Справа № 2-а-14832/08/1570
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 березня 2009 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стефанова С.О.;
при секретарі Мірза О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Тарутинському районі Одеської області про перерахування та виплату соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду 17.12.2008 року надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_1, в якій позивач просить суд стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Тарутинському районі Одеської області на користь позивача недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за період з 2006р. по 31 грудня 2007р. та з 22 травня 2008р. по грудень 2008р. включно. Також позивач просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду з позовом за період з 01.01.2006р. по 31.12.2007р.
Ухвалою суду від 18.12.2008 року відкрито провадження у справі.
В судове засідання 19.03.2009 року позивач та представник відповідача не з'явились надавши клопотання про розгляд справи у їх відсутності.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004р. №2195-IV (зі змінами та доповненнями), відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а також наводить причини, за якими ним був пропущений встановлений ст.99 КАС України строк звернення з адміністративним позовом до суду, котрий позивачка просить поновити на підставі ст.100 КАС України.
Представник відповідача з позовом не погодився в повному обсязі та вважає його таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись, зокрема, на правомірність своїх дій щодо невиплати щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_1. з 01.01.2006р. по 31 грудня 2007р. включно у зв'язку з тим, що у 2006р. були відсутні правові підстави та механізм здійснення вказаних виплат та Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» призупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та передбачена виплата підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Також відповідач наголошує на відсутність на рахунках пенсійного фонду коштів для виплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни. Крім того, відповідач наголошує на пропуску позивачем передбаченого ст.99 КАС України строку для звернення до суду з позовом щодо позовних вимог до 01 грудня 2007р.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, перебуває на обліку Управління Пенсійного фонду України в Тарутинському районі Одеської області, отримує пенсію за віком та відноситься до соціальної категорії «дитина війни», що підтверджується копією паспорту громадянина України серія НОМЕР_1 (а.с.4), який виданий Тарутинським РВ УМВС України в Одеській області ІНФОРМАЦІЯ_2 року та копією пенсійного посвідчення НОМЕР_2від ІНФОРМАЦІЯ_3 року з відміткою про статус дитини війни .
Згідно зі ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004р. №2195-IV (зі змінами та доповненнями), дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18 листопада 2004 року №2195-IV, яка діяла з 01.01.2006р. по 21.12.2007р.), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006р. № 3367-ІУ пункт 17 статті 77 вказаного Закону виключено, а статтю 110 викладено у новій редакції, якою встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, протягом 2006 року Кабінетом Міністрів України вказаний порядок запровадження та виплати пільг дітям війни, які передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", визначений не був. Таким чином, фінансування виплат підвищення пенсії дітям війни з Державного бюджету у 2006 році не проводилось.
Вказані вище положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” не визнавалися неконституційними, отже для проведення спірних виплат у 2006р. у зв'язку з нездійсненням вказаною постановою поетапного впровадження ст.6 Закону України № 2195-ІV були відсутні правові підстави, тобто протягом 2006 року дію ст.6 Закону України № 2195-ІV від 18.11.2004р. не було відновлено.
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону.
Відповідно до ст. 111 зазначеного Закону встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, Управлінням Пенсійного фонду України в Тарутинському районі Одеської області ОСОБА_1. у 2007р. не було виплачено передбачене ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Суд вважає, що зазначені дії Управлінням Пенсійного фонду України в Тарутинському районі Одеської області суперечать чинному законодавству України, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.
Статтею 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” вказано, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. у справі №1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) положення пункту 12 статті 71 та ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнано неконституційними.
Також, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 у справі №1-28/2008 за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Таким чином редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» повернулась в стан що існував до внесення змін від 28.12.2007 року.
Згідно з ч.2 ст.154 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
При розгляді даного спору суд також застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини.
Так, згідно ст.17 ч.1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції "Кожна … особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".
Розглядаючи борги у сенсі поняття "власності", яке міститься у ст.1 ч.1 Протоколу № 1 до Конвенції і яке не обмежене лише власністю на фізичні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатися як "майнові права" і, таким чином, як власність.
Тому при розгляді справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету, держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду).
У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно якого встановлені надбавки з бюджету, і який є діючим, та Закону України " Про Державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як lex specialis.
Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань (п.26 рішення Качко проти України; див. mutatis mutandis рішення у справі Бірдов проти Росії, № 59498/00).
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Враховуючи викладене, в контексті положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та вказані положення не можуть бути підставою для відмови в реалізації права позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни.
За правилами частини третьої статті 100 КАС України позовні заяви повинні прийматися до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.
В частині 3 ст. 99 КАС України зазначено, що строки для звернення до адміністративного суду можуть встановлюватися іншими законами.
Оскільки, такі строки встановлені вищезазначеними законами, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для відмови позивачу у поновленні строку на звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, заперечуючи проти позову, не надав належних доказів та не довів суду правомірність невиплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період за 09 липня 2007р. по 31 грудень 2007р. та з 22 травня 2008р. по 31 грудня 2008р. включно
Виходячи з вищевикладеного, беручи до уваги наведене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Тарутинському районі Одеської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині вимог позивача, що стосуються виплати недоплаченої як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги з 09 липня 2007р. по 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008р. по грудень 2008р. включно, а доводи відповідача мають бути відхилені, як такі, що суперечать конституційним нормам в сфері соціального захисту громадян (ст.ст.22,46,92 Конституції України).
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Тарутинському районі Одеської області про перерахування та виплату соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Тарутинському районі Одеської області (Одеська обл., смт. Тарутине, вул. Красна, 263) здійснити перерахунок та забезпечити проведення виплати на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) недоплаченої як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги з 09 липня 2007р. по 31 грудня 2007 р. включно та з 22 травня 2008р. по грудень 2008р. включно у розмірі 30% мінімальної пенсії, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 23.03.09 р.
Суддя С.О. Cтефанов