справа № 2-1730/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 червня 2009 року Бердянський міськрайонний суд
Запорізької області
в складі: головуючого судді – Крамаренко А.І.
при секретарі – Корнієнко Н.І.
за участю: позивача – ОСОБА_1 , представника позивача – ОСОБА_2 , відповідача – ОСОБА_3 , представника відповідача – ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Бердянської міської ради про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що з ІНФОРМАЦІЯ_1 по ІНФОРМАЦІЯ_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Мають двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
За час спільного проживання сторони придбали автомобіль ІНФОРМАЦІЯ_5 за ціною 15000 грн. та житловий будинок АДРЕСА_1 готовністю 27 відсотків, які були оформлені на ім’я ОСОБА_3
В подальшому сторони добудували житловий будинок, в якому на даний час проживають вона з дітьми.
Разом з тим, на даний час право власності на зазначений вище житловий будинок не оформлено, і він вважається самочинно збудованим, оскільки всі дозвільні документи на будівництво були оформлені на попереднього власника.
У зв’язку з розірванням шлюбу, ОСОБА_1 звернулась до суду і просила з урахуванням її особистої участі у будівництві та інтересів дітей: визнати право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на автомобіль ІНФОРМАЦІЯ_5 у рівних частках; визнати за нею право власності на 3/5 частки самочинно збудованого житлового будинку АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_3 право власності на 2/5 частки самочинно збудованого житлового будинку АДРЕСА_1 ; припинити її право спільної сумісної власності на автомобіль ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_3 ; припинити право власності за ОСОБА_3 на 2/5 частки житлового будинку АДРЕСА_1 на її користь; визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , що складається з: житлового будинку з підвалом „А”, тамбуру „а”, веранди „а1”, ганку до „а”, козирка до „а”, хвіртки №1, воріт №2, парканів №3, №4, вигрібної ями №5, водопроводу „Б”, замощення І.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, просили також при винесенні рішення врахувати домовленість ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо припинення права власності останнього на частку домоволодіння АДРЕСА_1 у зв’язку з відмовою ОСОБА_1 від аліментних вимог.
ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні, не заперечуючи проти задоволення позову в цілому, зазначили, що право власності на спірний житловий будинок, як на час розірвання шлюбу між сторонами, так і на час розгляду даної справи, не виникло, тому передчасно ставити питання щодо розділу прав на нього. За даних обставин ОСОБА_1 має право ставити питання про визнання за нею права власності лише на будівельні матеріали, які були використані при будівництві даного житлового будинку.
Представник Бердянської міської ради, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, причину неявки суду не повідомив. До суду не надходило заяв про неможливість розгляду справи у його відсутність.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в зв’язку з наступним.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
З матеріалів справи, пояснень сторін судом встановлено, що сторони з ІНФОРМАЦІЯ_1 по ІНФОРМАЦІЯ_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Мають дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які проживають з матір’ю в житловому будинку АДРЕСА_1 .
Під час перебування сторін у шлюбі ними були придбані автомобіль ІНФОРМАЦІЯ_5 , зеленого кольору, двигун НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 вартістю 15000 грн., та недобудований житловий будинок АДРЕСА_1 , готовністю 27 відсотків вартістю 9,929 грн., що підтверджується копіями свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 01.09.2000 року, квитанцією до прибуткового касового ордеру №571 від 18.08.2000 року, договором купівлі-продажу, посвідченого 20.04.2002 року приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_7 . за р НОМЕР_3 .
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” від 21.12.2007 року до складу майна, що підлягає поділу включається майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Придбання сторонами під час шлюбу автомобілю ІНФОРМАЦІЯ_5 , зеленого кольору, двигун НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, та не спростовується сторонами у справі.
Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок, виготовленого Бердянським комунальним підприємством з технічної інвентаризації станом на 09.12.2008 року, на території домоволодіння АДРЕСА_1 є самочинно збудовані: житловий будинок з підвалом „А”, тамбур „а”, веранда „а1”.
Згідно ч. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.
На підставі вищенаведеного суд вважає, що поділу між сторонами підлягають автомобіль ІНФОРМАЦІЯ_5 , зеленого кольору, двигун НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 та будівельні матеріали, які були використані при будівництві домоволодіння АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 , ч.2 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй йому особисто.
Згідно ст. 60 Сімейного Кодексу (СК) України, ст. 368 ЦК України майно набуте подружжям за час шлюбу , належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності, незалежно від того , що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.
Статтею 61 СК України встановлено, що об’єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі , за винятком тих, які вилучені з цивільного обороту.
Відповідно до ст. 70 СК України , ст. 372 ЦК України частки чоловіка та дружини в праві спільної сумісної власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або договором.
Судом встановлено, що між сторонами ніяких угод щодо розподілу часток у спільній сумісній власності не укладалось і відповідно до закону їх частки є рівними.
Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Суд приймає до уваги письмові докази надані сторонами, висновок судової будівельно-технічної експертизи від 08.01.2009 року, відносини між сторонами та неможливість спільного використання ними спірного автомобіля.
Також суд приймає до уваги домовленість між сторонами щодо участі кожного у витратах на утримання дітей, за якою позивачу в рахунок сплати аліментів на утримання дітей відповідач передає свою частку будівельних матеріалів, використаних при будівництва домоволодіння АДРЕСА_1 , та не заперечує проти визнання за позивачем права власності на ціле зазначене домоволодіння.
З урахуванням наведеного і визначаючи порядок поділу майна, суд враховує інтереси сторін та їх дітей, і вважає що автомобіль ІНФОРМАЦІЯ_5 , зеленого кольору, двигун НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 підлягає виділенню ОСОБА_3 , а будівельні матеріали, витрачені на будівництво домоволодіння АДРЕСА_1 – ОСОБА_1
Відповідно до ст. ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Статтею 95 ЗК України передбачено право землекористувача, якщо інше не передбачено законом або договором, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі та споруди.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідно до технічного висновку ТОВ „Бердянськгражданпроект” від 29.04.2009 року №83-т самочинно збудовані житловий будинок з підвалом „А”, тамбур „а”, веранда „а1”, розташовані по АДРЕСА_1 , знаходиться в задовільному стані , санітарно – гігієнічні та протипожежні вимоги а також норми розміщення не порушені. Будівлі придатні для подальшої експлуатації при дотриманні норм та правил техніки безпеки.
Відповідність самочинно збудованого житлового будинку вимогам діючого санітарного законодавства України та протипожежним нормам та правилам підтверджується висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи НОМЕР_4 від 21.05.2009 року та експертним висновком протипожежного стану об’єкту від НОМЕР_5 від 13.05.2009 року №118.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 57 – 61 , 212 – 215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на автомобіль ІНФОРМАЦІЯ_5 , зеленого кольору, двигун НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 та будівельні матеріали, витрачені на будівництво домоволодіння АДРЕСА_1 .
Виділити ОСОБА_3 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя автомобіль ІНФОРМАЦІЯ_5 , зеленого кольору, двигун НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 .
Виділити ОСОБА_1 в рахунок поділу спільного сумісного майна подружжя будівельні матеріали, витрачені на будівництво домоволодіння АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку з підвалом „А”, тамбура „а”, веранди „а1”, ганку до „а”, козирка до „а”, хвіртки №1, воріт №2, паркану №3, паркану №4, вигребної ями №5, водопроводу „Б”, замощення І.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.І. Крамаренко