ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2009 р. Справа № 2-а-2779/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Сторчака Володимира Юрійовича,
При секретарі судового засідання: Гонта Інна Олександрівна
За участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2-представник
відповідача 1 : ОСОБА_3-представник
відповідача 2 : ОСОБА_4-представник
розглянувши матеріали справи
за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до: Державної податкової інспекції у м.Вінниці
до: Державної податкової адміністрації у Вінницькій області
про: визнання недійсним рішення
ВСТАНОВИВ :
Подано позов Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Державної податкової інспекції у м.Вінниці (надалі - відповідач 1) та Державної податкової адміністрації України у Вінницькій області ( надалі - відповідач 2) про визнання недійсними рішення ДПІ у м.Вінниці від 16.01.2009 року №0000602340, рішення ДПА України у Вінницькій області про результати розгляду первинної скарги від 12.03.2009 року №4603/Г/25-010.
Позовні вимоги мотивовані тим, що перевірка позивача проведена з порушенням вимог чинного законодавства України. В акті від 21.11.2008 року відображена неправдива інформація, про те, що начебто ФОП ОСОБА_1 не оприбутковані кошти в сумі 2188,00 грн., оскільки вказані кошти зазначеним підприємцем не отримувались, а тому рішення № 0000602340 від 16.01.2009р., про застосування штрафних фінансових санкцій на суму 10940,00 грн. та рішення № 4603/Г/25-010 від 12.03.2009 року про застосування штрафних фінансових санкцій на суму 3060,00 грн. які прийняті за наслідками такої перевірки, позивач вважає незаконними, прийнятими не на підставі, не у межах повноважень, та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не обгрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено та без дотримання принципу рівності перед законом.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, та просили суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених в запереченні на позов від 22.06.2009р. ( вх.№8906), зазначивши про правильність застосування штрафних санкцій до позивача.
Представник відповідача 2 також заперечив проти заявлених позовних вимог з підстав зазначених в запереченні б/н ( вх. №8824 від 19.06.2009 року) та просив суд відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що працівниками державної податкової адміністрації у Вінницькій області, а саме, головним державним податковим ревізором-інспектором І рангу ОСОБА_5 та головним державним податковим ревізором-інспектором І рангу ОСОБА_6 на підставі направлень на перевірку від 18.11.2008 року №803794 та №803795, відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.90 р. N 509-XII проведено перевірку з питань дотриманням фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торговельних патентів і ліцензій господарської одиниці - магазину "Добробут", АДРЕСА_1, що належить позивачу. За результатами даної перевірки складено акт від 21.11.2008р..
Виявлені порушення, на думку перевіряючих, полягали в тому, що 20.11.2008 року позивачем здійснено продаж товару за готівку, а саме: "Душовий бокс 2801/к" в кількості 1 шт. за ціною 2800,00 грн.. Станом на 21.11.2008 року позивачем не оприбутковано готівкові кошти в сумі 2188 грн. ( вартість товару без ПДВ), тобто не внесено їх до книги обліку доходів та витрат, чим порушено пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 року №637.
Відповідачем 1 на підставі висновків складеного акта, прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16.01.2009 року №0000602340, за порушення позивачем пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 року №637, згідно якого застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 10940,00 грн..
Не погоджуючись з даними рішеннями, позивачем було оскаржено його до Державної податкової адміністрації України у Вінницькій області. Рішенням ДПА України у Вінницькій області від 12.03.2009 року №4603/Г/25-010 про результати розгляду первинної скарги, податкове повідомлення-рішення від 16.01.2009 №0000602340 залишено без змін, а скарга позивача без задоволення та збільшено суму штрафної санкції на 3060,00 грн..
Позивач не погодився з рішенням ДПА України у Вінницькій області та подав повторну скаргу до Державної податкової адміністрації України. Рішенням ДПА України від 27.05.2009 №2337/Г/25-0315 про результати розгляду повторної скарги, залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Вінниці від 16.01.2009 №0000602340 з урахуванням рішення ДПА України у Вінницькій області від 12.03.2009 року №4603/Г/25-010 про результати розгляду первинної скарги, а повторну скаргу позивача без задоволення.
