Справа № 2-1157/2009
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 серпня 2009 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:
головуючого – судді Горчакової О.І.,
при секретарі Грідіній В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області цивільну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до ОСОБА_2 ,
треті особи на боці відповідача без права самостійних вимог: Лозівське Бюро технічної інвентаризації; відповідна комісія Лозівського міськвиконкому (земельна комісія),
«Про зобов'язання підписати акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки», -
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся у суду 17 червня 2009 року з позовом до відповідачки про зобов'язання підписати акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки, посилаючись на те, що в 2000 році він придбав житловий будинок згідно договору купівлі-продажу у ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 3 сотки. По сусідству із ним, у житловому будинку № 15 по пров. Чайковського проживає ОСОБА_2 . Її житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 11 соток і межує із земельною ділянкою позивача. Починаючи з 1954 року попередня мешканка - ОСОБА_3 , отримала земельну ділянку у користування відповідно до рішення міськвиконкому, користувалася нею до 2000 року. З 2000 року позивач переоформив документи на цю ділянку, своєчасно та у повному обсязі сплачує податок на землю, користується нею за призначенням, межі не змінював, на даний час вони є у наявності, встановив паркан із шиферу та сітки, зелених насаджень на межі не вирощує. У 2008 році він звернувся до відділу земельних ресурсів м. Лозова з заявою на приватизацію даної ділянки, йому було видано акт узгодження меж сусідніх ділянок, який відповідачка - ОСОБА_2 відмовилася підписувати. Відмову обґрунтувала тим, що частина земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 - належить їй. До 2008 року ніяких претензій, розмов та звернень з її боку щодо зайняття позивачем частини земельної, ділянки не було. Позивач звернувся до виконкому Лозівської міської ради із заявою про проведення перевірки наданої йому технічної документації, геодезичних замірів та засвідчення меж земельної ділянки на місці, для подальшого оформлення приватизації. Було проведено чотири засідання комісії по вирішенню спірних питань, на яких ОСОБА_2 було запропоновано зробити геодезичні заміри, але вона відмовилася. У задоволенні вимог позивачу було відмовлено, у зв'язку з відсутністю необхідних документів у його сусідів. Після останнього засідання, йому було рекомендовано звернутися у суд.
У зв'язку з викладеним позивач звернувся у суд з позовом та просить: зобов'язати ОСОБА_2 підписати акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Лозова (далі за текстом – Акт), надати позивачу дозвіл на приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Лозова; стягнути з відповідачки на його користь судові витрати.
У судовому засіданні позивач підтримав вимоги своєї позовної заяви , та просив зобов'язати ОСОБА_2 підписати акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Лозова; надати йому дозвіл на приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Лозова і стягнути із відповідачки на його користь судові витрати. Пояснив, що його та ОСОБА_2 земельні ділянки із одногу боку накладуються одна на одну. У ОСОБА_2 за технічним планом виходить «апендіцит» і одна полоса іде до його вулиці. У 2002 році ОСОБА_2 переоформляла документи і про це нічого йому не казала. Коли він звернувся із питанням про приватизацію земельної ділянки, ОСОБА_2 повідомила, що це її земля. У зв'язку з цим позивач просить зобов'язати ОСОБА_2 підписати акт узгодження меж земельної ділянки. Позивач пояснив, що він зробив Геодезичні заміри. У акті узгодження меж земельної ділянки повинен стояти підпис сусідів. Його право на приватизацію земельної ділянки ніким не порушувалося, але у Виконавчому комітеті Лозівської міської ради йому порекомендували звернутися у суд, для вирішення даного питання.
На запитання головуючого – ОСОБА_1 пояснив, що відмову ОСОБА_2 від підписання акту погодження земельної ділянки він нічим підтвердити не може. Що він їй цей акт не висилав, що не звертався із письмовим зверненням до ОСОБА_2 ; що комісія, зазначена у Акті, теж не виходила за місцем розташування земельних ділянок.
Далі на запитання пояснив, що звернувся до фізичної особи (далі за текстом – ФОП), яка має право виготовляти технічну документацію на землю і надав їй документи за переліком. За цим переліком зазначено і технічний паспорт на домоволодіння та земельну ділянку; що у нього у наявності був технічний паспорт, виготовлений у 2000 році, саме цей технічний паспорт він надав ФОП та комісії міськвиконкому; за виготовленням нового, станом на день виготовлення техдокументації - це листопад місяць 2008 року, техпаспортом на домоволодіння та присадибну ділянку,він не звертався, бо ніхто йому про це не казав, а тільки суд звернув увагу на те, що технічні паспорти на домоволодіння його та ОСОБА_2 застарілі, що ОСОБА_2 техпаспорт виготовлений ще у 2002 році.
На питання про надання дозволу на приватизацію землі пояснив, що його право на приватизацію присадибної земельної ділянки ні ОСОБА_2 , ні інші особи, не порушували. Пояснив, що сказали, що краще звернутися у суд, що дружина зверталася за юридичною допомогою, а він – прийшов у суд. Пояснив, що окрім Акту, він не може надати у суд інших доказів і рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації на землю у нього не має. Кадастровий номер присадибній ділянці не присвоєний.
Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та надала письмові пояснення, що з Актом встановлення та узгодження меж землекористування від 17 листопада 2008 року вона була вперше ознайомлена на стадії судового розгляду справи за даним позовом. Цей документ, на якому базуються позовні вимоги ОСОБА_1 , - Акт,до неї не має жодного відношення. У Акті не зазначене її прізвище, у ньому ніде не фігурує адреса, за якою вона мешкає, адреса та розмір її земельної ділянки. Тому відповідачка вважає, що вся інформація, вказана у Акті, її не стосується. На підставі викладеного вважає, що вимоги позивача безпідставні та не обгрунтовані. Також вона відмітила, що розмова про Акт у неї відбувалася не з позивачем, а з його дружиною і, міжіншим, вона - ОСОБА_2 , не відмовила у підписанні Акту, а лише сказала, що його підпише після того, як ознайомиться із усією відповідною технічною документацією та розбереться у цьому питанні, більше до неї з приводу підписання Акту ніхто не звертався.
У судовому засіданні представник відповідача – ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала , із тих підстав, що вважає позовні вимоги незаконними. Сам Акт не відповідає вимогам і фактичним обставинам по справі.
На запитання ОСОБА_1 – ОСОБА_4 відповіла, що коли у 2002 році проводилася інвентаризація, співробітник БТІ виходила на місце і по фактичним даним та матеріалам інвентарної справи був складений технічний план домоволодіння та присадибної земельної ділянки. У технічному плані чітко визначені межі і План домоволодіння та земельної ділянки відповідає установленим межам.
На технічній документації Позивача лінія межі змінена і не відповідає технічним даним.
На запитання головуючого – ОСОБА_4 повідомила, що є рішення Виконавчого комітету станом на 1997 рік, згідно якого ОСОБА_5 – батько ОСОБА_2 використав своє право на приватизацію, але право власності оформлене не було. До теперішнього часу вони не зверталися для кадастрової реєстрації земельної ділянки. Але нещодавно на їх адресу надійшло повідомлення із Лозівської державної податкової інспекції, з якого вбачається, що їх земельній ділянці присвоєно кадастровий номер, а тому їм необхідно провести оплату за земельну ділянку.
Представник третьої особи - Лозівського Бюро технічної інвентаризації Муравльова І.Н. прохала рішення винести на розсуд суду, пояснила, що відповідно до інвентарної справи № 5247 на домоволодіння, що належить ОСОБА_1 , вбачається, що ОСОБА_6 у 1954 році підписав договір із міськвиконкомом у особі Лозівської міської ради на право будівництва будинку та безстрокового користування земельною ділянкою, цей договір було зареєстровано у БТІ. Після смерті ОСОБА_6 його дружина прийняла спадщину, і у 2000 році продала вказане домоволодіння ОСОБА_1 ОСОБА_1 у БТІ для отримання технічного паспорту на день звернення за виготовленням технічної документації на присадибну земельну ділянку у листопаді 2008 року, не звертався.
Із матеріалів інвентарної справи № 2527 на домоволодіння, що належить ОСОБА_2 вбачається, що за цим домоволодінням було зареєстровано надлишок землі, але цей надлишок вилучили у 1979 році. Останній вихід техніка для виготовлення технічного паспорту був у 2002 році, і після цього у БТІ ніхто не звертався для виготовлення технічної документації.
На запитання представника відповідача ОСОБА_7 повідомила, що при виготовлені технічного паспорта, на сьогоднішній день, технік завжди виходить на місце. Технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, це технічний документ на об'єкт.
Коли технік виходить на місце у нього із собою є генеральний план, але зараз технік земельними питаннями не займається, проте, присадибна земельна ділянка відтворюється на технічному паспорті.
На запитання головуючого, представник БТІ пояснила, що технічний паспорт на домоволодіння Позивача останній раз був виготовлений у 2000 році, а Відповідачки – у 2002 році, тому і могла бути часткова «накладка» присадибних земельних ділянок; вона навіть не уявляє, як можна видавати Акт, коли не виготовлені технічні паспорти на домоволодіння на день виконання робіт по виготовленню технічної документації на землю.
На запитання головуючого – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповіли кожний окремо, що з питання виготовлення нового технічного паспорта у БТІ не зверталися, тому, що про це ніхто не казав; навіть на засіданні комісії були надані старі технічні паспорти і ніхто не здогадався звернути увагу на дату їх виготовлення.
Представник Лозівського БТІ зазначила, щоб сторони намагалися вирішити даний спір у добровільному порядку, запропонувала їм звернутися до Лозівського БТІ, де співробітники нададуть їм необхідні роз'яснення та допомогу у вирішенні спірного питання.
Представник третьої особи - відповідної комісії Лозівського міськвиконкому (земельна комісія) ОСОБА_8 надав усні та письмові пояснення, у яких зазначив, що відповідно до п. 1.12 Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації та зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі» складання державного акту на право власності на земельну ділянку проводиться після перенесення у натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими знаками встановленого зразка.
