ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________________________________________________________________________________________

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

 

30 липня 2009 р.                                                                                    Справа № 2-а-2816/09/0270

 

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

при секретарі судового засідання Скалій Лесі Володимирівні, 

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

у відсутність представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 03 червня 2009 року №0018011721/3

 

встановив:

 

у червні 2009 року фізична особа -підприємець ОСОБА_3 (ФОП ОСОБА_3) звернулася в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (ДПІ у                  м. Вінниці) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 03 червня       2009 року №0018011721/3.

Зазначала, що перебуває на спрощеній системі оподаткування і відповідно до Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03 липня 1998 року №727/98 (Указ) сплачує єдиний податок.

Посилаючись на те, що ця система оподаткування у будь-якому випадку виключає сплату податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених статтею 6 Указу - просила прийняте відповідачем повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов'язання по  податку з доходів фізичних осіб визнати нечинним.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник ДПІ у м. Вінниці в попередніх судових засіданнях адміністративний позов не визнав. Надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що якщо підприємець від здійснення підприємницької діяльності отримав інші доходи, ніж доходи, які можуть обкладатися єдиним податком згідно із правилами, встановленими Указом, то такий підприємець повинен сплатити з цих доходів податок з доходів фізичних осіб.

За результатами перевірки відповідачем оподатковано виключно суму перевищення граничного розміру виручки від реалізації продукції, а тому посилання позивача на сплату єдиного податку не звільняє його від обов'язку сплатити податок з доходу, отриманого за межами граничного обсягу виручки, визначеного Указом. Тобто, якщо дохід суб'єкта господарювання -платника єдиного податку перевищує 500 тис. грн., визначених Указом, то він оподатковується за загальними правилами оподаткування (а.с. 63-65).

 Суд заслухав пояснення представників позивача, розглянув подані заперечення представника відповідача, повно, всебічно, об'єктивно дослідив матеріали справи та надав їм юридичну оцінку.

Зокрема, суд встановив, що на підставі направлення ДПІ у м. Вінниці від 02 лютого   2009 року №320/17 (а.с. 66) старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у м. Вінниці ОСОБА_4 з 02 лютого 2009 року по 12 лютого 2009 року проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання платником податків ОСОБА_3 вимог податкового та валютного законодавства за період з 03 липня 2008 року по 30 вересня 2008 року, відповідно до затвердженого переліку питань.

Перевірку проведено з відома і в присутності ОСОБА_5 (у цей час відповідала за фінансово-господарську діяльність) та відповідно до плану-графіку перевірок на І квартал 2009 року.

Повідомленням-запрошенням від 23 січня 2009 року №1132/м/17, отриманим підприємцем 28 січня 2009 року, її повідомлено про проведення планової перевірки.

По результатам перевірки складено акт від 13 лютого 2009 року №381/17 ( а.с. 8-14) на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 лютого 2009 року №0018011721/0 про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 26548 грн 35 коп.

Не погодившись з таким рішенням, ФОП ОСОБА_3 оскаржила його в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарг рішенням ДПІ у м. Вінниці від 13 березня 2009 року №2455/м/25-10/8 (а.с. 16-18), рішенням ДПА у Вінницькій області від 07 травня 2009 року №8359/м/25-010 (а.с. 19-23), а також рішенням ДПА України від 29 травня 2009 року №2382/м/25-0315 (а.с. 24-26) податкове повідомлення-рішення  залишено без змін, а відтак, ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 червня 2009 року №0018011721/3, яке і є предметом даного спору (а.с. 8).

Також судом встановлено, що ОСОБА_3 виконавчим комітетом Вінницької міської ради зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ від 02 липня 2008 року за №21740000000031174, а ДПІ у м. Вінниці взята на податковий облік 03 липня 2008 року за №36988. 

Згідно із свідоцтвом про сплату єдиного податку від 11 липня 2008 року серія НОМЕР_1, виданого ДПІ у м. Вінниці підприємець розпочала діяльність на спрощеній системі оподаткування за єдиним податком (а.с. 62), а відповідно до свідоцтва від 18 липня           2008 року №100129252 вона зареєстрована платником податку на додану вартість.

З 30 вересня 2008 року діяльність призупинено у зв'язку з переходом на повну систему оподаткування, про що 12 вересня 2008 року до ДПІ у м. Вінниці подано заяву.

З 01 жовтня 2008 року позивач перейшла на загальну систему оподаткування, обліку та звітності.

Як вбачається з акту перевірки, визначення податкового зобов'язання мало місце у зв'язку з перевищенням підприємцем у ІІІ кварталі 2008 року обсягу встановленого статтею 1 Указу граничного розміру річної виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на суму понад 500 тис. грн.

А саме, перевіркою встановлено, що у позивача в ІІІ кварталі 2008 року обсяг виручки від реалізації продукції склав 930969 грн 59 коп., внаслідок чого доходи за ІІ квартал        2008 року частково оподатковано податком з доходів фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності за загальною системою оподаткування згідно із статтею 13 розділу 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок громадян”від 26 грудня 1992 року №13-92 та пунктом 7.1 статті 7, пунктом 22.3 статті 22 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”від 22 травня 2003 року №889-ІV  (розрахунок на а.с. 94).

