Справа №2-1749/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2009 року                                        Бердянський міськрайонний суд

                                                                              Запорізької області

в складі: головуючого судді – Крамаренко А.І.

                при секретарі – Тітаренко І.С.

за участю: представника позивача – ОСОБА_1 , відповідача – ОСОБА_2

    розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3  до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2008 року ОСОБА_3  звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2  про стягнення боргу  за договором позики.

    В обґрунтування позовних вимог   ОСОБА_3  зазначила, що 17 грудня 2007 року вона уклала з відповідачем договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за р. НОМЕР_1 .  Відповідно до договору вона передала відповідачу 303000 грн., а останній  зобов’язався в  строк до 31 липня 2008 року повернути зазначену суму  без нарахування відсотків. Після спливу строку виконання зобов’язання, відповідач суму позики не повернув.  В зв’язку з цим вона звернулась до суду і просить стягнути на її користь з відповідача  борг за договором позики з урахуванням індексу інфляції, три відсотки річних від простроченої суми зобов’язання та судові витрати, а всього  315486 грн. 50 коп.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1  підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити.

ОСОБА_2   в  судовому засіданні позов визнав.

    Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає  задоволенню в повному обсязі в зв’язку з наступним.

    Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у розгляді справи.

    З  наданих суду документів видно, що 17 грудня 2007 року ОСОБА_3  та ОСОБА_2  уклали договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_5  Відповідно до договору ОСОБА_3  передала ОСОБА_2  в борг 303000 грн., а ОСОБА_2  зобов’язався в строк до 31 липня 2008 року  повернути ОСОБА_3  таку ж суму грошових коштів без нарахування відсотків. Місце та порядок повернення позики визначені п.п.3 – 5 Договору та відповідають вимогам ст. 545 ЦК України.  

    Відповідно до ст. ст. 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні  (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується  повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей  того ж роду та такої ж якості у строк та в порядку , що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов’язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

ч. 2 ст. 545 ЦК України встановлено, що якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов’язання , повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

За змістом ч. 3 ст. 545 ЦК України підтвердженням виконання боржником зобов’язання є наявність у нього боргового документа.

Відповідно до ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.  

Аналізуючи докази згідно із ст. ст. 212, 58, 59 ЦПК України, суд   приходить до висновку, що відповідач не виконав взятого на себе за договором зобов’язання і позов в частині стягнення суми боргу  підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання , на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного суд вважає вимоги позивача про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми зобов’язання основаними на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Розмір суми, що підлягає стягненню на користь позивача підтверджується розрахунком останнього  та визнається відповідачем.  

Відповідно до ст. 88 ЦПК України сума судових витрат, що була сплачена позивачем при зверненні до суду, підлягає стягненню на його користь з відповідача.  

    Керуючись ст. ст.11, 15, 57 - 61, 88,  212 - 215 ЦПК України, ст. ст. 526, 625, 1046, 1049 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

    Позов   ОСОБА_3   задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4    на користь ОСОБА_3    313756 грн. 50 коп. та судові витрати в сумі 1730 грн., а всього 315486 грн. 50 коп.

Заяву про апеляційне оскарження  рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя                                                 А.І. Крамаренко