Також, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, магазин "Добробут" - це будівля, в якій працюють два приватних підприємця - ФОП ОСОБА_1, на підставі договору оренди від 30.12.2007 року та ФОП ОСОБА_7, на підставі договору оренди від 30.10.2008 року, кожен з яких здійснює торгівельну діяльність своїм переліком товарів. Продавець ОСОБА_8 виконує обов'язки продавця у ФОП ОСОБА_1 згідно трудового договору між працівником і фізичною особою від 21.02.2006р., у ФОП ОСОБА_7 - згідно договору доручення на продаж товарів №30/10 від 30.10.2008р. та довіреності №1 від 30.10.2008р..
На момент продажу вищевказаного душового боксу 20.11.2008р. в магазині знаходився виставочний екземпляр душового боксу 2801/к, а для покупця був замовлений інший екземпляр. Даний душовий бокс 2801/к належав ФОП ОСОБА_7 згідно прибуткової накладної №32 від 07.11.2008р., товарного чека від 07.11.2008р.. Продавець ОСОБА_8 виписав вищевказані товарні чеки №1 та №33 покупцю на його вимогу. Товарний чек №1 виданий покупцю на отримання товару - душового боксу 2801/к - на складі продавця. Після отримання товару покупцем даний чек залишається на складі продавця як підтвердження отримання покупцем товару. Товарний чек №33 був виданий покупцю на внесення їм завдатку за заброньований товар - душовий бокс 2801/к.
Згідно п.1.31 ст.1 Закону України №334/94-ВР від 28.12.1994р. "Про оподаткування прибутку підприємств" продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Покупцем даний душовий бокс 20.11.2008р. не був отриманий, так як на той час його не було в наявності на магазині (він був заброньований) й факту продажу товару не відбулось. Але покупець вимагав надати йому чек на внесення завдатку. Згідно п.15 ст.3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995р. "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування й послуг" суб'єкт підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції у готівковій формі при продажу товарів в сфері торгівлі, зобов'язаний надати покупцю товарів (послуг) на його вимогу чек, накладну або інший письмовий документ, який засвідчує передачу прав власності на них від продавця до покупця. Так як фактично передачі прав власності на даний душовий бокс від ФОП ОСОБА_7 покупцю не відбулось, тому ФОП ОСОБА_7 виписав товарний чек №33 від магазина "Добробут". Кошти в сумі 2800,00грн. були внесені ФОП ОСОБА_7 20.11.2008р. в свою книгу обліку доходів та витрат в повному обсязі, у відповідності з п.п.8 п.4 Указу Президента України №727/98 від 03.07.1998р. "Про спрощену систему оподаткування ,обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", п.8 Наказу ДПА України №599 від 29.10.1999р. "Про затвердження свідоцтва про сплату єдиного податку та порядку його видачі".
Таким чином, так як душовий бокс 2801/к є власністю ФОП ОСОБА_7, тому грошові кошти, отримані від його продажу, в свою книгу обліку доходів й витрат повинен заносити ФОП ОСОБА_7, що ним і зроблено.
Отже, суд прийшов до висновку, що ФОП ОСОБА_1 не могла здійснити продаж даного душового боксу, виписати товарний чек на отримання грошових коштів в сумі 2800,00грн. покупцю і тому виручку на вказану вище суму в свою книгу обліку доходів й витрат не повинна була вносити. Сума виручки 20.11.2008р. ФОП ОСОБА_1 від продажу товарів за день склала 612,00 грн., що і було "відображено в книзі обліку доходів та витрат ФОП ОСОБА_1.
В судовому засіданні були допитані свідки - головні державні податкові ревізори-інспектори ДПА у Вінницькій області ОСОБА_6 та ОСОБА_5 які, посилаючись на акт перевірки від 21.11.2009р пояснили, що ними була проведена планова перевірка відповідно до направлення ДПА у Вінницькій області від 18.11.2008 року, які були пред'явлені продавцю ОСОБА_8, на підставі затвердженого Плану перевірок на листопад 2008 року. В ході перевірки були виявлені порушення, а саме 20.11.2009 року встановлений факт продажу душового боксу, а 21.11.2008 року о 10 годині розпочато перевірку позивача, та встановлено, що кошти за душовий бокс в розмірі 2188 грн. не внесено до книги обліку доходів й витрат. Свідок ОСОБА_5 зазначила, що перевірка здійснювалась відповідно до Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". На запитання Головуючого судді, де зазначено, що працівники ДПА мають право робити контрольну закупку товару за власний кошт, ОСОБА_5 послалась на ЗУ "Про Державну податкову службу". Свідок ОСОБА_6, на запитання Головуючого судді ким був громадянин ОСОБА_9, який 20.11.2008 року мав намір придбати товар, а саме Душовий бокс, пояснив, що гр.ОСОБА_9 є працівником Державної податкової служби і одночасно був покупцем по акту від 21.11.2008 року. Також зазначив, що йому нічого не відомо про те, що у магазині "Добробут" працюють два підприємці.
В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_7, який пояснив, що душовий бокс є його власністю, у зв'язку з чим кошти від його продажу були внесені в книгу доходів й витрат СПД ОСОБА_7 20.11.2008 року.
На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що перевіряючими неправомірно складений акт перевірки від 21.11.2008 року, про порушення позивачем пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 року №637, тобто не оприбутковано (не внесено до книги обліку доходів та витрат) готівкові кошти в сумі 2188 грн. за проданий товар (душовий бокс 2801/к), який був проданий 20.11.2008 року, оскільки він є власністю ФОП ОСОБА_7, тому кошти за даний товар в розмірі 2800 грн., і були внесені ФОП ОСОБА_7 в свою книгу доходів й витрат.
Також позивач в позовній заяві та в судовому засіданні зазначає про протиправність проведення перевірки 21.11.2008 року виходячи з наступного.
Позивач стверджує, що акт перевірки від 21.11.2008 року, на підставі якого прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, не може бути прийнятий до уваги через його невідповідність вимогам чинного законодавства України та фактичним обставинам справи, а саме, в акті перевірки перевіряючими зроблений висновок, що позивачем порушено пункт 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 року №637, тобто не оприбутковано (не внесено до книги обліку доходів та витрат) готівкові кошти в сумі 2188 грн. за проданий товар.
Відповідно до пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 року №637 2.6. вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
Судом встановлено, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності, платником єдиного податку та здійснює свою діяльність згідно свідоцтва про сплату єдиного податку на підставі Указу президента України №727/98 від 03.07.1998 року "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" Згідно п.п.2 п.5 вказаного Указу, суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність нарахування, своєчасність подачі розрахунків й сплати сум єдиного податку".
Як стверджує позивач, перевірка була проведена у присутності працівника ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_8, який не мав повноважень надавати будь-які пояснення по перевірці згідно умов трудового договору між працівником і фізичною особою, так як це не передбачено посадовими обов'язками продавця. Акт перевірки працівнику ОСОБА_8 наданий не був і ФОП ОСОБА_1 отримала його в ДПА Вінницької області тільки 25.11.2008р. після попередньо надісланого листа від 24.11.2008р. з проханням надання вищевказаного акта для ознайомлення.
Також слід зазначити, що зі слів позивача, направлення на перевірку №803794, №803795 від 18.11.2008 року були заповнені перевіряючими безпосередньо на місці перевірки під час її початку (а саме прізвище підприємця - ФОП ОСОБА_1 та його ідентифікаційний код). Суд звертає увагу на те, що даний факт підтвердив і представник відповідача в судовому засіданні 11.08.2008 року.
Даючи правову оцінку діям відповідача по проведенню згаданої перевірки суд в першу чергу звертає увагу на те, що статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.90 р. N 509-XII ( 509-12 ).
Згідно п. 2 ст. 11 даного Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”від 06.07.1995 року № 265/95-ВР, що вбачається з його преамбули.
У відповідності до статті 15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Відповідно до ст. 16 вказаного Закону контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
Питання проведення органами державної податкової служби України планових, позапланових перевірок врегульовано виключно нормами Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, зокрема, статтею 11-1, в тому числі щодо питань, визначених статтею 15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Зазначене узгоджується з вимогами статті 19 Конституції України, у відповідності до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі, щодо порядку проведення перевірок органами податкової служби.
