а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2009 р. Справа № 2-а-2394/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Поліщук Ірину Миколаївну,
При секретарі судового засідання: Ужваку Олександру Сергійовичу
За участю представників сторін:
позивача : Ніколюка О.В., представника за довіреністю
відповідача : ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи
за позовом: Тиврівського районного центру зайнятості
до: ОСОБА_1
про: стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю
ВСТАНОВИВ :
Тиврівський районний центр зайнятості-робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_104.11.2008 року подав заяву про призначення допомоги по безробіттю та надання статусу безробітнього, в якій зазначає, що він не зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію на пільгових умовах та за вислугою років не отримує. На підставі наказу директора Тиврівського районного центру зайнятості ОСОБА_1було нараховано допомоги по дезробіттю в сумі 2456 грн. 59 коп. Позивачем було проведено звірку даних з держаною податковою інспекцією, якою виявлено порушення з боку відповідача Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", в зв'язку з чим йому незаконно виплачено допомогу по безробіттю.
В судовому засіданні представник позивача зазначив, що позов підтримує в повному обсязі та просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що перебуваючи на заробітках в м.Києві в 2003 році ним було втрачено паспорт, а тому він не має ніякого відношення до створення Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНФОРМАЦІЯ_2”та Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНФОРМАЦІЯ_1”.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази в їх сукупності, на підставі ч. 1 ст. 36 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", ч. 2 ст. 124 Конституції України суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю з наступних підстав.
04.11.2008 року відповідач подав заяву про призначення допомоги по безробіттю та надання статусу безробітнього, в якій зазначає, що він не зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію на пільгових умовах та за вислугою років не отримує.(а.с.10) На підставі заяви, відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 22 та ч. 2 ст. 23 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон України № 1533 - 111) та Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.12.2000р. № 307, 04.11.2008 року ОСОБА_1призначено допомогу по безробіттю, про що свідчить наказ директора Тиврівського районного центру зайнятості № НТ081104 від 04.11.2008 року.(а.с. 28)
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.12 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" позивачем було проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення шляхом звірки даних з державною податковою інспекцією. Даним розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1являється керівником та засновником Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНФОРМАЦІЯ_2”, яке знаходиться за адресою:АДРЕСА_1, та Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНФОРМАЦІЯ_1”, яке знаходиться за адресою:АДРЕСА_2. Вказаними діями відповідачем було порушено ч. 2 ст. 36 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".(а.с.18-21)
Керуючись п. 8 ч. 1 ст. 31 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та п.13 ч.1 “Порядку реєстрації,перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних”затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року N 219, директором Тиврівського районного центру зайнятості видано наказ № НТ 090324 від 24.03.2009 року про припинення виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1та зняття його з обліку.(а.с.12)
Також, з метою недопущення нецільового використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", ОСОБА_1було направлено витяг з наказу № НТ 090324 від 24.03.2009 року, щодо повернення ним отриманої допомоги по безробіттю в сумі 2456 грн. 59 коп.
3 квітня 2009 в чергову частину Тиврівського РВ УМВС України у Вінницькій області із прокуратури Тиврівського району надійшли матеріали по факту звернення Тиврівського районного центру зайнятості про вчинення шахрайських дій ОСОБА_1. В ході перевірки даних матеріалів Тиврівським РВ УМВС України у Вінницькій області встановлено, що ОСОБА_1. перебуваючи на заробітках у м.Києві в 2003 року, втратив паспорт на своє ім`я. Через деякий часОСОБА_1. свій паспорт поновив. Невідомі особи від іменіОСОБА_1створили вище вказані товариства ТОВ “ІНФОРМАЦІЯ_1 і ТОВ “ІНФОРМАЦІЯ_2”всупереч цого волі.(а.с.30) Про реєстрацію на його ім`я даних підприємств відповідачу відомо не було.
Відповідно ст. 2 Закону України “Про зайнятість населення” від 01.03.1991 р. безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.
Згідно із ч. 2 ст. 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості.
Відповідно до ч. 3 ст. 36 вказаного Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Судом встановлено, що відповідач не має ніякого відношення до створення Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНФОРМАЦІЯ_2”в м.Запоріжжі та Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНФОРМАЦІЯ_1”в м.Києві, свої зобов`язання перед центром зайнятості виконував належним чином, а тому позовні вимоги є безпідставними.
В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, враховуючи викладене, суд на підставі наявних доказів прийшов до висновку, що відповідач не може нести відповідальність за неправомірні дії інших осіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
У задоволені позову відмовити повністю.
Судові витрати віднести на рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 17.06.09
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна