Справа №2-1677/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 червня  2009 р.                             Бердянський  міськрайонний суд

                                                          Запорізької області

в складі: головуючого – судді Крамаренко А.І.

                при секретарі – Корнієнко Н.І.

за участю: позивача – ОСОБА_1 , представника позивача – ОСОБА_2 , представників відповідачів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відповідача – ОСОБА_5

 розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Луначарської сільської ради Бердянського району, ОСОБА_6 , третя особа – ОСОБА_7 , про поновлення меж суміжної земельної ділянки, визнання рішення недійсним, зустрічним позовом ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , до ОСОБА_1 , третя особа – Луначарська сільська рада Бердянського району, про відновлення меж суміжної земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1  звернулась до суду з позовом, який уточнювала та доповнювала під час розгляду справи, та зазначила, що їй на праві власності належить  домоволодіння АДРЕСА_1 , що розташоване на земельній ділянці площею 0,25 га. У зв’язку з приватизацією земельної ділянки вона неодноразово подавала заяву до Луначарської сільської ради про поновлення меж земельної ділянки, яка належала ще її матері. Однак, їй й досі не встановили межові знаки її домоволодіння по тим межам, що склалися за багато років.

Власником домоволодіння АДРЕСА_2  є неповнолітній ОСОБА_6 , інтереси якого представляє його мати ОСОБА_3  Даний будинок тривалий час не мав правовстановлюючих документів  і під нього не передбачалось відведення земельної ділянки.

Власником домоволодіння АДРЕСА_3  є ОСОБА_5 , який 28.10.2008 року намагався знищити межовий знак у вигляді дерева та зменшити площу її земельної ділянки.

Таким чином, між нею, ОСОБА_3  та ОСОБА_5  виникають суперечки щодо меж суміжних земельних ділянок.

Крім того , 07.09.2007 року Луначарська сільська рада прийняла рішення, яким скасувала своє рішення від 19.05.2006 року №5 про передачу у власність ОСОБА_6  земельної ділянки по АДРЕСА_2  (п.1); затвердила технічну документацію із землеустрою (п.2), та передала у власність ОСОБА_6  земельну ділянку площею 0,1395 га по АДРЕСА_2 .  

В зв’язку з цим ОСОБА_1  звернулась до суду і просила встановити межу земельних ділянок домоволодінь АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2  на відстані 3 метри від її будинку та не менше ніж 1 метр від господарських будівель; встановити межу на відстані  не ближче ніж 5 метрів від стіни її будинку зі сторони фасаду до проїжджої частини шириною 3,5 метри з урахуванням захисної смуги опор електропередач та відновити межу між її земельною ділянкою та земельною ділянкою ОСОБА_5 ; зобов’язати Луначарські сільську раду встановити на місцевості  та передати їй за актом межові знаки; визнати недійсними п. 2, 3 рішення Луначарської сільської ради від 07.09.2007 року №01.    

ОСОБА_3  в інтересах ОСОБА_6  подала до суду зустрічний позов, в якому зазначила, що ОСОБА_1  користується більшою земельною ділянкою, ніж закріплено за її домоволодінням. Збільшення земельної ділянки ОСОБА_1  відбулося внаслідок самозахоплення останньою частини земельної ділянки з домоволодіння ОСОБА_6  а також частини земель загального проїзду.  Сама ОСОБА_1  порушила межу між їх домоволодіннями, що підтверджується відповідними актами та рішенням сільської ради.

Просила відновити спільну межу між домоволодіннями АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2  по старим межам; зобов’язати ОСОБА_1  перенести огорожу , встановлену нею самовільно у проїзді, у бік своєї земельної ділянки.

В судовому засіданні ОСОБА_1  підтримала заявлені вимоги, в задоволені позову ОСОБА_3  просила відмовити.

ОСОБА_3  в судовому засіданні позов ОСОБА_1  не визнала, свій позов в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6  підтримала, просила його задовольнити.

Представник Луначарської сільської ради за довіреністю ОСОБА_4  в судовому засіданні позов ОСОБА_1  не визнала та пояснила,  що остання самовільно захопила частину земельної ділянки ОСОБА_6  та земель загального користування та намагається ще збільшити площу своєї земельної ділянки. Перенесення проїзду від домоволодіння ОСОБА_1  є неможливим, оскільки земельна ділянка по АДРЕСА_3  передана у власність ОСОБА_7 , також частково приватизовані й земельні ділянки по АДРЕСА_4  Крім того, у разі перенесення проїзду по АДРЕСА_1  від житлового будинку ОСОБА_1  існуючий газопровід опиниться на середині проїзної частини.

ОСОБА_5  в судовому засідання позов ОСОБА_1  не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Зазначив, що спірні межі ніколи не встановлювались, а отже й відновлювати нічого.

ОСОБА_7 , належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, причину неявки суду не повідомив. В попередніх засіданнях позов ОСОБА_1  не визнавав, оскільки у разі його задоволення загальний проїзд по АДРЕСА_1  буде перенесений на земельну ділянку, яка передана йому у власність.  

