Справа 1-35 /2007р.
ВИРОК
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
"11" грудня 2007 року військовий місцевий суд Львівського гарнізону у відкритому судовому засіданні в м. Львові у складі:
ГОЛОВУЮЧОГО - підполковника юстиції БЕЛЕНИ А.В.
при секретарі - МЕДВЕДЄВІЙ Л.І., спеціалістах з фіксування судового процесу технічними засобами - ЛАГУТІНІЙ Л.С. та НОСОВІЙ Г.С., за участю державного обвинувача - старшого помічника військового прокурора Львівського гарнізону капітана юстиції ЗБАРАЩУКА Д.В., потерпілого ОСОБА_5, захисника - адвоката ОСОБА_6, розглянув кримінальну справу за обвинуваченням колишнього військовослужбовця військової частини А 2491 капітана запасу ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Горохолино Богородчанського району Івано-Франківської області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, неодруженого, не маючого судимості, звільненого з військової служби в листопаді 2000 року, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 2 КК України. Судовим слідством військовий місцевий суд
ВСТАНОВИВ:
12 квітня 1998 року за договором позики ОСОБА_7 передав в борг своєму співслужбовцю ОСОБА_5 3500 грн., які останній вчасно не повернув. 22 вересня 1998 року по рішенню Івано-Франківського міського суду ОСОБА_5 повинен був відшкодувати ОСОБА_7 за вказаним договором із врахуванням інфляції 4200 грн. ОСОБА_5 погодився добровільно повернути борг і за його дорученням ОСОБА_7 у фінансовому відділенні військової частини 22334 отримав у жовтні 1998 року із грошової допомоги при звільненні ОСОБА_5 3771 грн. 99 коп., з врахуванням, що з останнього на користь ОСОБА_7 було утримано раніше із грошового забезпечення 328 грн. 01 коп., тобто всю суму боргу встановленого рішенням суду.
Однак, 31 жовтня 2000 року ОСОБА_7 з метою заволодіння чужим майном - грошима ОСОБА_5 в сумі 4200 грн., шляхом обману, звернувся із заявою до Івано-Франківського міського суду, де повідомив завідомо неправдиві дані про невиконання вищезгаданого рішення суду та просив видати дублікат виконавчого листа. З цією ж метою, отримавши 17.11.2000 року дублікат виконавчого листа, ОСОБА_7 представив його в державну виконавчу службу у місті Івано-Франківську, який був зареєстрований 16 липня 2001 року.
У подальшому, взнавши, що даний дублікат виконавчого листа загублений, ОСОБА_7 передав державному виконавцеві ще один дублікат виконавчого
2
листа виданого 09.08.2001 року та вимагав негайно передати даний дублікат у відділення Ощадного банку України для стягнення грошей з рахунку ОСОБА_5. 15 серпня 2001 року державним виконавцем було видано розпорядження, згідно якого керуючому обласним відділенням Державного Ощадного банку цього ж числа направлено для виконання дублікат виконавчого листа від 09.08.2001 року по цивільній справі № 2-4058 за 1998 рік про стягнення з рахунку ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 грошей в сумі 4200 грн.
У результаті цього з ОСОБА_5 з вересня 2001 року по травень 2004 року відділенням Державного Ощадного банку було утримано та переведено на рахунок ОСОБА_7 3592 грн. 15 коп., якими останній заволодів шляхом обману і це завдало значної шкоди потерпілому.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 свою вину у пред'явленому звинуваченні не визнав та пояснив, що в квітні 1998 року він позичив гроші ОСОБА_5, про що була укладена угода на суму 3500 грн. Оскільки боржник своєчасно не повернув гроші то він, ОСОБА_7, змушений був звернутись у Івано-Франківський міський суд з відповідним позовом про повернення боргу. 22 вересня 1998 року коли розглядався його позов до ОСОБА_5 під час перерви у суді він, ОСОБА_7, домовився з останнім, що той повинен віддати йому борг 8400 грн., із них 4200 грн. ОСОБА_5 виплачує із грошового забезпечення добровільно, а решту 4200 грн. по виконавчому листу суду. Даний позов був задоволений і судом було прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_5 на його користь 4200 грн. з врахуванням інфляції. Оскільки він, ОСОБА_7, дійсно отримав від ОСОБА_5 4200 грн. не по виконавчому листу і вважаючи, що має право на отримання ще 4200 грн. звернувся 31 жовтня 2000 року до Івано-Франківського міського суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа по вищезгаданому рішенню суду. 17.11.2000 року він, ОСОБА_7, отримав дублікат виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_5 на його користь 4200 грн., який пред'явив для виконання в Державну виконавчу службу м. Івано-Франківськ. З вересня 2001 року на свій рахунок він отримував гроші з ОСОБА_5, якими розпорядився на власний розсуд.
