Справа №2-36/2007р.

РІШЕННЯ ІМ'ЯМ    УКРАЇНИ

09 лютого 2007 року                                   Місцевий Корюківський районний суд Чернігівської

області у складі:

головуючого - судді Чурупченко М.І.,

при секретарі - Макуха О.О.,

з участю позивачки - ОСОБА_1,

представника позивачки ОСОБА_2- ОСОБА_3,

відповідачки - ОСОБА_4,

представника відповідачки - ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Корюківці цивільну справу за позовом  ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про  вселення, встановлення порядку користування житловим приміщенням, та зобов"язання не чинити перешкод в користуванні ним, стягнення судових витрат, -

встановив:

19 липня 2006 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона отримала в спадок 3/12 частини квартири АДРЕСА_1, однак відповідачка всупереч діючому законодавству перешкоджає їй у вільному доступі та користуванні своєю часткою квартири, а тому прбсить суд виділити їй в натурі кімнату з даної квартири та зобов"язати відповідачку не чинити перешкод в користуванні нею. В судовому засіданні ОСОБА_1 змінила позовні вимоги та з позивачкою ОСОБА_2 26.12.2006 року надали заяву в якій змінили позовні вимоги і просять вселити їх в вищевказану квартиру, встановити порядок користування нею виділивши кімнату в ній та залишити в спільному користуванні з відповідачкою коридор, туалет, кухню, ванну також зобов"язати відповідачку не чинити перешкод в користуванні кімнатою та підсобними приміщеннями і стягнути судові витрати.

В судовому засідання позивачка та представник позивачки ОСОБА_2- ОСОБА_3 підтримали позовні вимоги. При цьому позивачка та представник просять виділити "їм обом кімнату в спірній квартирі відповідно до їх часток і не заперечують проти спільного їх користування виділеною кімнатою в квартирі.

Відповідачка та її представник не заперечують про користування кімнатою в даній квартирі та підсобними приміщеннями, заперечують факт перешкод у користуванні їх частками, оскільки вселитись в кімнату ніхто не намагався з позивачів. Ключ від квартири позивачка ОСОБА_1 отримала особисто. Також показала, що позивачі мають сім'ї' , особисте житло, а вона не має ізольованого житла, має неповнолітню доньку шести років і не бажає проживання в одній квартирі інших жильців, які можуть негативно впливати на дитину. Вона сама за все житло сплачує комунальні послуги, є інвалідом 3-ї групи, сама прописана в даній квартирі, тому з врахуванням цих обставин не бажає щоб проживали позивачі з якими неприязні стосунки, або інших осіб, яких малиб намір вселити позивачі.

Свідок ОСОБА_6 показав, що 2006 року, а якого місяця не пам"ятає, до нього зверталась позивачка ОСОБА_1 і просила, щоб він разом з нею та представником позивачки ОСОБА_3 прийшов до квартири де проживає відповідачка і допоміг їм поговорити з відповідачкою, а про що не говорили, але відповідачка не відкрила і говорила, що дверей не відкриє. Ніхто, йому як дільничному інспектору міліції заяв і вимог про вселення і усунення перешкод у користуванні даною квартирою не ставив.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_7. Після її смерті в спадок трьом рідним сестрам залишилась вищевказана спірна квартира в частках: 3/12 - за позивачкою, 2/12 - за ОСОБА_2 інтереси котрої представляє ОСОБА_3, 7/12 - за відповідачкою. Квартира має 49,3 кв.м загальної площі та 28,0 кв.м житлової площі.

Підстави на отримання таких часток позивачка та представник ОСОБА_3 наводять: витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.01.2006р. ІНФОРМАЦІЯ_2, свідоцтвом про право

на спадщину за законом від 20.01.2006р. ІНФОРМАЦІЯ_3, витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі від 20.01.2006р. ІНФОРМАЦІЯ_4, що не заперечує відповідачка та її представник.

Відповідачка фактично визнає наявність права власності на вказані частки позивачки та представника позивачки ОСОБА_2, однак просить суд не задовольняти їх вимоги, оскільки вони забезпечені житлом, позивачка ОСОБА_2 постійно проживає в Росії та близько як 2 роки в м.Корюківку не приїзджала, а відповідачка не має власного житла та утримує самостійно малолітню дитину і не бажає щоб поряд з нею в одній квартирі з нею мешкали її сестри, обґрунтовуючи свої заперечення напруженими стосунками з ними та необхідністю спокою для дитини.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року N 7 „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок/квартиру/" в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Таким чином, спільна частка позивачів особи становить 5/12, що фактично дорівнює 12,33 кв.м.

В наявності в спірній квартирі є кімната розміром 11,7 кв.м., що майже відповідає частці 5/12. За обставин, що позивачка ОСОБА_1 та представник позивачки ОСОБА_2 згодні на виділення хоч і меншої кімнати і не заперечують проти спільного користування нею, суд приходить до висновку про можливість задоволення таких вимог.

За таких обставин заявлені позовні вимоги мають законний характер, але не обґрунтовані так як ніхто з позивачів не довів, що мав намір вселитись в кімнату квартири, їм в цьому перешкод не було, тому заявлені ці вимоги не підлягають задоволенню. Підлягають задоволенню лише вимоги позивачів про встановлення порядку користування кімнатою в квартирі та підсобними приміщеннями (коридор, кухня, туалет, ванна), оскільки відповідно до ст.155 ЖК України власник будинку (квартири), чи її частки не може бути позбавлений права користування жилим будинком (квартирою).

Оскільки позов задоволенню підлягає частково, тому вимоги про стягнення судових витрат також підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідачки на користь позивачки ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 7.50 грн.

Керуючись ст.ст. 319, 321, 369, 386 ЦК України, ст.155 ЖК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року N 7 „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок", ст.ст.81, 88,208-215, 218 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Встановити порядок користування за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності квартирою АДРЕСА_1 - кімнатою розміром 11,7 кв.м, та залишити їм та ОСОБА_4 в спільному користуванні підсобні приміщення: коридор, туалет, кухню, ванну кімнату.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 7 грн. 50 коп. у відшкодування витрат на інформаційно - технічне забезпечення.

На рішення суду протягом 10 днів може бути подана заява про апеляційне оскарження, після надання якої за сторонами зберігається право на протязі 20 днів подати апеляційну скаргу.