ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2009 р. Справа № 2-а-2564/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни
При секретарі судового засідання: Задерей Ірині Василівні
За участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1, представник позивача відповідно до усної заяви довірителя
відповідача : ОСОБА_2, представник відповідача за довіреністю № 41/1-8-3133
розглянувши матеріали справи
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до: Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області
про: визнання протиправною та скасування постанови
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась з позовноюзаявою ОСОБА_3 до територіального управління державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови.
Позов мотивовано тим, що 19 січня 2009 року щодо позивача було прийнято постанову № 067610 начальником територіального управління державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області про застосування штрафних санкцій за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Позивач дану постанову вважає протиправною та просить суд скасувати її.
Представник позивача у судовому засіданні просив скасувати постанову № 067610 від 19.01.2009 року начальника територіального управління державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області посилаючись на те, що вона прийнята з порушенням вимог чинного законодавства. ОСОБА_3 займається заготівлею та охолодженням молока та, відповідно до договору № 223.11 від 08.11.2008 року, надає послуги по сприянню заготівлі молочної сировини товариству з обмеженою відповідальністю "Крижопільський сиробний завод", а не надає послуг щодо перевезення. Під час проведення перевірки державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області було складено акт на підставі накладної, яка була виписана на іншу особу.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позову.
У судовому засіданні, яке проводилось 13.07.2009 року, було допитано в якості свідка ОСОБА_4, водія, який здійснював перевезення молока 16.12.2008 року. Водій пояснив, що під час здійснення перевезення молока, він був зупинений працівниками ДПС, разом з якими були також інспектори територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області. ОСОБА_4 були надані документи для перевірки. Серед документів, які були надані для перевірки державним інспекторам територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області, знаходилась товарно-транспортна накладна, відправником в якій значився Чернолуцький, на підставі якої було складено акт № 110287. Дану товарно-транспортну накладну водія попросив передати на "Крижопільський сироробний завод" його знайомий. 16.12.2008 року він перевозив молоко від ОСОБА_3 у кількості 3005 кг. Товарно-транспортна накладна на перевезення даного молока теж була серед документів, які надавалися інспектору. Крім того, державні інспектори не пред"явили йому службове посвідчення та завдання на перевірку.
Також в якості свідка в судовому засіданні було допитано інспектора територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області ОСОБА_5, який пояснив, що 16 грудня 2008 року відповідно до завдання на перевірку №053346 від 15.12.2008р. (а.с. 31) здійснювалась рейдова перевірка на ділянці дороги Крижопільський район - Тульчинський район. В ході перевірки було зупинено автомобіль позивача під керуванням ОСОБА_4, яким було надано інспекторам документи на автомобіль та товарна накладна від 16.12.208 р. б/н відповідно до якої й було складено акт. Чи була серед наданих документів інша накладна свідок не пам"ятає. Також він не пам"ятає, чи пред"являлось водієві завдання на перевірку.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована, як фізична особа-підприємець 15.06.2007 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію Серії НОМЕР_1 (а.с.13).
Договором № 223.11 від 08.11.2008 року (а.с.59) між товариством з обмеженою відповідальністю "Крижопільський сироробний завод" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, встановлено, що позивач приймає на себе зобов'язання надавати послуги по заготівлі молочної сировини, для забезпечення в ній потреб товариства з обмеженою відповідальністю "Крижопільський сироробний завод".
16.12.2008 року, на підставі завдання на перевірку № 053346 від 15.12.2008 року (а.с.31) державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області проводилась перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. В ході перевірки було зупинено транспортний засіб ГАЗ 3309, що належить ОСОБА_6, по тимчасовому тех/тал ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_4 За результатами перевірки складено акт № 110287 (а.с.29) про виявлені порушення ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: надання послуг з перевезення вантажів без ліцензійної картки.
Слід зазначити, що статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено перелік документів, на підставі яких здійснюються пасажирські перевезення, а не перевезення вантажів.
Крім того, пунктом 38 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначено, що посадові особи зобов"язані під час проведення перевірки пред"являти службові посвідчення та завдання на перевірку, що 16.12.2008 року інспекторами ТУ ГДІ на автомобільному транспорті зроблено не було.
На підставі даного акту начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області прийнято постанову № 067610 від 19.01.2008 року (а.с.12) про застосування до ОСОБА_3, за порушення законодавства про автомобільний транспорт, фінансових санкцій в сумі 1700 грн. 00 коп. (сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), які передбачені ч. 1 абз.3 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Частиною 1 абз. 3 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено відповідальність за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.
Отже, фактично позивача притягнено до відповідальності за порушення вимог закону при здійсненні перевезень пасажирів, хоча в судовому засіданні було встановлено та відповідач цього не заперечував, що на момент складення акту здійснювалось перевезення вантажу.
Крім того, відповідно до довідки № 542 від 20.07.2009року (а.с.60) товариства з обмеженою відповідальністю "Крижопільський сироробний завод", фізична особа-підприємець ОСОБА_3 16.12.2008 року поставила товариству молоко охолоджене в кількості 3055 кг. Інших поставок молока фізична особа-підприємець ОСОБА_3 16.12.2008 року не здійснювала.
Вищенаведене підтверджує ті обставини, які пояснив у судовому засіданні свідок ОСОБА_4, а саме, що молоко, яке перевозилось 16.12.2008 року, перевозилось ОСОБА_3 для власних потреб.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Усі зазначені документи були надані водієм інспекторам ТУ ГДІ на автомобільному транспорті у Вінницькій області при здійсненні останніми перевірки 16.12.2008 року.
Пунктом 29 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою КМУ 08.11.2006р. №1567 встановлено, що копія постанови про застосування фінансових санкцій видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням. Представник позивача в судовому засіданні пояснив суду, що про оскаржувану постанову позивачу стало відомо лише після отримання ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі за позовом ТУ ГДІ на автомобільному транспорті до ОСОБА_3 про стягнення фінансових санкцій. Доказів в підтвердження виконання вимог п.29 Порядку представником відповідача не надано.
Частиною 3 статті 2 Кодеку адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку про відмову у задоволенні п.1 прохальної частини позовної заяви від 26.05.2009р. в зв"язку з тим, що перевірка відповідності рішення СВП вимогам, зазначеним у вищезгаданій частині позову є обов"язком суду, визначеним процесуальним законом.
У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За правилами встановленими статтею 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме: про визнання протиправною та скасування постанови начальника територіального управління державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області ОСОБА_7 про застосування фінансових санкцій № 067610 від 19 січня 2009 року.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області ОСОБА_7 про застосування фінансових санкцій № 067610 від 19 січня 2009 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь позивача з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 (одна) грн. 70 коп.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 03.08.09
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна