ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Справа № 2а-5261/09/1370

 

01 вересня 2009 року                            Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді - Потабенко В.А.,

при секретарі - Білас Ю.Ю.,

 

за участю представників:

від позивача: не з'явився,  

від відповідача: не з'явився,  

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного Фонду України у Франківському районі м. Львова до підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання неправомірними дій та скасування постанови про накладення штрафу від 06.08.2009 року,

 

ВСТАНОВИВ:

 

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову  ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області про накладення штрафу від 06.08.2009 року ВП  № 11984101.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, 23.03.2009 року ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2а-2894, виданим Львівський окружним адміністративним судом, а 06.08.2009 року винесено постанову про накладення штрафу на УПФ України у Франківському районі в сумі 1020,00  грн. за повторне невиконання рішення суду.

Позивач вважає, що постанова про накладення штрафу ВП № 11984101 від 06.08.2009 винесена неправомірно, оскільки при винесенні рішення судом не враховано той факт, що законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати розмір виплат. В даний час рішення Львівського окружного адміністративного суду на виконання якого відкрито виконавче провадження ВП № 11984101 оскаржено до Вищого адміністративного суду України. Одночасно із поданням касаційної скарги УПФ подано клопотання про зупинення виконання рішення суду до закінчення касаційного провадження по справі. В зв'язку з наведеним постанова про накладення штрафу винесена без встановлення фактичних обставин справи.

    В судовому засіданні представник позивача Страхоцька О.Я. позов підтримала повністю, покликаючись на викладені в ньому обставини. Просить позов задовольнити.  

    В судове засідання 27.08.2009 року представник позивача не з'явилась, подала суду клопотання про розгляд справи у її відсутності.  

    Представник відповідача Шургот І.Я. позовні вимоги не визнав, пояснив, що рішення Львівського окружного адміністративного суду, на виконання якого видано виконавчий лист № 2а-2894 від 26.02.200 року набрало законної сили після його перегляду в апеляційній інстанції. Боржнику було надано строк для добровільного виконання вказаного судового рішення у строк до 31.03.2009 року. Однак, станом на момент розгляду справи рішення не виконано, що стверджується повідомленням УПФУ у Франківському районі м.Львова та усною інформацією отриманою від стягувача. Згідно  ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є  обов'язковими до виконання на всій території України. Таке ж положення дублюється в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак, дії державного виконавця відповідають положенням Закону України «Про виконавче провадження».

    В судове засідання 27.08.2009 року представник відповідача не з'явився, подав суду клопотання про розгляд справи у його відсутності та письмові заперечення проти позову.  

    Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

В судовому засіданні встановлено, що підрозділом примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області 23.03.2009 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №11984101 з виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду по справі №2а-2894/08 про зобов'язання УПФ у Франківському районі м. Львова здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, отриманої у період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007р. та 22.05.2008 р. по 30.09.2008р., в розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, право яке надано статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей".

 Пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження боржника зобов'язано виконати рішення суду у строк до 31.03.2009 року та письмово повідомити про це державного виконавця.

Також в судовому засіданні встановлено, що зазначена постанова про відкриття виконавчого провадження разом із супровідним листом була направлена відповідачем та отримана Управлінням Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова 26.03.2009 року.

Судом з'ясовано, що 30.03.2009 року на виконання оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження позивачем було надано відповідь за № 4818/06-19, в якій зазначено, що Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова не має підстав для виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду, оскільки така оскаржена в касаційному порядку.  

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" від 01 квітня 1999 року N 606-XIV, з наступними змінами та доповненнями" (надалі - Закон), правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, Закон України «Про державну виконавчу службу України», інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.

Частина 5 ст.124 Конституції України передбачає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Крім того, відповідно до 1 Закону України «Про державну виконавчу службу», завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, а відповідно до ст. 14 КАС України, - постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно до положень ч.2 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів у тому числі на підставі рішень третейського суду; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках передбачених законом; судові накази, виконавчі написи нотаріусів, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі про на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до вимог ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;  в інших передбачених законом випадках.

Положенням статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.                                    

Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Вказане положення ст. 24 Закону кореспондується із п. 3.6. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року N 74/5.

    Статтею 87 Закону передбачена відповідальність за невиконання рішення, яким боржника зобов'язати вчинити певні дії і зазначено, що в разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу в розмірі від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.     Враховуючи все вищенаведене, суд вважає, що, оскільки, станом на момент розгляду справи питання про зупинення виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду Вищим адміністративним судом України не вирішено, рішення в адміністративній справі № 2а-2894/08  набрало законної сили, і, відповідно до ст. 124 Конституції України, є обов'язковим до виконання на всій території України.

    За результатом розгляду справи суд вважає дії державного виконавця ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області Шургота І.Я. щодо винесення постанови ВП № 11984101 від 06.08.2009 року про накладення штрафу на УПФУ у Франківському районі м. Львова за повторне невиконання рішення суду є правомірними, такими, що відповідають чинному законодавству, зокрема Закону України «Про виконавче провадження». А тому, у задоволенні позову слід відмовити.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

 

у задоволенні позовних вимог відмовити.  

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 03.09.2009 року.

 

Суддя                                       (Підпис)     

З оригіналом звірено

         Суддя                                                   Потабенко В.А.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

(вступна і резолютивна частини)

Справа № 2а-5261/09/1370

 

01 вересня 2009 року                            Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді - Потабенко В.А.,

при секретарі - Білас Ю.Ю.,

 

за участю представників:

від позивача: не з'явився,  

від відповідача: не з'явився,  

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного Фонду України у Франківському районі м. Львова до підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання неправомірними дій та скасування постанови про накладення штрафу від 06.08.2009 року,

ВСТАНОВИВ:

виготовлення  мотивувальної частини постанови відкласти до п'яти днів.

Тому, відповідно до вимог ст.ст. 160, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, судом вирішено проголосити вступну та резолютивну частини постанови суду, а з мотивувальною частиною постанови особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись або одержати її у суді після 04.09.2009 року.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні позовних вимог відмовити.  

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          

Суддя                                                   Потабенко В.А.