Справа 1 - 20 / 2008р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 квітня 2008 року військовий місцевий суд Львівського гарнізону у складі: ГОЛОВУЮЧОГО - підполковника юстиції СТЕЛЬМАХА І.О., при секретарі - ЛАГУТІШЙ Л.С.,

за участю сторін: державного обвинувача - помічника військового прокурора

Івано-Франківського гарнізону старшого лейтенанта юстиції КОЗАЧУКА О.І.,

потерпілого - гр. ОСОБА_2., підсудного ОСОБА_1,

у відкритому судовому засіданні в місті Львові,

розглянув    кримінальну   справу   за   обвинуваченням    військовослужбовця

військової частини А 0807, прапорщика

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с Улашківці Чортківського району Тернопільської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, розлученого, раніше не судимого, маючого на утриманні матір 1933 року народження, на військовій службі з червня 1983 року, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 3 березня 2008 року близько 2 години, перебуваючи у селі Шумина Старосамбірського району Львівської області, з корисливих мотивів, проник у середину приміщення стайні громадянина ОСОБА_2 та таємно викрав коня червоно-рябої масті віком 2, 5 роки вартістю 5000 гривень, вуздечку вартістю 30 гривень та віжки вартістю 45 гривень, що належали громадянину ОСОБА_2, а всього викрав майна на суму 5075 гривень.

Викраденого коня, а також вуздечку та віжки для коня (надалі - упряж) ОСОБА_1 переховував на території колишньої військової частини поблизу м. Самбора Львівської області. Близько 15 години 3 березня 2008 року ОСОБА_1 добровільно з'явився в правоохоронні органи із зізнанням про вчинення злочину. В цей же день викраденого коня та упряж було повернуто власнику гр. ОСОБА_2.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в пред'явленому   звинуваченні   визнав   повністю,   про   обставини   вчиненого

2

злочину дав покази, аналогічні викладеному в описовій частині вироку. При цьому він пояснив, що дійсно 3 березня 2008 року біля 2 години зайшов на подвір'я раніше знайомого йому громадянина ОСОБА_2, що знаходиться в селі Шумина Старосамбірського району Львівської області, відкрив засув на дверях приміщення стайні, відчинив двері, проник до стайні, звідки непомітно вивів коня червоно-рябої масті, а також взяв упряж для коня та повів викраденого коня по дорозі в напрямку міста Старий Самбір. По дорозі мав намір залишити викраденого коня у свого знайомого Василя у селі Гуманець, однак той не дозволив йому залишити у нього коня і тому, він повів коня до закинутих боксів колишньої військової частини, що поблизу міста Самбора, де і залишив його, прив'язавши за віжки до цегляної колони.

Крім того, ОСОБА_1 пояснив, що викрав коня у громадянина ОСОБА_2 для того, щоб в подальшому залагодити конфлікт між невідомими особами та гр. ОСОБА_2, який нібито мав перед ними боргові зобов'язання. В цей же день, З березня 2008 року близько 15 години добровільно повідомив працівників міліції про викрадення коня та показав місце, де його переховував. У вчиненому щиро розкаюється.

Крім особистого визнання підсудним своєї вини у вчиненні злочину, його вина підтверджується іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Потерпілий ОСОБА_2 - мешканець села Шумина Старосамбірського району Львівської області в судовому засіданні показав, що 3 березня 2008 року близько 4 годи прокинувся від того, що на подвір'ї заіржав кінь, він тут же вийшов на подвір'я та побачив, що двері стайні, де знаходились двоє його коней, прикриті, а засув на який вони були закриті, знятий. Зайшовши в стайню побачив, що коней немає, після чого розбудив дружину та почав кликати коней. В подальшому одного коня знайшов, а другого не було. Однак, було видно сліди коня, які вели за село і тоді він зрозумів, що його коня викрали. Після цього повідомив працівників міліції про викрадення коня, а також сусідів -громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, свого брата ОСОБА_2. та інших сусідів з якими після світанку розпочав пошуки коня. По слідах коня вони дійшли до села Гуманець Старосамбірського району Львівської області до помешкання гр. ОСОБА_6, який їм повідомив, що ОСОБА_1 біля 6 години ранку приводив до нього якогось коня і просив щоб він дозволив йому залишити цього коня у нього, але він йому відмовив. Пізніше працівники міліції в місті Самборі розшукали ОСОБА_1, який зізнався, що саме він викрав його коня та показав місце, де його переховував. В цей же день викраденого коня та упряж для коня йому було повернуто.

