Справа №2а-8772/09/1570
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 серпня 2009 року о. 12.16. м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Юхтенко Л.Р.,
при секретарі судового засідання - Коваленко І.І.,
за участю сторін:
від прокурора - ОСОБА_1, за дорученням.
від позивача - ОСОБА_2., за дорученням.
від відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області до ОСОБА_4
про стягнення штрафних санкцій в розмірі 1700 грн., -
В С Т А Н О В И В:
До суду звернувся Заступник прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області з адміністративним позовом до ОСОБА_4 про стягнення штрафних санкцій в розмірі 1700 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що прокуратурою Суворовського району м. Одеси під час перевірки, проведеної за зверненням Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області щодо додержання вимог законодавства в сфері ліцензування окремих видів діяльності на автотранспорті встановлена несплата ОСОБА_4 у добровільному порядку штрафу в розмірі 1 700 грн., накладеного на нього постановою про застосування фінансових санкцій № 053498 від 30.07.2008 року за надання послуг з вантажних перевезень без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
У судовому засіданні представник прокуратури заявлені позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Згідно з п. 1 ст. 60 КАС України у випадках встановлених законом прокурор може звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.
Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, в тому числі звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб, участь у розгляді судами справ.
Враховуючи, що існування заборгованості зі сплати штрафу тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України та суттєво порушує інтереси держави, суд прийшов до висновку, що органи прокуратури наділені правом звертатися з позовами в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, яка є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області (надалі-Інспекція) про стягнення штрафу.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов повністю, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог та на те, що була усна домовленість з попереднім начальником Інспекції ОСОБА_5 щодо незастосування до нього штрафних санкцій.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 19.02.2007 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 30.06.2009 року (а.с.22-23).
27 травня 2008 року співробітниками Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Автономної Республіці Крим складено акт № 080328 (а.с. 6), яким зафіксовано факт використання транспортного засобу «Мерседес 1840», що належить ОСОБА_4 для надання послуг з вантажних перевезень з порушенням ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відповідачем здійснювалось надання послуг з вантажних перевезень без оформлення ліцензійної картки. Відповідач був ознайомлений із вказаним актом та згоден, що підтверджується його підписом.
Керуючись ч1. абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», на підставі вказаного акту заступником начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області ОСОБА_6 було винесено постанову від 30.07.2008 року № 053498 про застосування фінансових санкцій в розмірі 1 700 грн. (а.с. 5).
Вказана постанова була надіслана з супровідним листом на адресу ОСОБА_4, та отримана ним, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с.10) та поясненнями відповідача. Після отримання постанови, відповідачем не виконаний у добровільному порядку обов'язок щодо сплати фінансових санкцій, що стало підставою звернення прокуратури до суду з позовом в інтересах держави в особі Інспекції.
Відповідач у судовому засіданні пояснив, що дійсно ним здійснювалось у день складання акту надання послуг з вантажних перевезень без ліцензійної картки. Одразу після прибуття в м. Одеса він розпочав роботу щодо отримання ліцензії.
Лист - запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідач отримав із запізненням після дати розгляду справи. Постанову про застосування штрафних санкцій відповідач отримав через пошту. Враховуючи усну домовленість попереднього начальника Інспекції ОСОБА_5. щодо не застосування до нього штрафних санкцій, якщо він оформить ліцензію, відповідач не сплатив штраф. Також не звернувся до Інспекції з письмовою заявою про незастосування до нього штрафних санкцій та не оскаржив вказану постанову про застосування штрафних санкцій. Відповідач надав до суду копії ліцензії на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 29.07.2008 року, ліцензійні картки на машину «Мерседес-1840» та напівпричіп від 30.07.2008 року, договорів оренди від 11.07.2008 року транспортного засобу «Мерседес-1840» та напівпричепу, тимчасового реєстраційного талону на ім'я ОСОБА_4, дійсного до 16.10.2012 року, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на ім'я ОСОБА_7 та посвідчення водія на ім'я ОСОБА_7 Вказані документи на думку відповідача свідчать про те, що умови домовленості були виконані, і фінансові санкції до нього не повинні бути застосовані. Також, відповідач вважає, що до нього не повинні бути застосовані фінансові санкції, оскільки він не є власником транспортного засобу, що підтверджується тимчасовим реєстраційним талоном на ім'я ОСОБА_4 та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу на ім'я ОСОБА_7
Представник позивача вважає, що оформлення ліцензії на дату від 29.07.2008 року навпаки підтверджує той факт, що відповідачем було надано послугу з перевезення вантажів без оформлення ліцензії на момент його перевірки. А оформлення на ім'я відповідача тимчасового реєстраційного талону підтверджує, що відповідач є тимчасовим розпорядником цього майна. Представник прокуратури підтримав заперечення представника позивача.
