ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
69041, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 65-в
ПОСТАНОВА
Іменем України
01 вересня 2009 року/11год.39хв./ справа № 2а-3300/09/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О. при секретарі Шербині Л.М., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Комунального підприємства «Дніпрорудненський водоканал»
про стягнення санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у розмірі 54981 грн. 13 коп.
ВСТАНОВИВ:
Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Дніпрорудненський водоканал» з вимогами про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 54981 грн. 13 коп. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідач є юридичною особою, що використовує найману працю працівників, отже за приписами Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» повинно забезпечувати працевлаштування інвалідів в установлених законодавством нормативах. Відповідно до Звіту, наданого підприємством за 2008 рік, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів на підприємстві відповідача є меншою ніж установлено нормативом (не працевлаштовано 3 осіб - інвалідів), у зв'язку з чим, відповідачу було нараховано суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 53966 грн. 40 коп. та 1014 грн. 73 коп. пені. Зазначену суму адміністративно-господарських санкцій та пені Комунальне підприємство Дніпрорудненський водоканал» у добровільному порядку не сплатило, тому позивач просить стягнути з відповідача 54981 грн. 13 коп. у примусовому порядку.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просить суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції і пеню в сумі 54981 грн. 13 коп.
Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що підприємство вживало заходів для недопущення порушення нормативу з працевлаштування інвалідів і порушення відбулося з причин, які від Комунального підприємства «Дніпрорудненський водоканал» не залежать.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача і відповідача, оцінивши докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, Комунальне підприємство «Дніпрорудненський водоканал» здійснює господарську діяльність на умовах використання найманої праці, має у штаті 125 працівників.
Відповідно до ч. 8 ст. 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Відповідно до приписів ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого Законом, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунку кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Як встановлено судом, 21.04.2009 р. відповідачем - Комунальним підприємством «Дніпрорудненський водоканал» подано до органів Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 р., відповідно до якого, середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві склала 125 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність - 2, при встановленому нормативі працевлаштування інвалідів - 5 осіб.
Таким чином відповідачем не було дотримано визначеного нормативу працевлаштування інвалідів у кількості 1 особи.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів є менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції.
Частиною 1 ст. 238 Господарського Кодексу України встановлено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Відповідно до довідки Дніпрорудненської філії Василівського районного центру зайнятості від 21.07.2009 р. № 780 Комунальне підприємство «Дніпрорудненський водоканал» інформувало Дніпрорудненську філію щомісячно, починаючі з січня 2008 р. по грудень про наявність вакансії «слюсар АВР» для працевлаштування інвалідів. Центром зайнятості вакансії не були укомплектовані із - за відсутності на обліку осіб з обмеженою працездатністю, які згідно висновку МСЕК могли б виконувати таку роботу та бажали працевлаштуватися на вказане підприємство за вказаною посадою.
Оскільки Комунальним підприємством «Дніпрорудненський водоканал» прийняті належні заходи щодо працевлаштування інвалідів, не порушені правила здійснення господарської діяльності, його вини в незаповненості вакансії не має, тому до відповідача не можуть бути застосовані адміністративно - господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів.
За таких обставин, враховуючи положення ч. 1 ст. 11 КАС України (розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості) та ч. 1 ст. 71 КАС України (кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення) суд дійшов висновку, що заявлені Запорізьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів вимоги про стягнення з Комунального підприємства «Дніпрорудненський водоканал» санкції за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів не обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Відповідно до п.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб`єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст. 69, ч. 1 ст. 238 Господарського Кодексу, ст.ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В позові Запорізькому обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Дніпрорудненський водоканал» про стягнення санкції за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у розмірі 54981 грн. 13 коп. - відмовити у повному обсязі.
Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя /підпис/ Л.О.Нестеренко
Постанову виготовлено у повному обсязі 07.09.2009р.
Постанова не набула чинності.
Суддя Л.О.Нестеренко