Таким чином, предметом спору у цій справі стало питання щодо визначення обсягу виручки платника єдиного податку та порядку оподаткування доходу з виручки, що перевищує установлений статтею 1 Указу її граничний обсяг.

Відповідно до статті 11 Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва”застосування суб'єктами малого підприємництва спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності здійснюється в порядку, встановленому законодавством України.

Такий порядок визначає Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”.

Так, згідно із статтею 1 Указу ця система запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує       500 тис. грн.

Тобто, з наведеної правової норми вбачається, що критеріями для запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності є встановлені цією нормою межі середньооблікової чисельності працюючих у суб'єкта підприємницької діяльності осіб та обсяг річної виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Тому, для суб'єктів малого підприємництва -фізичних осіб, які відповідають зазначеним вимогам, оподаткування здійснюється за спрощеною системою, тобто зі сплатою єдиного податку, ставка якого встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 грн та більше 200 грн на місяць (ч. 2 ст. 2 Указу).

Сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, а доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах (ч. 8 ст. 2 Указу).

Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України (ч. 6 ст. 2 Указу).

У разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) (ч. 1 ст. 5 Указу).

Відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і повернення до раніше встановленої системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу) (ч. 7 ст. 4 Указу).

Стаття 6 Указу встановлює перелік видів податків і зборів (обов'язкових платежів), платником яких суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не може бути.

Наведена правова норма виключає можливість покладення на позивача обов'язку сплатити податок на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб -суб'єктів малого підприємництва) у період, коли він перебував на спрощеній системі оподаткування.

Будь-яких винятків з цього правила чинним податковим законодавством не передбачено.

Відтак, сам по собі факт перевищення у звітному періоді суб'єктом підприємницької діяльності обсягу виручки, установленого статтею 1 Указу, не є підставою для оподаткування різниці у цьому звітному періоді.

Наслідком такого перевищення є лише перехід платника єдиного податку на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), як це передбачено статтею 5 Указу.

Отже,  встановлений нормативним актом обов'язок платника єдиного податку перейти на загальну систему оподаткування в зазначених випадках виникає в періоді (кварталі), що настає за звітним, в якому платник єдиного податку припустився порушень вимог, установлених статтею 1 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”.

Оскільки перевищення суми виручки в 500 тис. грн позивачем сталося у ІІІ кварталі    2008 року, то наступним за цим періодом (кварталом) є ІV квартал цього року, що розпочинається з 01 жовтня 2008 року. Саме з цієї дати позивач втратив право на сплату єдиного податку та був зобов'язаний сплачувати податки, збори (обов'язкові платежі) в загальному порядку.

Запровадження спрощеної системи оподаткування поряд із діючою загальною системою оподаткування спрямоване, насамперед, на введення пільгового режиму оподаткування для тих суб'єктів господарювання, які до цього часу перебували на загальній системі оподаткування, у разі відповідності діяльності цих суб'єктів критеріям (умовам), установленим статтею 1 Указу.

Таке тлумачення норм зазначеного Указу відповідає меті їх правового регулювання, оскільки введення пільгового режиму оподаткування має стимулюючий зміст та спрямовано на заохочення суб'єктів малого підприємництва своєчасно сплачувати встановлені законом податки та обов'язкові платежі.

Таким чином, встановленні фактичні обставини справи відповідають наведеним правовим положенням, а відтак дії відповідача є неправомірними та порушують встановлений порядок пільгового режиму оподаткування, встановленого для позивача.

 Зокрема, з 11 липня 2008 року по 30 вересня 2008 року ФОП ОСОБА_3 здійснювала діяльність на спрощеній системі оподаткування шляхом сплати єдиного податку.

Згідно банківських квитанцій від 10 липня 2008 року №21, від 10 липня 2008 року №45 та платіжного доручення від 18 серпня 2008 року №4 позивач у строк, визначений Указом, сплатила 200 грн єдиного податку за липень, серпень та вересень відповідно.

Податковою інспекцією встановлено, що перевищення граничного розміру виручки, визначеного статтею 1 Указу, відбулось 05 вересня 2008 року.

За таких обставин, ФОП ОСОБА_3 12 вересня 2008 року подала до податкової інспекції заяву як того вимагає Указ Президента і з 01 жовтня 2008 року перейшла на загальну систему оподаткування.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Факт порушення ФОП ОСОБА_3 статті 5 Указу Президента України судом не встановлено, тобто її дії передбачені Указом і спрямовані на реалізацію його положень.

 Визначення інших зобов'язань, зокрема, донарахування у такому випадку податку з доходів фізичних осіб цим Указом та й жодним іншим правовим актом не передбачено.

Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Судове рішення є законним, якщо воно ухвалене відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуального права. Застосування норм матеріального і процесуального права необхідне для гарантування справедливого результату судочинства та справедливого процесу його здійснення, що забезпечує такий результат (ст. 159 КАС України).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд доходить висновку про те, що позов підлягає задоволенню, а понесені позивачем судові витрати в розмірі 3 грн 40 коп., згідно статті 94 КАС України - стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись статями 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд 

 

постановив:

 

адміністративний позов задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 03 червня 2009 року №0018011721/3.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн 40 коп.

Відповідно до статті 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено 31.07.2009.

 

 

Суддя/підпис/            Чудак Олеся Миколаївна

 

 

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: