозволу та за сприяння ОСОБА_8,  дочки потерпілої ОСОБА_1 ,  яка мешкала в цій квартирі та за своїм правовим статусом не була позбавлена права на користування всіма приміщеннями цієї квартири,  в тому числі кімнатою в цій квартирі,  де проживала потерпіла ОСОБА_1  з чоловіком,  а тому дії ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в цій частині також кваліфіковані вірно.

В іншій частині кваліфікація дій ОСОБА_2 та ОСОБА_4 учасниками процесу не оспорюється.

Органами досудового слідства та в судовому засіданні вірно встановлено і момент виникнення умислу у ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та попередньої змови на викрадення чужого майна з цієї квартири,  що підтверджується показами ОСОБА_8 вході досудового слідства ( т. 1 а.с.  162-163),  в яких вона пояснила,  що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з її дозволу зайшли в квартиру АДРЕСА_3 та знаходились в її кімнаті. Вже знаходячись в квартирі,  ОСОБА_2 став цікавитись де знаходиться її паспорт на що вона повідомила,  що він у сейфі в кімнаті батьків,  після цього до кімнати зайшла її бабуся ОСОБА_6 на яку

 

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 скоїли напад. "Про ці ж обставини зазначали в своїх показах в суді першої інстанції ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (т.1 а.с.  73-74). Зазначені обставини досліджувались судом першої інстанції та їм надана належна оцінка.

Пунктом 1 ч. 1  ст.  66 КК України,  передбачено,  що при призначенні покарання,  обставиною,  що його пом"якшує визнається щире каяття. Крім того,  ч. 2  ст.  66 КК України,  передбачено,  що суд,  при призначенні покарання,  може визнати такими,  що його пом"якшують і інші обставини не зазначені в ч. 1 цієї статті.

Тому,  суд,  з урахуванням ставлення підсудних до скоєного,  обґрунтовано визнав щире каяття у вчиненому,  обставиною,  що пом"яшує покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Виходячи з обставин справи,  суд обґрунтовано визнав такою обставиною і часткове визнання своєї вини підсудними,  оскільки фактично вони не оспорювали обставин за обвинуваченням,  а висловлювали незгоду з кваліфікацією їх дій за ч.2  СТ. 187 КК України відносно застосування насильства,  яке є небезпечним для життя та здоров"я особи,  яка зазнала нападу,  виходячи з суб"єктивної оцінки таких дій потерпілою ОСОБА_6,  що є правом підсудних на захист,  та з урахуванням всіх обставин надавали суду першої інстанції підстави визнати таке часткове визнання вини обставиною,  що пом"якшує покарання.

А тому,  колегія суддів,  приходить до висновку,  що і в цій частині апеляція потерпілої ОСОБА_1  задоволенню не підлягає.

Також колегія суддів,  вважає вірним застосування судом першої інстанції при призначенні покарання за ч.2  ст.  187 КК України підсудним ОСОБА_2 та ОСОБА_4  ст.  69 КК України з призначенням покарання нижче від найнижчої межі встановленої в санкції ч.2  ст.  187 КК України,  оскільки судом встановлено наявність декількох обставин,  що пом"якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину,  з урахуванням особи кожного з підсудних. Так,  ОСОБА_2 раніше не судимий,  є учасником бойових дій,  підсудний ОСОБА_4 немає судимості згідно  ст.  89 КК України,  підсудні частково визнали свою вину,  щиро розкаялись у вчиненому,  мають на утриманні неповнолітніх дітей,  позитивно характеризуються.

Органи досудового слідства в постановах про пред'явлення обвинувачення,

а також і в обвинувальному висновку,  в тому чисслі й прокурор в суді,  не вказували

в якості обставини,  яка обтяжує покарання засуджених,  вчинення ними злочину

відносно особи похилого віку. А тому,  суд обґрунтовано не визнав цю обставину,

як таку,  що обтяжує покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_4                                           

Тому,  з урахуванням викладеного,  апеляція прокурора в цій частині задоволенню не підлягає.

Не підлягає задоволенню вимога прокурора і щодо приведення у відповідність викладених у вироку показів потерпілої ОСОБА_6 в ході судового розгляду,  в яких вона посилалась на те,  що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зв"язали її,  били по голові від чого вона втратила свідомість,  оскільки викладені у вироку першої інстанції покази потерпілої ОСОБА_6 в цій частині повністю відповідають протоколу судового засідання,  зауважень на який внесено не було.

В той же час доводи прокурора та потерпілої ОСОБА_1  про м'якість призначеного ОСОБА_2 та ОСОБА_4 покарання є слушними і підлягають частковому задоволенню.

 

Відповідно до  ст. 65 КК України особі,  яка вчинила злочин,  має бути призначено покарання,  необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вказаним вимогам закону оскаржений вирок в цій частині не відповідає. Як вбачається з вироку,  суд призначив ОСОБА_2 за ч.2  ст.  187 КК України покарання із застосуванням  ст.   69 КК України 3 роки позбавлення волі,  а ОСОБА_4 за ч.2  ст.  187 КК України покарання із застосуванням  ст.  69 КК України 5 років позбавлення волі.

