Справа № 2-а-10119/08/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 липня 2009 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Хлюстіна Ю.М.
при секретарі судового засідання: Кривоносовій І.Є.
за участю сторін:
позивач - не з'явився
від відповідача представник - Чопіна А.С. (по довіреності)
від третьої особи представник - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціальної політики Іллічівської міської ради про зобов'язання відповідача сплатити позивачу недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2001 рік у розмірі 673, 30 грн., -
ВСТАНОВИВ:
До суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до управління соціальної політики Іллічівської міської ради про зобов'язання відповідача сплатити позивачу недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2001 рік у розмірі 673, 30 грн., мотивуючи це тим, що позивач є інвалідом ІІ групи, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з чим відповідно до ст. 48 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Позивач за 2001 рік отримав суму нарахованої щорічної грошової допомоги у розмірі лише 26,70 грн., у зв'язку з чим позивач вважає, що сума недоплаченої йому щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2001 рік становить 673,30 грн.
В судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у встановленому законом порядку. Надав до суду письмове клопотання, в якому просив розглянути справу без його присутності.
Представник відповідача позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що у 2001 році позивачу була виплачена щорічна допомога на оздоровлення, передбачена ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 26,70 грн. Правовими підставами для здійснення виплат були норми Законів, а саме: ст. 62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» надає право Кабінету Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання, визначати порядок застосування цього Закону. Цей порядок було визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836 «Про компенсаційні виплати особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»: у відповідності з п.п. «є» п. 1 щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 1 та 2 групи передбачена у розмірі 2670 тис. крб., що у відповідності з Указом Президента України «Про грошову реформу в Україні» від 25.08.1996 р. складає 26,70 грн. Під час прийняття та введення в дію цієї постанови діяла постанова Верховної Ради України «Про порядок введення в дію статей 10,33,34 Закону України «Про оплату праці» та становлення мінімального розміру пенсій за віком» від 20.02.1996 р. № 49/96 ВР, п. 3 якої передбачає, що до внесення відповідних змін у діюче законодавство, виплати, що розраховані на основі мінімальної заробітної плати здійснюються (застосовуються) у розмірах, які діють станом на 01.02.1996 р. Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про встановлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати на 1998 р.», до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків використовується мінімальний розмір заробітної плати, розмір мінімальної заробітної плати не використовується як розрахункова величина для визначення розмірів допомоги, компенсаційних та ін. виплат. Законами зміни у діюче законодавство, відносно застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для здійснення виплат не вносилися. Не вносилися зміни і в Постанову Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836, яка визначила розмір щорічної допомоги на оздоровлення у грошовій сумі, яка була призначена та виплачена позивачу. Законами України: «Про встановлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати на 1999 р.» від 25.12.1998 р., «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2000 р.» від 01.06.2000 р., «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 р.», одночасно зі збільшенням розмірів мінімальної заробітної плати передбачено, що до прийняття Верховною Радою України змін до Законів, в нормах яких для розрахунків використовується мінімальна заробітна плата, Кабінету Міністрів України здійснювати використання цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України на відповідний рік. У зв'язку з тим, що Верховна Рада України в Законах про встановлення межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати на 1998-2002 р.р. не вносила змін відносно застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення різних видів виплат, розмір допомоги на оздоровлення залишився без змін (на рівні 1996 р.).
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Судом по справі встановлені наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інваліда ІІ групи, що підтверджується копією відповідних посвідчень (аркуш справи 8).
Згідно реєстру на виплату пенсій (допомоги) Управління праці та соціального захисту населення м. Іллічівська (аркуш справи 14) та виписки по реєстраційному рахунку (аркуш справи 15) ОСОБА_1 була виплачена щорічна допомога на оздоровлення за 2001 рік у розмірі 26 гривень 70 копійок, про що зазначив у письмовому клопотанні сам позивач.
Зазначена виплата здійснена відповідачем в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836.
Проте згідно ч. 4 ст. 48 Закону України від 28.02.1991 року № 796-Х11 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Судом встановлено, що при здійсненні виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2001 рік та визначенні розміру зазначеної допомоги, відповідач користувався постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що складає 26 гривень 70 копійок.
Суд вважає, що відповідач безпідставно застосовував вищезазначену постанову, оскільки вихідним критерієм обрахунку щорічної допомоги на оздоровлення виступає мінімальна заробітна плата, розмір якої встановлюється відповідними законами, а саме розмір мінімальної заробітної плати на 2001 рік, встановлено Законом України «Про встановлення розміру мішальної заробітної плати на 2000 рік».
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно абзацу третього ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, інвалідам ІІ групи щорічно виплачується допомога на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Наявність вказаного права для позивача є визначальною для вирішення даного спору.
При цьому назване право не оспорюється відповідачем і, крім того, гарантується ч. 2 ст. 26 Конституції України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої абзацом 3 частини 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підлягають застосуванню саме зазначені норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на ст. 62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо права Кабміну України роз'яснювати порядок застосування цього Закону, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної заробітної плати.
Безпідставними є і доводи відповідача про відсутність коштів щодо забезпечення вказаних виплат у передбачених Законом розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановленні ст. 46 Конституції України та ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо визначення розміру щорічної допомоги на оздоровлення.
Судом встановлено порушення з боку відповідача прав ОСОБА_1, які полягали в наступному.
Так, відповідно розмір мінімальної заробітної плати протягом 2001 року був встановлений Законом України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2000 рік», відповідно до якого розмір мінімальної заробітної плати за період з 01.07.2000 року по 31.12.2001 року становив 118 гривень.
Тобто судом встановлено, що позивач за 2001 рік повинен був отримати щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 118 грн. х 5 = 590 грн.
Проте як було встановлено судом позивачу було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення за 2001 рік у розмірі 26 грн. 70 коп.
Тобто, суд приходить до висновку, що сума невиплаченої щорічної допомоги на оздоровлення складає 590 грн. 00 коп. - 26 грн. 70 коп. = 563 грн. 30 коп.
З огляду на вищевикладені норми законодавства та здійсненні розрахунки, суд приходить до висновку, що відповідач порушив права позивача виплачуючи йому щорічну допомогу на оздоровлення за 2001 рік у розмірі значно меншому ніж було передбачено законодавством.
Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суд вважає, що досліджені під час розгляду справи докази підтверджують факт порушення відповідачем прав позивача, відповідач своїми діями обмежив права ОСОБА_1 щодо отримання ним розміру щорічної допомоги на оздоровлення гарантованого державою.
За таких підстав суд вважає, що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, визначеному Законом України від 28.02.1991 року № 796-Х11 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами і доповненнями, а саме у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Та відповідно до вимог статті 48 цього Закону розмір мінімальної заробітної плати має бути визначений на момент виплати.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд вважає, що для повного захисту прав позивача необхідно вийти за межі його позовних вимог та частково задовольнити позов шляхом зобов'язання управління соціальної політики Іллічівської міської ради виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2001 рік в розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з застосуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, з урахуванням отриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2001 рік - у розмірі 563 грн. 30 коп.
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст.2, 7-9, 11, 71, 158,160,162, 163КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління соціальної політики Іллічівської міської ради про зобов'язання відповідача сплатити позивачу недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2001 рік у розмірі 673, 30 грн., - задовольнити частково.
Зобов'язати управління соціальної політики Іллічівської міської ради виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2001 рік в розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з застосуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, з урахуванням отриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2001 рік - у розмірі 563 грн. 30 коп.
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десяти денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Суддя: