Справа: № 11-а-1765
Головуючий у першій інстанції: Бандура 1С.
Доповідач: Юденко Т.М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2008 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
Головуючого судді: Лагнюка М. М. суддів: Юденко Т.М. та Ходаса В.І. за участю прокурора: Петренко О.І. адвоката: ОСОБА_2 засудженої: ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - старшого помічника прокурора Святошинського району м. Києва Синюка Д.О. на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2008 року, яким
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженка м. Ясинувата Донецької області, зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1, українка, громадянка України, з вищою освітою, одружена, на утриманні має одну неповнолітню дитину, працює бухгалтером в ТОВ «Гелуген», раніше не судима, -засуджена:
- за ч.3 ст. 212 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 4
років позбавлення волі, без позбавлення права обіймати певні посади чи
займатися певною діяльністю,
- за ч.2 ст. 366 КК України до 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням на неї обов'язку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання чи роботи та періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Як встановлено вироком суду ОСОБА_1 будучи службовою особою суб'єкта підприємницької діяльності - головним бухгалтером ПП «Консул», в період часу з 01.10.2004 року по 31.03.2006 року, отримавши документи про виконання технічного обслуговування техніки - мийці автотранспорту, які не мають обов'язкових реквізитів, так як не підписані директором вказаного підприємства, і згідно п.п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, а крім того, виписані від ПП «Нортус», реєстрація якого за рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14.12.2006 р. визнана недійсною, включила їх до податкового та бухгалтерського обліку підприємства.
В порушення п.п. 5.1, 5.3.9, 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.2.3, 7.2, 7.4.1, 7.4.5, 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ОСОБА_1 шляхом безпідставного включення суми коштів за надання послуг по мийці автомобілів до складу валових витрат, занизила податок на прибуток на суму 362 235 грн. та віднесла до складу податкового кредиту з податку на додану вартість кошти за вищезазначені фінансово-господарські операції на суму 411 646 грн., і таким чином умисно ухилилась від сплати податків на загальну суму 773 881 грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.
Крім того, ОСОБА_1 вироком суду визнана винною у вчиненні службового підроблення, так як вона умисно внесла до офіційних документів - податкових декларацій за період з 01.10.2004 р. по 31.03.2006 р. завідомо неправдиві відомості про виконання технічного обслуговування техніки -
мийці автотранспорту, а потім надала їх до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді ненадходження до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток на загальну суму 777 881 грн.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - старший помічник прокурора Святошинського району м. Києва Синюк Д.О., посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та м'якість призначеного покарання, просить вирок суду скасувати і постановити новий вирок, яким за вчинені злочини ОСОБА_1 призначити покарання у вигляді реального позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням її права займати певні посади чи займатися певною діяльністю строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, а також стягнути з неї судові витрати по справі у сумі 1095 грн.25 коп.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляцію, засудженої ОСОБА_1 та її адвоката, які заперечували проти апеляції, провівши дебати та вислухавши останнє слово засудженої, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 212 ч.3 та ст. 366 ч.2 КК України за обставин, викладених у вироку, за які вона засуджена, доведена сукупністю зібраних у справі та перевірених в суді доказів, і не оскаржується в апеляції.
Призначаючи покарання засудженій, суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винної, наявність пом'якшуючих покарання обставин по справі, те, що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, розкаялася у вчиненому, має на утриманні неповнолітню дитину, що істотно знижує ступінь тяжкості вчинених злочинів, та враховуючи відсутність обтяжуючих обставин по справі, дійшов висновку про можливість призначення їй покарання нижче від найнижчої межі без ізоляції від суспільства та без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, з чим колегія суддів погоджується, як із законним та вмотивованим висновком суду, з наведенням підстав для цього, і вважає апеляцію у цій частині необгрунтованою і такою, що задоволенню не підлягає.
Разом з тим, суд, дійшовши висновку про можливість не призначати ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, в резолютивній частині вироку застосував вказану норму тільки до однієї статті і не вказав її при призначенні покарання за ст. 366 ч.3 КК України, санкція якої в якості
основного покарання, крім позбавлення волі, передбачає позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, тобто, призначив неповне покарання, передбачене законом, що на думку колегії суддів, є помилковим з боку суду.
В продовження цього, суд, призначаючи засудженій ОСОБА_1 на підставі ст. 70 КК України остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, в резолютивній частині вироку не зазначає того, що таке покарання призначається із застосуванням ст. 69 КК України, в тому числі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, що є нелогічним, непослідовним і явно помилковим з боку суду зважаючи на те, суд з цим визначився раніше і призначив таке покарання за ст. 212 ч.3 КК України, яким поглинув менш суворе покарання, призначене ним за ст. 366 ч.3 КК України.
Колегія суддів, виходячи з того, що відсутність у резолютивній частині вироку посилання на статтю кримінального закону, фактично застосовану судом, є неправильним застосуванням закону, керуючись вимогами ст. 365 КПК України про те, що апеляційний суд має право за наявності підстав, передбачених ст. 367 КПК, змінити судове рішення суду першої інстанції не погіршуючи становища засудженої особи, вважає за необхідне вирок в частині призначеного ОСОБА_1 покарання змінити і вважати її засудженою за ст. 366 ч.3 КК України до міри покарання, призначеної судом, але із застосуванням ст. 69 КК України, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, а також при остаточному призначенні їй покарання на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, вважати ОСОБА_1 засудженою до міри покарання призначеної судом, із застосуванням ст. 69 КК України, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
В решті вирок має бути залишений без зміни.
Такий довід апеляції прокурора, як необхідність стягнення з засудженої судових витрат у сумі 1095 грн. 25 коп.3адоволенню не підлягає тому, що у відповідності до ч. 3 ст. 93 КПК України, якщо підсудний буде визнаний винним, але звільнений від покарання, суд може покласти на нього сплату судових витрат, але не обов'язково.
Таким чином, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію старшого помічника прокурора Святошинського району м. Києва Синюка Д.О. - залишити без задоволення.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1 на підставі ст. 365 КПК України змінити.
Вважати ОСОБА_1 засудженою за ст. 366 ч.3 КК України до міри покарання призначеної судом, із застосуванням ст. 69 КК України, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Остаточно, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, вважати ОСОБА_1 засудженою до міри покарання призначеної судом, із застосуванням ст. 69 КК України, без позбавлення її права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
В решті вирок суду залишити без зміни.