Справа 1 - 22 /2007р.

ВИРОК

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

"26" червня 2007 року військовий місцевий руд Львівського гарнізону у складі:

головуючого - підполковника юстиції СТЕЛЬМАХА І.О.

при секретарі - ЗАРИЦЬКІЙ О.Р.

за участю державного обвинувача - заступника військового прокурора

Тернопільського гарнізону майора юстиції КУЛЯША Р.М., захисника -

адвоката ОСОБА_1., у відкритому судовому засіданні в м. Чорткові Тернопільської області, розглянув кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця військової частини А 0208 рядового ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, немаючого судимості, призваного на строкову військову службу в травні 2001 року Підволочиським РВК Тернопільської області, у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 407 ч.1, 408 ч.1 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2002 року ОСОБА_2 з метою тимчасово ухилитись від військової служби самовільно залишив місце служби - військову частину А 1915 в місті Чорткові Тернопільської області та направився у напрямку міста Ужгорода, де проводив час на власний розсуд.

12 травня 2002 року ОСОБА_2 добровільно з'явився у військову комендатуру Ужгородського гарнізону та заявив про себе, після чого був доставлений до місця служби.

За вказане вище ухилення від військової служби військовою прокуратурою Тернопільського гарнізону відносно ОСОБА_2 було порушено кримінальну справу.

24 червня 2002 року ОСОБА_2, перебуваючи у відрядженні в військовій частині А 0838 (м. Тернопіль), з метою ухилитись від військової служби самовільно залишив місце служби в місті Тернополі та виїхав до Автономної республіки Крим, звідки 26 червня 2002 року перебрався на паромі на територію Російської Федерації, де влаштовувався на різні сезонні роботи та періодично змінював місце свого проживання. Наміру повертатись на службу він не мав.

2

Перебуваючи на території Російської Федерації, ОСОБА_2 в період з серпня по листопад 2003 року вчинив ряд злочинів, за які 28 травня 2004 року був засуджений Наро-Фомінським судом Московської області до трьох років позбавлення волі.

З листопада 2006 року, після відбуття покарання, ОСОБА_2 за постановою прокурора міста Клинці Брянської області Російської Федерації взятий під варту до вирішення питання про екстрадицію його на територію України.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у пред'явленому йому звинуваченні визнав повністю, про обставини вчинених злочинів дав покази, аналогічні викладеному в описовій частині вироку. При цьому він пояснив, що дійсно в період з 28 квітня по 12 травня 2002 року самовільно залишив місце служби - військову частину А 1915, спонтанно без жодних на те причин, вирішивши у такий спосіб відпочити від військової служби. В подальшому, після порушення відносно нього кримінальної справи, злякавшись кримінальної відповідальності за скоєне, самовільно залишив місце служби - військову частину А 0838 та виїхав у Російську Федерацію, де періодично влаштовувався на різні сезонні роботи та неодноразово змінював місце свого проживання. Наміру повертатись на службу у нього не було.

Також ОСОБА_2 повідомив, що в період з листопада 2003 року по листопад 2006 року він відбував покарання у вигляді позбавлення волі на території Російської Федерації, за вчинення ряду злочинів і після відбуття вказаного терміну покарання з 3 листопада 2006 року був взятий під варту та в подальшому етапований на територію України.

Крім особистого визнання підсудним ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні злочинів, його вина підтверджується іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2. - мати ОСОБА_2. показала, що в кінці квітня 2002 року до неї до дому приїжджали представники військової частини та повідомили про те, що її син самовільно залишив місце служби в місті Чорткові, де перебував у відрядженні. В подальшому вона дізналась, що син добровільно з'явився на службу 12 травня 2002 року. Після того, як її сина відрядили в місто Тернопіль, приблизно в кінці червня 2002 року, їй зателефонували представники частини та повідомили, що син самовільно залишив місце служби. Через декілька місяців син телефонував до дому та повідомив, що знаходиться на заробітках, однак про місце свого знаходження не повідомляв. Про те, що син перебуває в Росії вона дізналася від російського слідчого, який розслідував відносно нього кримінальну справу. Вважає фатальною помилкою, все те, що сталося з її сином, оскільки знає його як порядну та трудолюбиву дитину.

З показів свідка ОСОБА_9 - співслужбовця ОСОБА_2 вбачається, що 28 квітня 2002 року він разом з ОСОБА_2 самовільно залишили місце служби -військову частину А 1915. Однак, в цей же день він, ОСОБА_9, повернувся до місця служби, а ОСОБА_3 не повернувся та був відсутній на службі до 12 травня 2002 року. (а.с. 45-48).

Органами досудового слідства відносно ОСОБА_9 відмовлено в порушенні кримінальної справи на підставі ст. 6 п.2 КПК України.

3

Як вбачається з показів свідка ОСОБА_8 - співслужбовця ОСОБА_2, даних ним під час досудового слідства, 28 квітня 2002 року ОСОБА_3 разом з ОСОБА_9 самовільно залишили місце служби - розташування військової частини А 1915 і в цей же день, в частину повернувся тільки ОСОБА_9.(а.с. 22-24).

