Справа № 2/7895/10

У Х В А Л А

Іменем України

« 17» грудня 2013 року

Суддя Приморського районного суду міста ОСОБА_1 Погрібний розглянувши подання Першого Суворівського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_2, -

в с т а н о в и в :

Першим Суворівським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції направлено до суду подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, посилаючись на наступне.

У провадженні Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції знаходиться зведене виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2/7895/10, виданого Приморським районним судом 28 липня 2010 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти в розмірі 350 грн. щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 31 березня 2010 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до 4 травня 2022 року. Втім, рішення суду у строк, наданий на самостійне його виконання, на цей час не виконане, у зв’язку із чим, на підставі ст. 377-1 ЦПК України, ст.ст. 11,36 Закону України «Про виконавче провадження» заявник звернувся із зазначеним поданням.

Розглянувши подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, надані матеріали, суд дійшов висновку, що в задоволенні подання має бути відмовлено.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду і в’їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян на виїзд і в’їзд на територію України, порядок оформлення для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв’язання спорів у цій сфері.

Пунктом 2 ст. 6 цього Закону передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов’язань, але лише до моменту виконання зобов’язань, або забезпечення заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Згідно п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов’язання за рішенням.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України вирішення питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Таким чином, системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника має звертатись лише державний виконавець лише у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань під час примусового виконання рішення суду.

Втім, ані подання державного виконавця, ані матеріали справи не свідчать про те, що ОСОБА_2 відомо про відкриття виконавчого провадження та про те , що він ухиляється від виконання зобов'язання за рішенням суду.

В матеріалах справи відсутні будь які докази, що боржник ухиляється від виконання рішення суду та намагається виїхати за межі України, щоб уникнути цивільно-правової відповідальності. Додані до заяви документи – копія постанови про відкриття виконавчого провадження та розрахунок по сплаті аліментів самі по собі не доводять факту ухилення боржника від виконання рішення.

У зв’язку із зазначеним суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви та вважає за необхідне відмовити у її задоволенні.

Керуючись ст. 377-1 Цивільного процесуального кодексу України, п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», СУД –

У Х В А Л И В :

У задоволенні подання Першого Суворівського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_2 – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’яти днів з дня її проголошення.

СУДДЯ:                                                                                                      С.О. Погрібний

17.12.2013