Крім того ОСОБА_7 зазначив, що дублікат виконавчого листа від 9.08. 2001 року він не отримував і про те, що стягнення з ОСОБА_5 відбувається по цьому дублікату взнав тільки під час допиту в міліції у листопаді 2005 року і вважав, що після порушення кримінальної справи відносно нього стягнення по вказаному дублікату виконавчого листа було припинено, а гроші надходять на його рахунок по іншому виконавчому листу, з якого стягувалось з ОСОБА_5 ще один борг на суму 1962 грн. 33 коп.
Незважаючи на невизнання підсудним своєї вини, його вина у викладених в описовій частині вироку дій доведена дослідженими в судовому засіданні наступними доказами.
Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що у квітні 1998 року він позичив у ОСОБА_7 гроші, про що був складений договір між ними на суму 3500 грн., однак вчасно повернути їх не зміг. У зв'язку з цим ОСОБА_7 звернувся у Івано-Франківський міський суд із позовом про стягнення з нього боргу. Під час розгляду цивільної справи у міському суді 22
3
вересня 1998 року він погодився з ОСОБА_7, щодо повернення боргу в сумі 4200 грн. з врахуванням інфляції і суд виніс рішення саме на вказану суму. Інших домовленостей з ОСОБА_7 у нього не було. Після рішення суду він, ОСОБА_5, добровільно виконав рішення суду і з його грошової допомоги при звільненні в жовтні 1998 року ОСОБА_7 у фінансовому відділенні військової частини отримав 3771 грн. 99 коп., з врахуванням того, що ОСОБА_7 отримав із його грошового забезпечення за червень 1998 року 328 грн. 01 коп., при цьому останній розписався у відповідних документах фінансової частини. У 2000 році він, ОСОБА_5, за сімейними обставинами змушений був переїхати до батьків у Чернігівську область. При отриманні пенсії у вересні 2001 року дізнався, що з його пенсії утримуються гроші на користь ОСОБА_7 по виконавчому листу на підставі рішення суду від 22 вересня 1998 року. Так як ОСОБА_7 вже втретє намагався стягнути з нього гроші по вищезгаданому рішенню суду, він через свого представника в м. Івано-Франківську звернувся з заявою в міліцію. Всього з нього було утримано 3592 грн. 15 коп., а так як утримання проводилось з його пенсії то для нього це великі гроші.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що у період 2000-2002 роках він, ОСОБА_8, працював державним виконавцем в Державній виконавчий службі у місті Івано-Франківську. 16 липня 2001 року з канцелярії йому на виконання поступив дублікат виконавчого листа виданий Івано-Франківським міським судом про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 4200 грн. Через деякий час до нього звернувся ОСОБА_7 та повідомив, що ОСОБА_5 отримує пенсію в Ощадбанку і саме туди необхідно направити для виконання дублікат виконавчого листа. Потім ОСОБА_7 знову звернувся до нього з питанням чому не стягуються гроші на що він, ОСОБА_8, повідомив, що дублікат виконавчого листа загубився. ОСОБА_7, через кілька днів, особисто приніс і передав ще один дублікат виконавчого листа від 9.08.2001 року, який він, ОСОБА_8, відправив на виконання, відповідно до розпорядження від 15.08. 2001 року, в Ощадбанк взамін втраченого.
Із показів свідка ОСОБА_4, колишнього секретаря судового засідання Івано-Франківського міського суду, вбачається, що дублікат виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 А 4200 грн. від 9.08.2001 року по цивільній справі № 2-4058, яка розглядалася в суді у вересні 1998 року, був виписаний нею в серпні 2001 року і переданий на підпис керівництву суду.