Колегія суддів не може визнати такий висновок суду першої інстанції,  щодо строку призначеного кожному з засуджених покарання,  обґрунтованим і законним,  оскільки він зроблений без врахування всіх обставин вчинення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 цього злочину.

Так судом першої інстанції встановлено,  але в достатній мірі не враховано,  що саме ОСОБА_2 наніс потерпілій ОСОБА_6 декілька ударів кулаками по голові,  від чого остання втратила свідомість,  а ОСОБА_4 зв"язував потерпілу ОСОБА_6,  яка є особою похилого віку. Зазначена обставина вказує на їх активну роль у вчиненні цього злочину,  що повинен був врахувати суд першої інстанції при визначенні розміру покарання відносно них. Тому призначений судом строк позбавлення волі за ч.2  ст.  187 КК України ОСОБА_2 та ОСОБА_4 слід визнати м"яким.

Також,  колегія суддів враховує,  що при призначенні ОСОБА_2 покарання за ч. 2  ст.  187 КК України у вигляді позбавлення волі,  суд першої шстанції в мотивувальній частині мотивував,  але в резолютивний частині,  враховуючи корисливий характер злочину,  не призначив додаткову міру покарання у вигляді конфіскації всього особистого майна,  як це передбачено санкцією цієї статті.

Враховуючи наведене,  вирок постановлений судом першої шстанції відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в частині призначеного покарання підлягає скасуванню з постановлениям нового вироку.

При призначенні покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 колегія суддів враховує: тяжкість вчинених ними злочинів,  дані,  які характеризують особу кожного з них,  в тому числі те що ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався,  а ОСОБА_4 є не судимий; обставини,  що пом"якшують покарання: ОСОБА_2 фактично повністю визнав свої вину та щиро розкаявся у вчиненому,  що він підтвердив під час апеляційного розгляду,  має на утриманні неповнолітню дитину,  є учасником бойових дій,  позитивно характеризується,  ОСОБА_4 фактично повністю визнав свої вину та щиро розкаявся у вчиненому,  що він підтвердив під час апеляційного розгляду,  має на утриманні неповнолітню дитину,  позитивно характеризується,  а тому враховуючи всі наявні обставини,  які пом"якшують покарання та істотно,  знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину,  призначає покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у вигляді позбавлення волі з застосуванням  ст.  69 КК України,  нижче від найнижчої межі встановленої санкцією ч.2  ст.  187 КК України з конфіскацією всього особистого майна,  в розмірі,  який є достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Також підлягає задоволенню апеляція прокурора,  а вирок суду першої інстанції зміні в частині вирішення цивільного позову та уточнення місця народження ОСОБА_2

Так,  вироком суду цивільний позов потерпілої ОСОБА_1  задоволено,  стягнуто солідарно з підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1  29820 грн. матеріальної шкоди.

Проте,  судом першої інстанції не враховано,  що частина викраденого майна,  яка вилучена у ОСОБА_8 за протоколом огляду та вилучення від 06.11.2007 року

 

(т.1 а.с.  69),   повернута потерпілій ОСОБА_1   на суму 3600 грн.,   у зв"язку з чим вона зменшила розмір цивільного позову (т.1 а.с.  77),   що було досліджено судом першої інстанції. А тому,   колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування матеріальної шкоди стягнутої солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1   з 29820 грн. до 26220 грн.

У вступній частині вироку місце народження ОСОБА_2 вказано м.   Явор Львівської області,   в той час як згідно ксерокопії паспорту ОСОБА_2 (т.1 а.с.   208) він народився в с Рогізно Лворівського району Львівської області,   що піддягає уточненню.

Керуючись   ст.    ст.   365,   366,  378 КПК України,   судова колегія

ЗАСУДИЛА:

Апеляції прокурора Сукача О.О.,   який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції,   та потерпілої ОСОБА_1   задовольнити частково.

Вирок Святошинського районного суду м.   Києва від 22 липня 2008 року в частині призначеного ОСОБА_2 та ОСОБА_4 покарання за ч. 2   ст.   187 КК України скасувати.

Призначити покарання ОСОБА_2 за ч.2   ст.   187 КК України із застосуванням   ст.   69 КК України - 5 (п"ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна; за   ст.   304 КК України - 3 (три) роки обмеження волі.

Згідно   ст.   70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням призначити остаточне покарання ОСОБА_2 у виді 5 (п"яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.

Призначити ОСОБА_4 покарання за ч.2   ст.   187 КК України із застосуванням   ст.   69 КК України - 5 (п"ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.

Вирок Святошинського районного суду м.   Києва від 22 липня 2008 року в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_1 змінити.

Зменшити розмір відшкодування матеріальної шкоди стягнутої солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ^ ОСОБА_1 з 29820 грн. до 26220 (двадцять шість тисяч двісті двадцять ) грн.

Уточнити у вступній частині вироку місце народження ОСОБА_2 с.   Рогізно Лворівського району Львівської області замість: "м.   Явор" Львівської області.

В решті вирок Святошинського районного суду м.   Києва від 22 липня 2008 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_4 залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений протягом одного місяця з дня проголошення,   а засудженими в той же строк з моменту отримання копії вироку,   до Верхового Суду України через Апеляційний суд м.   Києва.