КОПІЯ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2009 року Справа № 2а-8535/09/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Верба І.О.
при секретарі Ромасько Є.В., Мігульові О.О.
за участю
позивача ОСОБА_1
представників:
позивача ОСОБА_2
відповідача подав заяву про розгляд справи за його відсутності
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
до Бабушкінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, м. Дніпропетровськ
про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулась із адміністративним позовом до Бабушкінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції з позовними вимогами про:
- визнання неправомірним рішення державного виконавця ОСОБА_3за постановою про відкриття виконавчого провадження від 13 серпня 2007 року про примусове виконання виконавчого напису №8253, виданого 10.08.2007 року приватним нотаріусом ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6;
- призупинення провадження за постановою від 13 серпня 2007 року про примусове виконання виконавчого напису №8253, виданого 10.08.2007 року приватним нотаріусом ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6;
- відведення державного виконавця ОСОБА_3від здійснення виконавчих дій по виконавчому провадженню за участю осіб ОСОБА_6, ОСОБА_5;
- скасування накладеного державним виконавцем арешту на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 у місті Дніпропетровську.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач є співвласником квартири, на яку накладено арешт державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження. Відсутність визначення розміру части в спільному майні є перешкодою для державного виконавця здійснити виконавчі дії. Здійснений державним виконавцем арешт і на частки (розмір яких відсутній) інших співвласників порушує статтю 55 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідач проти позову заперечив, надавши письмові заперечення згідно яких арешт накладено тільки на майно боржника та заявою стягувача накладено арешт на його майно в межах суми, визначеної виконавчим документом відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження». Державним виконавцем встановлена належність на праві спільної власності квартири боржнику за виконавчим провадженням, у зв'язку із чим державний виконавець звернувся до суду із поданням про визначення частини спільної власності.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачу 10 серпня 2007 року ОСОБА_6 подано заяву про прийняття до виконання виконавчого напису, вчиненого 10 серпня 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстровий номер 8253, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 суми позики 8000 доларів США, заборгованість виникла на підставі договору позики від 27 травня 2005 року. Одночасно заявник просила про накладення арешту на майно боржника в межах суми боргу.
13 серпня 2007 року старшим державним виконавцем ОСОБА_3 Бабушкінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, з метою забезпечення виконання виконавчого документа на підставі пункту 6 статті 24, статті 55 Закону України «Про виконавче провадження» та заяви стягувача накладено арешт на майно боржника ОСОБА_5, ідент. НОМЕР_1 (м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1) на суму 8000 доларів США.
Згідно витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 01.09.2007 року, наданого відповідачем, на підставі постанови державного виконавця накладено арешт на все майно власника ОСОБА_5 на суму 8000 доларів США.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 01 жовтня 1998 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності громадянці ОСОБА_1 та членам її сім'ї ОСОБА_5 та ОСОБА_7, квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» (а.с.32).
17 грудня 2007 року державний виконавець звернувся до суду із поданням про визначення частини спільної власності (право власності) квартири, яка належить ОСОБА_5 для погашення боргу, так як іншого майна за боржником не зареєстровано.
Позивачем надано копію ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2009 року, якою державному виконавцю відмовлено в задоволенні подання про визначення частки майна, у зв'язку із наявністю спору щодо розміру та вартості належного співвласникам квартири майна, нездійснення державним виконавцем акту опису для визначення частки майна, не проведення оцінки вартості майна, не надання доказів відсутності іншого майна, зокрема, коштів на рахунках і вкладах, іншого майна. Судове рішення містить відмітку про не набрання ним законної сили (а.с.30).
Комунальне підприємство «Дніпропетрвоське міжміське бюро технічної інвентаризації» листом від 20 грудня 2007 року повідомила ОСОБА_5 про неможливість видати йому витяг з реєстру прав власності для дарування квартири АДРЕСА_1 у зв'язку із накладенням постановою державного виконавця від 13 серпня 2007 року арешту за вказаною адресою.
Вирішуючи спір суд виходить із того, що позивач не є стороною виконавчого провадження, не є учасником виконавчого провадження, або особою, яка залучається до проведення виконавчих дій, згідно статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» та керується нормами статті 124 Конституції України, відповідно до якої юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
До обов'язків державного виконавця віднесено обов'язок вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 вказаного Закону.
При цьому, статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено обов'язок державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Згідно вказаної норми, за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.
При цьому, постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду у 10-денний строк.
Статтею 55 Закону України «Про виконавче провадження» також передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження. Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження у встановленому порядку не оскаржувалась сторонами виконавчого провадження.
Таким чином, державний виконавець прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа нотаріуса, та одночасно за заявою стягувача наклав арешт на майно боржника ОСОБА_5 на суму 8000 доларів США, отже, такі дії вчинені згідно частини 6 статті 24 та статті 55 Закону України «Про виконавче провадження», та є правом державного виконавця.
Посилання позивача про накладення арешту на всю квартиру не підтверджується матеріалами справи, оскільки арешт накладений виключно на майно боржника на суму 8000 доларів США, отже, права позивача не порушені, при цьому належить врахувати принцип, закріплений частиною 4 статті 319 Цивільного кодексу України, згідно якого власність зобов'язує.
У зв'язку із цим не підлягає також задоволенню позовна вимога про скасування накладеного арешту на квартиру, оскільки встановлено, що арешт накладено тільки на майно боржника, крім того, в даному випадку належним способом захисту в адміністративному судочинстві є оскарження рішення або дій державного виконавця згідно статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України.
Посилання позивача про неможливість розпорядження нею своїм майном, на думку суду, не можуть бути самостійною підставою для задоволення позову. Посилання позивача про відсутність у боржника рівної частки в майні поряд із іншими співвласниками не підтверджено, оцінка вартості майна не проводилась, також відсутні відомості про припинення права боржника на частку у спільному майні згідно статті 365 Цивільного кодексу України.
Суд зазначає, що відвід державному виконавцю може бути заявлений відповідно до статей 7, 17 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачем, боржником або їх представниками. Питання про відвід державного виконавця вирішується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, про що виноситься постанова. Відмова у задоволенні відводу державного виконавця може бути оскаржена до відповідного суду.
Зупинення виконавчого провадження здійснюється виключно державним виконавцем в порядку, встановленому статтями 34, 35 та 36 Закону України «Про виконавче провадження», шляхом винесення вмотивованої постанови про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених законом, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.
Таким чином, позовні вимоги щодо відведення державного виконавця та зупинення провадження не можуть бути задоволені, оскільки позивач не є особою, яка може законом заявити відвід виконавцю, крім того, в випадку задоволені таких вимог суд фактично втручиться в компетенцію іншого державного органу, що порушить принцип поділу влади, закріплений статтею 6 Конституції України та вимогу частини другої статті 19 Основного закону.
З огляду на викладене, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в :
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Бабушкінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі та подальшої подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) І.О. Верба
Постанову складено у повному обсязі 01.08.2009 року
З оригіналом згідно Суддя І.О.Верба