ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"25" липня 2006 р. | Справа № 12/206/06 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Разюк Г.П.
суддів: Колоколова С.І.,
Петрова М.С.
при секретарі Гудимі І.Б.
за участю представників сторін:
від позивача: Бойка Д.Д., довіреність № 118/102, дата видачі : 30.05.06;
від відповідача: Бєлік Т.М., довіреність № 04/43, дата видачі : 27.01.06;
розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” /далі по тексту ДК „Газ України”/, м.Київ
на рішення господарського суду Миколаївської області від 30 травня 2006 року, підписане 09 червня 2006 року
по справі № 12/206/06
за позовом скаржника
до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації /далі - ВАТ/ „Миколаївгаз”, м.Миколаїв
про стягнення 1 213 145 грн. 33 коп.
В С Т А Н О В И В:
В травні 2006 року ДК „Газ України” звернулася до господарського суду Миколаївської області з позовом до ВАТ „Миколаївгаз” про стягнення з останнього заборгованості в сумі 1213145 грн. 33 коп., в тому числі 820835 грн. 35коп. боргу за поставлений за договором № 06/04-232 від 24.02.04р. в 2004 році природний газ, 77405 грн. 59 коп. пені, 257060 грн. 23 коп. збитків від інфляції та 57844 грн. 16 коп. річних відсотків. Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем зобов’язань за договором на постачання природного газу в частині розрахунків за поставлений газ. Також позивач посилається на п.6.2. п. 6.3 договору купівлі –продажу природного газу, укладеного між сторонами та на ст. ст. 11-16, 258, 525, 526, 550-552, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 217, 231, 264, 265 Господарського кодексу України, якими визначено відповідальність за зобов’язаннями, що випливають із наведеного договору.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 30 травня 2006 року (суддя Семенов А.К.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача 820835 грн. 35 коп. боргу, 8208 грн. 35 коп. держмита та 79 грн. 84 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 77405 грн. 59 коп. пені, 257060 грн. 23 коп. збитків від інфляції та 57844 грн. 16 коп. річних –залишено позов без розгляду.
Господарський суд на підставі вищевказаного договору, первинних документів, приписів ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та належними доказами та базуються на чинному законодавстві. Вимоги позивача стосовно стягнення пені, річних та збитків, господарським судом залишені без розгляду через ненадання належних доказів в обґрунтування їх розрахунку.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням в частині залишення без розгляду вимог про стягнення пені, інфляційних та річних відсотків, ДК „Газ України” звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду по справі № 12/206/06 скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким задовольнити вищеозначені вимоги також.
Скаржник вважає, що суд необґрунтовано дійшов до висновку про залишення без розгляду вимог позивача щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних збитків, оскільки невірно застосована ст.33 ГПК України, згідно до якої, на його думку, обставини щодо оплати частини заборгованості повинен довести відповідач.
ВАТ „Миколаївгаз” в свою чергу надало відзив на апеляційну скаргу в якому просить залишите рішення господарського суду Миколаївської області без змін, вважаючи його обґрунтованим та відповідаючим нормам діючого законодавства.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.02.2004 року ДК “Газ України” та ВАТ по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз” уклали договір на постачання природного газу № 06/04-232, за умовами якого позивач поставив відповідачу природній газ на суму 3872014 грн. 89 коп., що підтверджується відповідними актами (а.с. 13 -24).
Відповідно до п.п. 5.1 договору відповідач зобов’язався здійснювати оплату на підставі актів приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за звітним.
Позивач зазначив, що відповідач свої зобов’язання виконав частково, залишок заборгованості становить 820835 грн. 35 коп., але доказів часткового погашення відповідачем заборгованості не надано.
Приймаючи позов до провадження господарський суд ухвалою від 11.05.2006 року зобов’язав позивача надати докази часткової оплати відповідачем заборгованості по договору купівлі –продажу природного газу № 06/04-232 від 24.02.2004 року, укладеного між сторонами. Означені відомості стосуються руху основного боргу і є необхідними для перевірки обґрунтованості розрахунків позивача щодо вимог про стягнення пені, річних та збитків від інфляції.
ДК „Газ України” вимоги ухвали суду не виконала, оскільки на її думку, докази оплати за газ повинен надавати відповідач, бо саме він здійснює оплату через обслуговуючий банк, отже такі докази знаходяться у відповідача і повинні надаватися відповідачем.
При цьому, позивач не враховує вимоги ст. 57 ГПК України, відповідно до якої саме позивач повинен додати до позовної заяви докази обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Не представивши господарському суду необхідного обґрунтування заявлених до стягнення пені, річних та збитків від інфляції, позивач позбавив суд можливості зробити висновок про законність чи навпаки безпідставність позовних вимог.
Пунктом 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України передбачається, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не надав витребуванні господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.
За таких обставин, господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі основного боргу, оскільки, відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог закону, а позовні вимоги про стягнення пені, річних та збитків від інфляції залишено без розгляду на законних підставах.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Миколаївської області від 30.05.2006р. скасуванню.
Відповідно до платіжного доручення № 6083 від 7.06.06р. ДК „Газ України” за розгляд апеляційної скарги оплачено державне мито в сумі 6068 грн., замість 1961,55 грн.. На підставі п.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” №7-93 від 21.01.93р. зайво сплачені 4106,45грн. підлягають поверненню.
Згідно до ст. 49 ГПК України витрати скаржника по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги в сумі 1961,55 грн. не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -
Постановила:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 30.05.2006 року по справі № 12/206/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” - без задоволення.
Повернути Дочірній компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (м. Київ, вул. Шолуденко, 1, р/р 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) зайво сплачене мито за подачу апеляційної скарги у розмірі 4106 грн. 45 коп., про що видати відповідну довідку.
Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Головуючий суддя Г.П. Разюк
Суддя М.С.Петров
Суддя С.І. Колоколов