Повноваження податкових органів та загальний порядок проведення перевірок встановлений статтями 11-1 та 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 року № 509-ХІІ. При цьому, частиною 7 статті 11-1 вказаного Закону, яка передбачає підстави та порядок проведення органами податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), до яких не відноситься перевірка за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари ( послуги), встановлене спеціальне правило, згідно якого позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, а в інших випадках - за рішенням суду.
Частиною восьмою статті 11-1 встановлено, що позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
У відповідності до положень статті 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення. Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
При цьому, суд відмічає, що за загальним правилом, визначеним статтею 11-1 Закону України “Про державну податкову службу”перевірки РРО є позаплановим видом перевірки, якщо інше, фактично, не вказано в направлені на перевірку.
Відповідно до п. 3.1. Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків затверджених Наказом ДПА України від 27.05.2008 № 355, передбачено, що працівниками органів ДПС здійснюються відповідно до щомісячних планів органу ДПС планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти (далі - розрахункові операції) та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством, на підставі рішення керівника органу державної податкової служби.
До матеріалів справи на вимогу суду відповідачем надано витяг із затвердженого заступником голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області окремого плану від 30.10.2008р. проведення перевірок контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг на листопад місяць 2009 року. Перевірка ФОП ОСОБА_1 передбачена планом перевірок (запис № 45), перевірку проведено на підставі направлень № 803794, № 803795 від 18.11.2008р..
Як випливає з матеріалів справи перевірка позивача здійснювалася як позапланова з покликанням на пункт 2 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”на підставі направлень на перевірку від 18.11.2008 року.
Однак судом встановлено, що працівником ДПА України у Вінницькій області діяли всупереч визначених вище норм Закону, адже направлення на перевірку було заповнене та пред"явлене безпосередньо на місці перевірки після її початку.
Крім того, копія наказу про перевірку перевіряючими платнику податків не була надана, копії наказу про проведення позапланової перевірки представником відповідача 2 суду не надано, що відповідно дає право на висновок про відсутність останнього.
Оцінюючи фактичні дані, матеріали справи та пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про те, що відповідачем 2 фактично проведена позапланова виїзна перевірка в порядку здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку саме для позапланової перевірки, за відсутності належних на те документів, зокрема відповідного наказу керівника податкової служби. Враховуючи такі обставини, суд дійшов висновку про порушення перевіряючими порядку організації проведення перевірки, що вказує на протиправність дій, водночас це не є самостійною підставою для скасування рішення, винесеного за наслідком такої перевірки.
Зважаючи на те, що не передбачений порядок проведення перевірок за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), податковий орган не додержався загальних правил проведення планової перевірки - не повідомляв за не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки, з чим пов'язано право податкового органу на проведення планової виїзної перевірки, та не додержався умов проведення позапланової перевірки - не оформлявся наказ керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, за результатами розгляду справи та виходячи з аналізу зазначених норм чинного законодавства, судом виявлено, що з боку відповідача 2 при організації та проведенні перевірки мали порушення вимог чинного законодавства, які виразились у самостійному визначенні порядку і способу її проведення. Водночас, відповідач 2 не довів суду правомірність організації та проведення перевірки, що є порушенням прав, свобод та інтересів позивача при проведенні перевірки 21.11.2008 року.
Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000602340 від 16.01.2009р. прийняте на підставі акту перевірки, висновки якого не містять в собі належного обґрунтованих фактичних обставин виявленого порушення, а отже таке рішення є необґрунтованим та упередженим.
Враховуючи відсутність факту порушення позивачем пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 року №637, невідповідність дійсним обставинам справи викладених в акті перевірки щодо зазначеного порушення, застосування спірними рішеннями суми штрафу в розмірі 10940,00 грн. та 3060,00 грн. суд визнає безпідставними.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
1.Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м.Вінниці про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 10940 грн. №0000602340 від 16.01.2009 року.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової адміністрації у Вінницькій області про результати розгляду первинної скарги №4603/Г/25-010 від 12.03.2009 року в частині збільшення на 3060 грн. суми штрафної (фінансової) санкції, визначеної у рішенні Державної податкової інспекції у м.Вінниці №0000602340 від 16.01.2009 року.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 14.08.09
Суддя Сторчак Володимир Юрійович