Свідок ОСОБА_3 - односельчанин потерпілого в судовому засіданні показав, що 3 березня 2008 року близько 4 годи до нього звернувся гр. ОСОБА_2 з проханням допомогти йому у пошуках коня, якого у нього викрали вночі, на що він погодився та разом з іншими односельчанами приймав участь у цих пошуках. По слідах коня вони прийшли до села Гуманець Старосамбірського району Львівської області до помешкання невідомого громадянина, який їм повідомив,   що  ОСОБА_1  приводив  до  нього   коня.   В   подальшому  йому,

3

ОСОБА_3, стало відомо, що ОСОБА_1 зізнався у крадіжці та повідомив місце знаходження викраденого коня.

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 - односельчани потерпілого та ОСОБА_2. - рідний брат потерпілого в судовому засіданні дали покази, які за своїм змістом аналогічні показам свідка ОСОБА_3.

З показів свідка ОСОБА_6- мешканця с. Гуманець Старосамбірського району Львівської області, досліджених в судовому засідання вбачається, що 3 березня 2008 року близько 6 години до його будинку підійшов ОСОБА_1, якого він раніше знав, який на поводдях тримав коня червоно-рябої масті та попросив залишити у нього цього коня на деякий час, однак він йому відмовив і вигнав з подвір'я. Куди ОСОБА_1 в подальшому повів коня, він не бачив, оскільки зайшов у хату. В подальшому від працівників міліції, які розшуковували цього коня він дізнався, що кінь крадений та повідомив їм, що саме ОСОБА_1 приводив до нього коня.

Вина підсудного ОСОБА_1 у вчиненні злочину підтверджується також протоколом відтворення обстановки і обставин події, проведеними за участю підсудного ОСОБА_1 ході якого він про обставини злочину дав покази, аналогічні своїм показам в судовому засіданні, (а.с. 73).

Також вина підсудного ОСОБА_1 у вчиненні злочину підтверджується протоколами огляду місця події від 3 березня 2008 року (а.с. 6-10, 15-17).

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 таємно викрав чуже майно, тобто вчинив крадіжку поєднану з проникненням у інше приміщення. Ці його дії суд кваліфікує за ст. 185 ч.3 КК України.

Призначаючи підсудному ОСОБА_1 вид і розмір покарання, суд враховує, що він свою вину у вчинені даного злочину визнав повністю, з'явився із зізнанням, у вчиненому щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, повністю відшкодував завдану шкоду, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має на утриманні мати похилого віку, тривалий час (понад двадцять років) перебуває на військовій службі, як по службі так і в побуті характеризується позитивно.

Суд, також приймає до уваги позицію потерпілого ОСОБА_2, який пробачив ОСОБА_1 та просив суд суворо не карати його.

З урахуванням цих обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_1 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та особи ОСОБА_1, позитивних даних про нього, суд вважає за можливе застосувати до підсудного ст. 69 КК України, на підставі якої призначити підсудному покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ст. 185 ч.3 КК України. Крім того, враховуючи обставини справи та особу підсудного, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 ст. 58 КК України, відповідно до якої замість позбавлення волі призначити йому службове обмеження на той самий строк.

Керуючись ст. ст. 323, 324, КПК України, військовий місцевий суд

4

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України, на підставі якої, із застосуванням ст. 69 КК України, позбавити його волі строком на 1 (один) рік. Застосувати до ОСОБА_1 ст. 58 КК України, відповідно до якої замість позбавлення волі призначити йому службове обмеження на той самий строк - 1 (один) рік.

Із суми грошового забезпечення ОСОБА_1 проводити відрахування в дохід держави у розмірі десяти відсотків грошового забезпечення протягом одного року. Під час відбування цього покарання ОСОБА_1 не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у вигляді застави зберігає силу до вступу вироку в законну силу. Після набранням вироком законної сили заставу повернути заставнику ОСОБА_1

Після набрання вироком законної сили, речові докази по справі, а саме: коня червоно-рябої масті, вуздечку та віжки сірого кольору довжиною 8 метрів, які передані на відповідальне зберігання гр. ОСОБА_2 - вважати повернутими йому за належністю.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Львівського гарнізону протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.