Розглянувши Акт встановлення та узгодження меж землекористування, яке розташоване за адресою: м. Лозова, АДРЕСА_1 та знаходиться в користуванні гр. ОСОБА_1 відмітив, що у Акті відсутні підписи ФОП «Коломійця П.В.» - розробника технічної документації по виготовленню правовстановлюючого документу на земельну ділянку, ОСОБА_9 – начальника Відділу Держкомзему у м. Лозова, ОСОБА_10 – представника Лозівської міської ради та підпис і прізвище одного із суміжних користувачів. Підписи посадових осіб вносяться до Акту встановлення та узгодження меж землекористування після підписання цього Акту усіма суміжними землекористувачами та землевласниками; якщо виникають претензії до меж земельної ділянки з боку суміжних користувачів, то процес виготовлення технічної документації на земельну ділянку припиняється до остаточного з'ясування обставин.
На запитання представника відповідача – ОСОБА_8 відповів, що йому не відомо, чи є строк дії Акту.
На запитання ОСОБА_7 – ОСОБА_8 відповів, що виготовленням технічної документації Держкомзем не займається, цим займаються фізичні та юридичні особи, що мають відповідну ліцензію; вони зобов»язані використовувати у своїй роботі технічну документацію БТІ, чому це не зробили у випадку Позивача – пояснити не може, бо він не займався цим питанням.
На запитання головуючого ОСОБА_8 пояснив, що підставою для виготовлення технічної документації є рішення міської ради. Термін виготовлення технічної документації встановлюється рішенням та складає один рік. Чи взагалі було винесено рішення міської ради по даному питанню, йому не відомо.
Матеріалами справи встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
У судовому засіданні установлено, що згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від сімнадцятого лютого 2000 року (а.с. 9) гр. ОСОБА_1 придбав житловий будинок у гр. ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 , який розташований на земенльній1 ділянці площею 300,0 кв.м.
У 1954 року попередня мешканка - ОСОБА_3 отримала земельну ділянку у користування відповідно до рішення міськвиконкому № 264 (а.с. 10), користувалася нею до 2000 року.
У житловому будинку № 15 по пров. Чайковського проживає ОСОБА_2 . Її житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 1120,0 кв.м. і межує із земельною ділянкою ОСОБА_1
У листопаді місяці 2008 року ОСОБА_1 звернувся до ФОП ОСОБА_11 для виготовлення технічної документації на присадибну земельну ділянку і надав технічний паспорт на домоволодіння, що йому належить, виготовлений у 2000 році. За виготовленням технічного паспорту станом на листопад 2008 року – до БТІ не звертався.
ОСОБА_1 звернувся до виконкому Лозівської міської ради і була створена комісія з розгляду земельного спору (а.с.20-24), на її засідання з березня по травень місяці 2009 року були надані технічні паспорти на домоволодіння, розташовані по АДРЕСА_1 та вул. АДРЕСА_2 , виготовлені у 2000 та 2002 роках, відповідно. Технічні паспорти на домоволодіння станом на день розгляду спору комісією міськвиконкому – сторонами не надавались і у БТІ їх виготовлення не замовлялось.
У задоволенні вимог ОСОБА_1 було відмовлено, у зв'язку з відсутністю необхідних документів у його сусідів. Після останнього засідання їм було рекомендовано звернутися у суд.
Суд, перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення Позивача, Відповідачки, Представників третіх осіб, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
? визнання права;
? визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право;
? відновлення становища, яке існувало до порушення;
? примусове виконання обов'язку в натурі;
? зміна правовідношення; припинення правовідношення;
? відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
? відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
? визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Стаття 373 ЦК України визначає, що з емля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України . Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (грунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об'єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.
Стаття 103 Земельного Кодексу України указує, що Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).
Відповідно до ст. 106 Земельного Кодексу України в ласник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Стаття 107 ЗК України визначає , що о сновою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.
Постанова Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у п. 2 дає перелік справ за заявами, які підвідомчі судам. Справ про примушення фізичної особи до підпису документів, Акту узгодження меж земельної ділянки, у цьому переліку немає. Крім того, відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Підписання вказаного акту є правом відповідачки ОСОБА_2 , а не обов»язком.
Стосовно надання судом дозволу, як того вимагає позивач, на приватизацію земельної ділянки суд зазначає, що дозвіл на приватизацію земельної ділянки не відноситься до компетенції судів. Крім того, як зазначалось вище, не установлено у судовому засіданні наявності спору з питання приватизації земельної ділянки, бо технічна документація на земельну ділянку (присадибну) Позивачем не передавалась до відповідного органу приватизації.
Оскільки, позивачу відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі, то і судові витрати не підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 81, 88, 169, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України; ст. ст. 16, 373, 377 ЦК України, ст. ст. 103, 106, 107 ЗК України; Постановою Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (зі змінами та доповненнями), -
в и р і ш и в :
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи на боці відповідача без права самостійних вимог: Лозівське Бюро технічної інвентаризації; відповідна комісія Лозівського міськвиконкому (земельна комісія), «Про зобов'язання підписати акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки» - відмовити.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий
у судовому засіданні
суддя: О.І. Горчакова