ПОСТАНОВА

                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

                                                                                                       Справа № 2-а-11886/08/1570

 

«10» квітня 2009 року

09год.30хв.

Зала судових засідань №13

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого   -      судді Аракелян М.М.

При секретарі  -      Павелко Д.Ю.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області про зобов'язання вчинити певні дії, -

 

ВСТАНОВИВ:

 

До суду надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_1, в якій позивачка просить суд зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області нарахувати на її користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007р.р. в сумі 2733,30грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на порушення відповідачем ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004р. №2195-IV (зі змінами та доповненнями), відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а також наводить причини, за якими нею був пропущений встановлений ст.99 КАС України строк звернення з адміністративним позовом до суду, котрий позивачка просить поновити на підставі ст.100 КАС України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2008р. було відкрито провадження у справі та запропоновано відповідачу у строк до 10.12.2008р. подати до суду письмові заперечення на позов та докази, які спростовують заявлені позовні вимоги.

Ухвалою суду від 10.12.2008р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в засіданні суду на 05.02.2009р., з наступним відкладенням на 06.04.2009р.

Відповідач у судове засідання не з'явився, заперечення на позов не надав, проте 08.12.2008р. до суду надійшли пояснення щодо виконання Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007р., в яких відповідач зазначає, що в 2006 році ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не реалізовувалась з урахуванням того, що підвищення повинно було запроваджуватись поетапно та порядок мав розробити Кабінет  Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, що зроблено не було. Законом України «Про державний бюджет України на 2007рік» призупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та передбачена виплата підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Названі норми втратили силу з 9 липня 2007 року, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007р., отже з цієї дати повинні були збільшитися розміри деяких соціальних виплат та відновитися права на деякі пільги. Проте, рішення КСУ може бути виконано Пенсійним фондом України тільки шляхом ретельного розгляду і прийняття ВРУ відповідних змін до чинного законодавства. Також, відповідач зазначає, що до внесення змін до діючого законодавства, питання, встановлення підвищення для «дітей війни» не може бути вирішено, оскільки п.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

09.02.2009р. (вхід.№6980) до суду надійшла заява, в якій позивачка просить суд розглядати справу без її участі.

17.03.2009р. (вхід.№13081) до суду надійшло клопотання Управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області, в якому відповідач просить суд розглядати справу без участі його представника.

Ухвалою суду від 06.04.2009р. справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 10.04.2009р.

 

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

 

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області  та отримує пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_1 від 26.03.2003р.

Згідно зі ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004р. №2195-IV (зі змінами та доповненнями), дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, а отже ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, відноситься до категорії - дитина війни, що підтверджується копією паспорту та відповідним штампом у пенсійному посвідченні Серії НОМЕР_1 від 26.03.2003р., наявними у матеріалах справи

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18 листопада 2004 року №2195-IV, яка діяла з 01.01.2006р. по 21.12.2007р.), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006р. № 3367-ІУ пункт 17 статті 77 вказаного Закону виключено, а статтю 110 викладено у новій редакції, якою встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, протягом 2006 року Кабінетом Міністрів України вказаний порядок запровадження та виплати пільг дітям війни, які передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", визначений не був. Таким чином, фінансування виплат підвищення пенсії дітям війни з Державного бюджету у 2006 році не проводилось.

Вказані вище положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” не визнавалися неконституційними, отже для проведення спірних виплат у 2006р. у зв'язку з нездійсненням вказаною постановою поетапного впровадження ст.6 Закону України № 2195-ІV були відсутні правові підстави, тобто протягом 2006 року дію ст.6 Закону України № 2195-ІV від 18.11.2004р. не було відновлено.

Виходячи з наведеного, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині виплати позивачці, як дитині війни підвищення до пенсії за 2006 рік.

Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону  України  "Про  соціальний  захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону.

