У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2009р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Девляшевського В.А.,
суддів: Павлишиної А.Т.,Проскурніцького П.І.
секретаря Юрків І.П.,
з участю: апелянта - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Рожнятівського районного суду від 06 квітня 2009 року з участю апелянта - ОСОБА_3. та представника апелянтів - ОСОБА_4., позивача-ОСОБА_5. та його представника - ОСОБА_6.,
в с т а н о в и л а:
В серпні 2008 року ОСОБА_5. пред"явив до ОСОБА_2. позов про відшкодування витрат на спорудження будинку АДРЕСА_1. Позовні вимоги аргументовано тим, що після одруження з ОСОБА_3. він та дружина поселились у названому будинку, належному батькові дружини, тобто відповідачу. За домовленістю з ОСОБА_2. він з метою створення спільної власності за свої кошти з дружиною добудували другий поверх, розширили будинок, добудували коридор та майстерню. ОСОБА_5. зазначав, що ним в загальному на придбання будівельних матеріалів і оплату робіт для реконструкції та добудови згаданого будинку витрачено 216 тисяч 476 грн. Вказував, що в червні 2008 року шлюб між ним і ОСОБА_3. було розірвано. Оскільки всупереч усній домовленості за ним не визнається право на частку власності у спірному будинку, то ОСОБА_5. вважає, що відповідач зобов"язаний повернути йому кошти, витрачені на добудову будинку і господарських споруд.
Рішенням Рожнятівського районного суду від 06.04.2009 року позов ОСОБА_5. задоволено частково: в його користь стягнуто з ОСОБА_2. 70577 грн у відшкодування витрат, вкладених у реконструкцію і добудову згаданого вище будинковолодіння , та 1435 грн 77 коп судових витрат.
На це рішення ОСОБА_2. та ОСОБА_3. подали апеляційну скаргу, вважаючи, що судом 1-інстанції допущено порушення норм матеріального права. ОСОБА_2., зокрема, зазначає, що реконструкцію і добудову згаданого будинку у с. Небилів ним розпочато у 1998 році у відсутності дозволу сільської ради. До цього часу ним право власності на цей будинок не зареєстровано. Апелянти не заперечують, що позивач допомагав своєю працею у добудові спірного будинку, однак, не витрачаючи при цьому своїх коштів. ОСОБА_2. вказував, що всі будівельні матеріали були придбані за його особисті заощадження, і домовленості на створення з ОСОБА_5. спільної власності він не мав. На його думку, суд 1-інстанції безпідставно, без належних доказів стягнув з нього у користь позивача кошти. Вважаючи у зв"язку із наведеним оскаржене рішення незаконним, ОСОБА_2. та ОСОБА_3. просять його скасувати і закрити провадження в даній справі, оскільки спірний будинок добудовано самовільно.
В засіданні Апеляційного суду ОСОБА_3. та представник апелянтів - ОСОБА_4. апеляційну скаргу з наведених підстав підтримали.
ОСОБА_3. крім того зазначила, що під час спільного проживання з позивачем у них не було вільних коштів, які б вони могли витрачати на добудову належного батькам будинку. Вона не заперечує, що у спірному будинку з чоловіком та дітьми прожили спільно 15 років, тобто до червня 2008 року. ЇЇ батьки у цей час будинком не користувались, оскільки проживали постійно у приміщенні літньої кухні згаданого будинковолодіння. Не заперечила, що на виділеній позивачу земельній ділянці у с. Небилів на даний час закладено тільки фундамент у 2007 році.
Представник апелянтів вказав на те, що оскільки спірний будинок у с. Небилів реконструйовано і добудовано у відсутності належного дозволу сільської ради, тобто самовільно. На його думку, у зв"язку із тим, що право власності на згаданий будинок за ОСОБА_2 не зареєстровано, то ОСОБА_5. не вправі претендувати на стягнення з відповідача коштів, не маючи до того ж документів на придбання будівельних матеріалів та оплату виконаних робіт.
Позивач - ОСОБА_5. доводи апеляційної скарги заперечив, пояснивши, що під час спільного проживання з ОСОБА_3. всі зароблені ним кошти за 10 років роботи в Чехії витратив на придбання будівельних матеріалів і оплату за виконання будівельних робіт по реконструкції та добудові будинку АДРЕСА_1, оскільки за домовленістю з батьками дружини цей будинок призначався для їх молодої сім"ї. Зазначив, що документи на придбання будівельних матеріалів не має можливості, оскільки після розірвання шлюбу не може їх забрати із згаданого будинку. Твердження апелянтів про те, що ним всі спільні кошти витрачались на спорудження іншого будинку на виділеній йому у с. Небилів земельній ділянці заперечив. Вказав, що на згаданій ділянці вони з дружиною заклали тільки фундамент у 2007 році, маючи намір споруджувати в дальнішому будинок для своїх дітей. У зв"язку із наведеними обставинами постановлене в даній справі рішення вважає законним.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_5. та ОСОБА_3., перебуваючи в шлюбі, спільно прожили у будинку АДРЕСА_1 з 1993 року по червень 2008 року, тобто до розлучення.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2. у 1976 році у встановленому законом порядку отримав дозвіл на спорудження названого будинку, який запроектовано одноповерховим, трьохкімнатним.
Поясненнями свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,ОСОБА_11, ОСОБА_12. та ОСОБА_13.(брата відповідача), які нічим не спростовано, доведено, що реконструкція і добудова названого будинку та господарських споруд проводились з 1994 року за кошти сім"ї ОСОБА_5., оскільки за домовленістю з батьками дружини позивача цей будинок призначався саме для його сім"ї.
Апеляційним судом з"ясовано, що після завершення добудови ОСОБА_5. в травні 2002 року, ще будучи в шлюбі з ОСОБА_3., звертався у виконком Небилівської сільської ради із заявою про надання йому дозволу на виготовлення по існуючому стану технічної документації та оформлення права власності на згаданий вище жилий будинок. Однак, рішенням виконкому Небилівської сільської ради від 18.05.2002 року у задоволенні цієї заяви ОСОБА_5. було відмовлено у зв"язку із тим, що власником згаданого будинку є ОСОБА_2.. З матеріалів справи вбачається, що на тому ж засіданні виконкому Небилівської сільської ради 18.05.2002 року було винесено рішення про оформлення права власності ОСОБА_2. на зазначений жилий будинок ( архівний витяг - а.с.100). При цьому спочатку ОСОБА_2. у своїй заяві просив право власності на будинок оформити на його дочку - ОСОБА_3., яка із сім"єю там проживала (копія заяви - а.с.101). На думку колегії суддів, наведені обставини свідчать про те, що бажання сторін у виконання попередньої домовленості оформити право власності на ОСОБА_5. і ОСОБА_3. не було реалізовано по тій причині, що ділянку під забудову у 1975 році та дозвіл на спорудження будинку отримував ОСОБА_2.
Заперечуючи в даний час проти позову ОСОБА_3, ОСОБА_2. дружина не надав суду жодного документального чи іншого об"єктивного доказу придбання ним за власні кошти будівельних матеріалів чи оплати робіт. При цьому відповідач визнав ту обставину, що бувший зять облаштовував за власні кошти у спірному будинку ванну.
У зв"язку із наведеним суд 1-інстанції, дійшовши до обґрунтованого висновку про те,що реконструкція і добудова будинку АДРЕСА_1, право власності на який визнано рішенням виконкому Небилівської сільської ради від 18.05.2002 року за ОСОБА_2., була проведена за кошти ОСОБА_14. і ОСОБА_3. не в порядку безоплатної допомоги, правильно стягнув в користь позивача 70577 грн, тобто половину коштів, витрачених на зазначені цілі подружжям згідно висновку спеціаліста, який сторони не оспорювали (а.с.78-85). Посилання апелянтів на те, що ОСОБА_2. не отримав свідоцтво про право власності на спірний будинок, а тому не повинен відшкодовувати позивачу його витрати на будівництво, не може бути прийнято до уваги, оскільки згідно із частиною 3 статті 331 ЦК України навіть при незавершеному будівництві він вважається власником матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
_____________________________________________________________________________
Справа № 22-ц-779/2009 р. Головуючий у 1 інстанції - Г.В.Калиній
Категорія 29 Доповідач - В.А.Девляшевський
Приймаючи до уваги наведене вище, колегія суддів вважає, що рішення по даній справі судом 1-інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянтів не спростовують висновку суду. Тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.
Керуючись ст.ст.209;307;308;314;317;319;324;325 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити, а рішення Рожнятівського районного суду від 06 квітня 2009 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: В.А. Девляшевський
Судді А.Т.Павлишина
П.І.Проскурніцький