Заслухавши учасників удового засідання, дослідивши матеріали справи суд вважає , що позови не підлягають задоволенню в зв’язку з наступним.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

З наданих документів, пояснень сторін судом встановлено,  що домоволодіння АДРЕСА_1  по АДРЕСА_2   Бердянського району належить ОСОБА_1 ; №2 по АДРЕСА_1  – ОСОБА_6 ; АДРЕСА_1  по пров. Радянському – ОСОБА_5

Земельна ділянка по АДРЕСА_1 , 3 в с. Луначарське Бердянського району належить на праві власності ОСОБА_7

За домоволодінням ОСОБА_1  згідно даних шнурової книги закріплена земельна ділянка площею 0,25 га, фактичне землекористування складає 0,2722 га.

За домоволодінням АДРЕСА_1  по АДРЕСА_3  закріплена земельна ділянка площею 0,25 га, що відповідає фактичному користуванню.

Фактичне землекористування в домоволодінні №2 по АДРЕСА_2  складає 0,2432 га (державний акт на право власності на земельну ділянку постановою Бердянського міськрайонного суду від 18.04.2007 року визнаний недійсним).

Між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5  виникають суперечки щодо  спільних меж земельних ділянок, межі яких належним чином не встановлювались та на місцевості не закріплені.

    Статтею 55 Закону України „Про землеустрій” визначено, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка, які здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

    Відповідно до ч.1 ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

    Відповідно до ч. 2 ст. 107 ЗК України у разі неможливості виявлення меж, їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

    Відповідно до ч.3 ст. 107 ЗК України у випадках, коли в такий спосіб визначення меж  не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

    За змістом ст. ст. 106, 125 ЗК України  право власності на землю, як і права користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядною організацією меж даної ділянки в натурі та одержання документа, що посвідчує це право.

    Згідно ст. ст.  116, 123 ЗК України питання передачі земельних ділянок державної або комунальної власності у користування чи у власність громадян є виключною компетенцією органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. В судовому порядку може бути оскаржена лише відмова зазначених вище органів або залишення клопотання без розгляду.

    Відповідно до ч.2 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

    Відповідно до ч.3 ст. 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо   меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

За змістом ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи, в  порядку та в межах визначених законом.

    Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 10, ч.1, 4 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.  Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням наведеного, суд вважає що між ОСОБА_1 , ОСОБА_3  ( ОСОБА_6 ), ОСОБА_5   існує спір щодо спільних меж  земельних ділянок, їх розміру та конфігурації, який не може бути вирішений  до відновлення (встановлення) належним чином меж даних земельних ділянок в натурі (на місцевості).

 Однак, встановлення меж земельних ділянок чи відновлення межових знаків віднесено до компетенції землевпорядних організації, а не суду. Розгляд спорів щодо меж земельних ділянок, за змістом ч.2 ст. 158 ЗК України,  віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування.

Крім того, ні Луначарська сільська рада, ні сторони у справі, не відносяться до землевпорядних організацій, які встановлюють межі в натурі чи відновлюють межові знаки, як того просять позивачі, а тому підстав для задоволення позовів в частині визначення та встановлення зовнішніх меж земельних ділянок, на яких розташовані домоволодіння АДРЕСА_1 , №2 по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1  по АДРЕСА_3   Бердянського району,  згідно схеми фактичного  землекористування чи генплану с. Ланачарське, або будь-яким іншим чином, суд не вбачає.

Рішення Луначарської сільської ради від 15.09.2005 року №01 щодо вирішення спору по спільним межам сторонами не оскаржувалось. Також не оскаржувались сторонами й акти від 12.09.2005 року та від 14.12.2007 року, що були складені членами постійної комісії з питань АПК, земельних відносин та раціонального використання земельних ресурсів  Луначарської сільської ради.

    На підставі викладеного  суд вважає передчасними та необґрунтованими вимоги ОСОБА_1   про фактичне закріплення земельної ділянки певної площі та конфігурації за її домоволодіннями,  перенесення проїзду по АДРЕСА_2  від її житлового будинку  на певну відстань та визнання частково недійсним рішення Луначарської сільської ради від 07.09.2007 року №01.

Крім того, суд звертає увагу позивачів, що суд не є розпорядником земель, які перебувають у власності територіальної громади с. Луначарське  Бердянського району.

Також суд приймає до уваги право власності ОСОБА_7  на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , 3 в с. Луначарські Бердянського району, яке не оскаржується; права власності інших осіб, що мешкають по АДРЕСА_4 , позовні вимоги до яких не заявлялись;   наявність діючого газопроводу по   АДРЕСА_1 ; не оскарження сторонами рішення Луначарської сільської ради Бердянського району від 15.09.2005 року №01.  

Керуючись ст.ст. 10, 15, 57 – 61, 212 – 215  ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовів ОСОБА_1 , ОСОБА_3  відмовити.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана  протягом десяти днів  з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя                                           А.І. Крамаренко