Із показів свідка ОСОБА_3, вбачається, що з 1998 року він перебував на посаді заступника голови Івано-Франківського міського суду. Одним із його функціональних обов'язків було підписувати різного роду процесуальні та інші документи, які видаються сторонам у разі відсутності судді, який розглядав справу. Виконавчий лист від 09.08.2001 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 4200 грн. підписаний ним.
З інформаційної довідки по цивільній справі № 2-4058/98 від 22.09.1998 року за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 вбачається, що 17.11.2000 року ОСОБА_7 отримав дублікат виконавчого листа.
З оглянутої в судовому засіданні, наданої з Державної виконавчої служби у місті Івано-Франківськ, книги "Обліку виконавчих документів, переданих
4
державному виконавцеві" встановлено, що 16.07.2001 року передано державному виконавцю ОСОБА_8 виконавчий лист Івано-Франківського міського суду по справі №2-4058 від 2.10.1998 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 4200 грн.
Як вбачається із розпорядження державного виконавця відділу Державної виконавчої служби м. Івано-Фраківськ ОСОБА_8 від 15.08.2001 року, в обласне відділення Ощадбанку м. Івано-Франківськ на виконання був направлений виконавчий лист за № 2-4058 від 09.08.2001 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 4200 грн.
З повідомлення Івано-Франківського обласного управління ВАТ "Державний Ощадний банк України" вбачається, що з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 по виконавчому здійснювалось стягнення коштів листу включно по 2004 рік в сумі 3592, 15 грн., неутриманий залишок по виконавчому листу становить 607, 85 грн.
З особового рахунку ОСОБА_5 вбачається, що з нього було утримано по виконавчому документу з вересня 2001 року по травень 2004 року 3592 грн. 15 коп.
Згідно вироку військового суду Івано-Франківського гарнізону від 23 березня 2000 року відносно ОСОБА_7, останній за аналогічні дії відносно ОСОБА_5 в період 1999 року, був засуджений та судом було встановлено відсутність у ОСОБА_5 боргових зобов'язань перед ОСОБА_7.
Оцінюючи покази підсудного ОСОБА_7 про те, що він домовився з ОСОБА_5 про те, що останній повинен йому відати борг 8400 грн., із яких 4200 грн. отримує без виконавчого листа, а решту 4200 грн. будуть стягнуті по виконавчому листу та те, що він, ОСОБА_7, не отримував та не передавав державному виконавцю дублікат виконавчого листа від 9.08.2001 року і не знав, що стягнення з ОСОБА_5 проводиться саме по цьому дублікату, суд приймає до уваги покази потерпілого ОСОБА_5, про те, що ніякої усної домовленості між ним та ОСОБА_7 не було та покази свідка ОСОБА_8, який показав, що ОСОБА_7 особисто приніс та передав йому дублікат виконавчого листа від 9.08.2001 року. Крім того як встановлено в судовому засіданні не було та не має розписок, документів та свідків, які б підтверджували факт цієї домовленості, ту обставину, що ОСОБА_7 знаючи, що порушена кримінальна справа по заяві потерпілого, продовжував отримувати на свій рахунок гроші, які стягувались з ОСОБА_5 в тому ж обсязі, як і після подачі іншого виконавчого листа про стягнення боргу з ОСОБА_5 на суму 1962 грн. 33 коп., а також інші вищезгадані докази вини ОСОБА_7 у вчиненні викладених в описовій частині вироку дій, які суд кладе в основу вироку, вважає такі покази ОСОБА_7 неправдивими, даними з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєне, а тому їх відхиляє.
Відповідно до висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 453 від 24 листопада 2003 року ОСОБА_7 психічними розладами не страждає і не страждав на період часу, що відносяться до інкримінованих йому протиправних дій літом та восени 2000 року, а виявляє ознаки афективного розладу (циклотимії). На момент інкримінованого йому злочину ОСОБА_7 перебував в стані, при якому здатний в повній мірі усвідомлювати свої дії та
5
керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
З врахуванням цього висновку експертів-психіатрів в сукупності з дослідженими в судовому засіданні доказами, в тому числі заключениям Центральної військово-лікарської комісії від 23 грудня 2005 року про придатність ОСОБА_7 до військової служби, суд визнає ОСОБА_7 осудним.
Таким чином, дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що ОСОБА_7, шляхом обману заволодів чужим майном - грошима громадянина ОСОБА_5 в сумі 3592 грн. 15 коп., що завдало значної шкоди потерпілому, а тому ці дії ОСОБА_7 суд кваліфікує за ст. 190 ч. 2 КК України.