Відповідно до ст. 111 зазначеного Закону встановлено,  що  у  2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного  грошового  утримання  чи державної соціальної допомоги, яка  виплачується  замість  пенсії,  відповідно до статті 6 Закону України   "Про   соціальний   захист  дітей  війни"  виплачується   особам,   які  є  інвалідами  (крім  тих,  на  яких поширюється  дія  Закону України "Про статус ветеранів війни,  гарантії  їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, Управлінням Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області ОСОБА_1 у 2007р. не було виплачено передбачене ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, що не оспорюється відповідачем.

На думку суду, зазначені дії Управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області суперечать чинному законодавству України, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.8 Конституції України вона має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ст.22 Конституції України Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються  права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.

Статтею 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” вказано, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. у справі №1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) положення  пункту 12 статті 71 та ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік» визнано неконституційними.

Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного суду, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів  у зв'язку  з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані  неконституційними.

В абзаці 8 п.4 Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. зазначено, що оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

Крім того, відповідно до абз.4 п.3.1. Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. у справі №1-29/2007 зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин. Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46 Конституції України), та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.

Згідно з ч.2 ст.154 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з викладеного, положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік» втратили чинність з 09.07.2007р., отже з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. у зв'язку з відновленням дії ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” позивачка повинна була отримувати як дитина війни підвищення до пенсії у розмірі 30 процентів від мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність

Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003р. (зі змінами та доповненнями) мінімальний  розмір  пенсії  за  віком  за  наявності  у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч.3 ст. 28 цього Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Враховуючи викладене, в контексті положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та вказані положення не можуть бути підставою для відмови в реалізації права позивача на отримання щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня - 380гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Розміри державних соціальних гарантій на 2007 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Крім того, встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Таким чином, згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003р. (зі змінами та доповненнями) та відповідно до ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» розмір мінімальної пенсії за віком з 1 січня по 31 березня 2007р. становив 380грн., з 1 квітня по 30 вересня 2007р. - 410,06грн. (406грн.+1%(4,06грн.) та з 1 жовтня по 31 грудня - 415,11грн. (411+1%(4,11грн.). Отже 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком з 1 січня по 31 березня 2007р. складає 114грн.(380*0,30), з 1 квітня по 30 вересня 2007р.  - 123,018грн.(410,06*0,30) та з 1 жовтня по 31 грудня - 124,533грн. (415,11*0,30).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві  є  будь-які фактичні дані,  на підставі  яких  суд  встановлює  наявність  або відсутність обставин,  що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі,  та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи.  Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх  представників, показань свідків, письмових  і речових  доказів,  висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не надав належних доказів та не довів суду правомірність невиплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни за період з липня 2007р. по грудень 2007р.

У зв'язку з тим, що відповідач не наголошує на застосуванні судом наслідків пропущення позивачкою строку звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про стягнення підвищення до пенсії як дитині війни за період з липня 2007р. по грудень 2007р., питання поновлення вказаного строку, порушене позивачем в позовній заяві, з врахуванням ч.1 ст.100 КАС України не є предметом розгляду адміністративного суду.

Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України, суд може прийняти іншу ніж зазначена у п.п.1-8 ч.2 цієї статті постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших  суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, виходячи з чого резолютивна частина постанови має бути викладена в редакції, що гарантує виконання судової постанови та отримання позивачем суми невиплаченої як дитині війни щомісячного підвищення до пенсії.

Відтак, беручи до уваги наведене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області про зобов'язання нарахувати підвищення до пенсії підлягають задоволенню частково, а саме в частині вимог позивача, що стосуються нарахування як дитині війни щомісячного підвищення до пенсії за період з 09 липня 2007р. по 31 грудня 2007р.

 

Керуючись ч.3 ст.122, ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області про зобов'язання вчинити певні дії  задовольнити частково.

2. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області (67200, Одеська область, Іванівський район, смт. Іванівка, вул.Леніна, 65, код ЄДРПОУ 24529395) здійснити перерахунок та забезпечити проведення виплати на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) недоплаченого як дитині війни щомісячного підвищення до пенсії за період з 09 липня 2007р. по 31 грудня 2007р. у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

3.   В іншій частині позовних вимог відмовити.

 

 

Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили у разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160  КАС України  - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про

апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова  суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

  

 

 

Суддя                                                                                                     Аракелян М.М.