Справа 1-34/2007р.
ПОСТАНОВА
22 серпня 2007 року м. Львів
Військовий місцевий суд Львівського гарнізону у складі: ГОЛОВУЮЧОГО - полковника юстиції МИХАЛЮКА В.О., при секретарі - ТУГОВИЧ СМ., за участю державного обвинувача - старшого помічника військового прокурора Львівського гарнізону капітана юстиції МАРКІВ А Р.Б. та захисника - адвоката ОСОБА_2, розглянувши під час попереднього розгляду у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням старшого офіцера оперативно-планового відділення штабу логістики Західного ОК підполковника
ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сегед Республіки Угорщина, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, 1991 та 2007 років народження, раніше несудимого, на військовій службі з 1987 року, в тому числі в якості офіцера з 1992 року,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 425 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він. будучи військовою службовою особою - старшим офіцером оперативно-планового відділення штабу логістики Західного ОК, 05 січня 2007 року недбале поставився до військової служби. Так, в процесі переміщення управління і штабу логістики з одного приміщення в інше розпорядженням начальника штабу -заступника начальника логістики Західного ОК № 19/1/1200 від 20 грудня 2006 року підполковник ОСОБА_3 був призначений відповідальним керівником за переміщення майна в управлінні і штабі логістики, організацію робіт на місцях та дотримання безпеки праці робочою командою військовослужбовців військової частини А-4514, в склад якої входив і солдат ОСОБА_4. Під час виконання робіт ОСОБА_4 за вказівкою ОСОБА_3 разом з іншими військовослужбовцями переносив металеві сейфи з другого поверху на вулицю. При цьому підполковник ОСОБА_3 е порушення вимог ст. 236 Статуту внутрішньої служби ЗС України, п. п. 4.4, 4.5 наказу Міністра оборони України № 476 від 26 грудня 2000 року "Пре затвердження Положення про порядок допуску військовослужбовців ЗС України до самостійного виконання робіт у ЗС України" інструктаж по заходах безпеки та порядку виконання робіт не провів, засвоєння знань підлеглими не перевірив, з
місця проведення робіт тимчасово відлучався, та в порушення вимог п. п. 17.2.1, 17.2.3, 17.2.4 Державного нормативного акту про охорону праці від 28 січня 1997 року та п. 1 розд. 1 "Типової інструкції по охороні праці для вантажника" особовий склад допоміжними механізованими засобами не забезпечив.
Внаслідок даних порушень один з сейфів, маса якого була 370 кг, е присутності підполковника ОСОБА_3 останніми був завантажений на другому поверсі на вантажний візок, що був військовослужбовцями самостійно знайдений на території штабу Зах.ОК та не був призначений для перевезення сейфів. Після того даний сейф на візку почали переміщати по бетонних сходах донизу і через три сходинки сейф впав з візка та посунувся за інерцією вниз, внаслідок чогс травмував ліву ногу солдату ОСОБА_4, який приймав участь в переміщенні цього сейфу, чим останньому було спричинено тілесні ушкодження середньої важкості у вигляді косоповздовжного перелому в нижній третині малогомілкової кістки, тобто заподіяна істотна шкода.
Таким чином, органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ст. 425 ч. 1 КК України.
Після надходження кримінальної справи до суду разом з обвинувальним висновком в ході попереднього розгляду справи обвинувачений звернувся до суду з клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року, оскільки він має на утриманні двох неповнолітніх дітей, 1991 та 2007 років народження.
Прокурор не заперечував проти звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності та закриття відносно останнього кримінальної справи за цією ж підставою.
Заслухавши думки учасників процесу та перевіривши обставини, на які вони посилаються у своїх виступах, суд вважає, що клопотання ОСОБА_3 підлягає задоволенню.
Так, ОСОБА_3 органами досудового слідства обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ст. 425 ч. 1 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді штрафу, обмеження волі на строк до двох років та позбавлення волі на строк до трьох років, та даний злочин відноситься до категорії злочинів, вчинених з необережності.
У відповідності ж до п. "б" ст. 1 та ст. 6 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року звільненню від кримінальної відповідальності внаслідок акта амністії підлягають особи, які скоїли злочини з необережності, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років, та мають неповнолітніх дітей.
Оскільки з матеріалів справи вбачається, що даний злочин скоїв саме ОСОБА_3, який повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, він є особою, яка вчинила злочин з необережності, законом за скоєння даного злочину передбачено покарання у виді позбавлення волі до трьох років, злочин скоїв до набрання чинності Законом України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року, має двох неповнолітніх дітей, 1991 та 2007 років народження, а тому суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_3 Закон України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року, у відповідності до якого звільнити його від кримінальної відповідальності.
Керуючись ст. ст. 6 п. 4, 240, 244, 248 та 282 КПК України та п. "б" ст. 1 та ст. 6 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року, військовий місцевий суд
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 звільнити від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ст. 425 ч. 1 КК України внаслідок акта амністії.
Кримінальну справу відносно ОСОБА_3 на підставі п. 4 ст. 6 КПК України закрити.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 - підписку про невиїзд - після набрання постановою законної сили - відмінити.
Цивільний позов військового прокурора про стягнення з ОСОБА_3 на користь 1120 ЦВКГ 709 грн. 11 коп. - коштів, затрачених на лікування особи, потерпілої від злочину, залишити без розгляду.
На постанову може бути подана апеляція до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Львівського гарнізону протягом семи діб з дня її винесення.