Відповідач у судовому засіданні заявив клопотання про допит свідка, особи, яка була присутня при розмові відповідача з попереднім начальником Інспекції ОСОБА_5 Вивчивши матеріали справи та вислухавши думку представників прокуратури та Інспекції, які заперечували проти задоволення клопотання, протокольною ухвалою суду було відмовлено у задоволенні цього клопотання, з підстав, що обставини, які відомі свідкові відносно усної домовленості щодо не застосування штрафних санкцій до відповідача не є належними доказами щодо необґрунтованості застосування штрафних санкцій.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 1 цього Закону автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Стаття 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає визначення автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, це є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.
Відповідно до ст. 34 цього Закону, автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Такими документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 19.02.2007 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 30.06.2009 року (а.с.22-23). В день складання акту від 27.06.2008 року відповідач здійснював надання послуг з вантажних перевезень, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (а.с.12 зворотна сторона) та поясненнями відповідача.
В порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» на момент перевірки відповідач не надав уповноваженим особам ліцензійну картку з підстав того, що вона не була оформлена. Відповідач погодився з висновками акту, що підтверджується його підписом в акті (а.с. 6).
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі акту постановою про застосування фінансових санкцій № 053498 від 30.07.2008 року був накладений штраф на відповідача розміром 1 700 грн. - ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ця постанова була отримана відповідачем 08 серпня 2008 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с. 10).
Вказана постанова не була у добровільному порядку виконана відповідачем, в 15-денний строк з моменту отримання, передбаченого Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567. Також відповідач не оскаржував постанову про застосування фінансових санкцій до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю або до суду.
Доводи відповідача щодо усної домовленості з попереднім начальником ОСОБА_5 щодо не застосування до нього штрафних санкцій не приймається судом до уваги, оскільки постанова про накладення штрафних санкцій була винесена заступником начальника Інспекції ОСОБА_6 Крім того, представник Інспекції наполягає на задоволенні позовних вимог і не відмовляється від позову.
Посилання відповідача на те, що запрошення на прийняття участі у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт було ним отримано лише 04 серпня 2008 року, після проведення розгляду справи, спростовується тим, що відповідно до пункту 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567, у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
До того ж, відповідач мав можливість оскаржити постанову про застосування штрафних санкцій, але з цим правом відповідач не скористався. Тому, постанова про застосування штрафних санкцій є чинною та підлягає виконанню.
Посилання відповідача на те, що він не є власником транспортного засобу і тому не повинен сплачувати штраф є невірним і спростовується тим, що на ім'я відповідача видані тимчасові реєстраційні талони на машину «Мерседес-1840» та напівпричіп (а.с. 38), які згідно з п.п. 6, 15 Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388, підтверджують його право користування і (або) розпорядження цими транспортними засобами.
Згідно зі ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт санкції застосовуються до автомобільних перевізників, які згідно зі ст. 48 цього Закону для здійснення вантажних перевезень повинні мати ліцензію та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України.
Враховуючи відсутність ліцензії та ліцензійної картки у відповідача на момент здійснення перевезення вантажів, що було зафіксовано актом, суд приходить до висновку, що постанова про застосування фінансових санкції відносно відповідача прийнята з дотриманням вимог, визначених ч. 3 ст. 2 КАС України. Тому, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1 700 грн., є обґрунтованими та законними, виходячи із положення Закону України «Про автомобільний транспорт», та підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 15 ст. 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», штраф належить до доходів загального фонду Державного бюджету України.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутністю витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі викладеного та статей 1, 3, 33, 34, 48, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 70, 159-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області до ОСОБА_4 про стягнення штрафних санкцій в розмірі 1700 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_4 (місце знаходження: м. Одеса, АДРЕСА_1) на користь держави штрафні санкції в розмірі 1 700 грн. на розрахунковий рахунок 3 1117106700002, м. Одеса, банк: ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, одержувач: ГУДКУ в Одеській області, код 23213460, код платежу: 21081100.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Л.Р. Юхтенко