Разом з цим, суд виключає із пред'явленого органами досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачення, одну із кваліфікуючих ознак даного злочину, як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, оскільки в ході судового слідства жодних доказів цьому не здобуто та не виявлено осіб, з якими б ОСОБА_7 домовився про спільне вчинення злочину заздалегідь.
Потерпілий ОСОБА_5 заявив цивільний позов про стягнення з
ОСОБА_7 на його користь 3592 грн. 08 коп.3аподіяної йому цим злочином
матеріальної шкоди та 5000 грн. завданої йому цим злочином моральної шкоди.
Підсудний ОСОБА_7 позовні вимоги потерпілого ОСОБА_5 в
частині стягнення як матеріальної шкоди так і моральної шкоди не визнав.
Оцінюючи позовні вимоги потерпілого ОСОБА_5 про стягнення з підсудного на його користь завданої йому матеріальної шкоди та приймаючи до уваги, що дана шкода стала наслідком скоєння ОСОБА_7 даного злочину, суд приходить до висновку, що відповідно до ст. 1166 ЦК України, згаданий позов повинен бути задоволений в повному обсязі.
Що ж стосується позовних вимог потерпілого ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_7 на його користь моральної шкоди в сумі 5000 грн., то, враховуючи, що нанесення підсудним ОСОБА_7 моральної шкоди потерпілому знаходиться в прямому причинному зв'язку із скоєним ним злочином, суд вважає, що даний позов заявлений потерпілим обгрунтовано, але розмір його завищений. Враховуючи характер діяння підсудного щодо потерпілого, фізичні і моральні страждання потерпілого, суд вважає, що відповідно до ст. ст. 1167, 1193 ЦК України цивільний позов ОСОБА_5 за завдану моральну шкоду слід задовільнити частково на суму 1000 грн.. В іншій частині позову слід відмовити за відсутністю на то підстав.
Призначаючи підсудному вид і розмір покарання, суд враховує, що він під час проходження військової служби характеризувався позитивно, був звільнений за станом здоров'я.
Разом з цим, суд враховує, що військовим судом Івано-Франківського гарнізону 23 березня 2000 року підсудний ОСОБА_7 притягувався до кримінальної відповідальності та був засуджений за шахрайські дії, але останній ніяких висновків для себе не зробив та скоїв аналогічний злочин. Однак, відповідно до ст. 55 КК України (в редакції 1960 року) "Погашення судимості" ОСОБА_7 не має судимості.
6
З урахуванням обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_7, даних про його особу та конкретних обставин справи, суд приходить до переконання, що ОСОБА_7 слід призначити покарання в межах санкції статті 190 ч.2 КК України у вигляді обмеження волі.
Керуючись ст.ст. 323, 324, 328 КГЖ України, військовий місцевий суд
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 2 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у виді обмеження волі у кримінально-виконавчій установі відкритого типу строком на 1 (один) рік.
Строк відбування ОСОБА_7 покарання відраховувати з моменту реального поміщення останнього в кримінально-виконавчу установу.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 - підписку про невиїзд - до набрання вироком законної сили залишити без зміни.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_7 матеріальної шкоди задовільнити повністю. Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 3592 (три тисячі п'ятсот дев'яносто дві) грн. 08 коп.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_7 завданої моральної шкоди задовільнити частково. Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 1000 (одну тисячу) грн. В іншій частині позову відмовити за відсутністю на то підстав.
Судові витрати по справі - витрати по явці в суд потерпілого та свідка в сумі 436 (чотириста тридцять шість) грн. 06 коп. - покласти на ОСОБА_7 та стягнути з нього цю суму в дохід держави.
Після набрання вироком законної сили речові докази по справі, а саме:
- документи, перераховані в т. 1 на а. с. 102-103, 120-123, 162, 163, 173-174, які
зберігаються при справі, зберігати при справі;
- журнали реєстрації вхідної кореспонденції відділу ДВС Івано-Франківського
міського управління юстиції за 2000-2001 роки та книги обліку виконавчих
документів, переданих державному виконавцеві за 2000-2001 роки в кількості
20 штук, які зберігаються при справі, повернути у відділ ДВС Івано-
Франківського міського управління юстиції за належністю.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Львівського гарнізону протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.