З показів свідка ОСОБА_7 - заступника командира військової частини А 1915 з виховної роботи вбачається, що 28 квітня 2002 року йому доповів оперативний черговий про те, що ОСОБА_2 самовільно залишив місце служби. Вжитими розшуковими заходами встановити, місце знаходження ОСОБА_2 не вдалося. В подальшому йому стало відомо, що ОСОБА_2 добровільно з'явився у військову комендатуру Ужгородського гарнізону.(а.с. 8-10).

Як вбачається з показів свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 -військовослужбовців військової частини А 0208, даних ними на досудовому слідстві, в період з 1 по 13 травня 2002 року вони разом здійснювали розшуки ОСОБА_2, однак вжитими заходами розшуку, встановити місце знаходження останнього не вдалося. 13 травня 2002 року їм стало відомо, що ОСОБА_2 добровільно з'явився у військову комендатуру Ужгородського гарнізону та заявив про себе.(а.с. 17-19, 20-21).

З показів свідка ОСОБА_4 - виконуючого обов'язки військового коменданта Ужгородського гарнізонк вбачається, що ранком 13 травня 2002 року йому доповіли про з"явлення до комендатури гарнізону ОСОБА_2, який самовільно залишив місце служби - військову частину А 1915, яка дислокується в місті Чорткові Тернопільської області. Цього ж дня, ОСОБА_3 був переданий представникам військової частини та доставлений до місця служби, (а.с. 93-95).

Відповідно до наказу командира військової частини А 0208 від 27 вересня

2001 року № 201, ОСОБА_3 зарахований до списків особового складу даної

військової частини та призначений на посаду оператора.

Як видно з наказу командира військової частини А 0208 від 5 квітня 2002 року № 71, ОСОБА_3 вибув у відрядження з 6 квітня по 6 травня 2002 року до військової частини А 1915.

З наказу командира військової частини А 1915 від 8 квітня 2002 року № 65 вбачається, що ОСОБА_3 прибув до військової частини А 1915 та приступив до виконання службових обов'язків з 7 квітня 2002 року.

З повідомлення командира військової частини А 0838 від 17 червня 2002 року вбачається, що ОСОБА_3 прикомандировании до топогеодезичної батареї військової частини А 0838 та за ним здійснюється нагляд представниками військової частини А 0208.

Як вбачається з повідомлення командира військової частини А 0838 від 27 червня 2002 року, ОСОБА_3 24 травня 2002 року самовільно залишив місце служби - військову частину А 0838 та зник у невідомому напрямку.

Відповідно до витягу з книги вечірньої перевірки топогеодезичної батареї військової частини А 0838, ОСОБА_3 вважається незаконно відсутнім з 24 травня

2002 року.

Відповідно до постанови прокурора міста Клинці Брянської області Російської Федерації від 3 листопада 2006 року, ОСОБА_3 взятий під варту до вирішення питання про його екстрадицію на територію України.(а.с. 235, 245-246).

4

Згідно повідомлення Чортківського СІЗО УДДВУВП в Тернопільській області, ОСОБА_3 13 травня 2007 року етапований з Російської Федерації до вказаної установи.

Військово-лікарською комісією ОСОБА_3 визнаний здоровим та придатним до військової служби.

Таким чином, дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що ОСОБА_3 самовільно залишив місце служби в місті Чорткові Тернопільської області з 28 квітня по 12 травня 2002 року, тобто тривалістю понад три доби, але не більше місяця. Ці дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ст. 407 ч. 1 КК України. А також встановлено, що ОСОБА_3 24 червня 2002 року самовільно залишив місце служби в місті Тернополі з метою ухилитися від військової служби, а тому ці його дій суд кваліфікує за ст. 408 ч.1 КК України, як дезертирство.

Призначаючи підсудному ОСОБА_3 вид і розмір покарання, суд враховує, що він свою вину у вчиненні даних злочинів визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, активно сприяв в розкритті даних злочинів, як до служби в армії так і під час проходження служби характеризується позитивно.

Під вартою по даній справі ОСОБА_3 перебував сім місяців двадцять три доби.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, військовий місцевий суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 407 ч.1, 408 ч.1 КК України, на підставі яких призначити йому покарання:

за ст. 407 ч.1 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік;

за ст. 408 ч.1 КК України у виді позбавлення волі строком на 2

(два) роки.

За сукупністю вчинених злочинів, у відповідності до ст. 70 КК України,

остаточне покарання ОСОБА_3 визначити шляхом поглинання менш суворого

покарання більш суворим та призначити йому покарання у виді позбавлення

волі у кримінально-виконавчій установі строком на 2 (два) роки.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 - взяття під варту, залишити без зміни.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_3, з врахуванням часу його перебування під вартою, відраховувати з 3 листопада 2006 року.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Львівського гарнізону протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.