а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2009 р. Справа № 2-а-2241/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Сторчака Володимира Юрійовича,
При секретарі судового засідання: Гонті Інні Олександрівні
За участю представників сторін:
позивача : Кухар Л.А. - представник
відповідача 1: Тишківський С.Л. - представник
відповідач 2 : Пастернак Д.О. - представник
розглянувши матеріали справи
за позовом: Дочірнього підприємства "Готель"Енергетик" Відкритого акціонерного товариства Акціонерної компанії "Вінницяобленерго"
до: Державної податкової інспекції у м.Вінниці
до: Державної податкової адміністрації України у Вінницькій області
про: визнання незаконним та скасування рішення
ВСТАНОВИВ :
Дочірнє підприємство "Готель"Енергетик" Відкритого акціонерного товариства Акціонерної компанії "Вінницяобленерго" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції міста Вінниці з вимогами визнати незаконним та скасувати рішення № 0002982340 від 02.03.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням положень Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, оскільки у адміністратора готелю не було об’єктивної можливості провести розрахункову операцію через реєстратор розрахункових операцій у зв’язку з виконанням нею своїх інших службових обов’язків, а відтак і в її діях відсутній склад адміністративного проступку, за який передбачено накладення відповідних фінансових санкцій.
В письмових поясненнях від 21.05.2009 року, позивачем зазначено, що акт від 17.02.2009 року не може вважатися доказом та підставою для прийняття оскаржуваного рішення ДПІ м. Вінниці, оскільки в останньому не означений тип перевірки ( планова чи позапланова), не вказані номер та дата наказу керівника податкового органу, який (між іншим) не пред’являвся суб’єкту перевірки взагалі, акт перевірки був складений після контрольної закупки та без відома керівника підприємства.
Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, зазначаючи те, що оскаржуване рішення прийнято у порядку та спосіб, встановлені Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, перевірка проведена без порушень норм чинного законодавства. Зокрема, за наслідками проведеної перевірки зафіксовані порушення, які зафіксовані в акті; твердження щодо відсутності об’єктивної можливості у адміністратора готелю провести розрахункову операцію через РРО є безпідставними; твердження позивача про відсутність складу адміністративного проступку, на думку відповідача, не можуть бути взяті до уваги, оскільки до Позивача застосовано адміністративно-господарський штраф –фінансову санкцію передбачену Законом про застосування РРО, а цим Законом та ГК не визначено суб’єктивної сторони в якості обов’язкової підстави для застосування штрафу ( докладніше з підстав наведених у запереченнях від 21.05.2009 року ( вх. № 7331) та додаткових запереченнях від 24.06.2009 року ( вх. № 9075)).
Ухвалою суду від 24 червня 2009 року було залучено до участі у справі в якості другого відповідача – Державну податкову адміністрацію України у Вінницькій області, оскільки оспорюване рішення прийняте на підставі акту № 261/02/32/23/34325440 від 17.02.2009 року був складений при проведенні перевірки працівниками Державної податкової адміністрації України у Вінницькій області , правомірність проведення якої позивач у своїх поясненнях ставить під сумнів.
12 серпня 2009 року представник позивача позовні вимоги з урахуванням пояснень підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.
Представники відповідачів проти позову заперечували та просили в задоволені позову відмовити з підстав наведених у письмових запереченнях та додаткових запереченнях проти позову.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Працівниками Державної податкової адміністрації України у Вінницькій області проведено перевірку ДП Готель “Енергетик”розташованого за адресою: пров. Ясний, 12, м. Вінниця, що належить суб’єкту господарської діяльності –ДП "Готель “Енергетик”" ВАТ АК “Вінницяобленерго”, за результатом якої складено Акт перевірки за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари ( послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій № 261/02/32/23/34325440 від 17.02.2009 року.
Перевіркою встановлено порушення п. 1 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, оскільки при здійсненні розрахункової операції за отримання 400 грн. за послуги проживання в готелі за дві доби, не проведено дану розрахункову операцію на суму надання послуг.
Крім того, не забезпечено відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, зокрема, за денним Х-звітом від 17.02.2009 року сума готівкових коштів зазначена –360 грн., а на місці проведення розрахунків сума грошових коштів складає –960 грн., - що є порушенням п. 13 ст. 3 Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Рішенням Державної податкової інспекції міста Вінниці про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002982340 від 02.03.2009 року за порушення п. 1,2,13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”згідно п. 1 ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3000,00 грн.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, дія цього Закону поширюється на відносини, пов’язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. В той же час відносини в процесі контролю за дотриманням податкового законодавства не належать до сфери господарської діяльності, а є відносинами, що виникають у сфері управління. Тому правове регулювання цих відносин здійснюється спеціальним законодавством, і зокрема, Законом України “Про державну податкову службу в Україні”.
Закон України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Статтею 1 Закону про РРО передбачено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.
Відповідно до положень статті 3 Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.
Згідно абзацу третього статті 2 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”розрахункова операція це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг)…
Пунктом 1 статті 17 Закону про РРО встановлено, що за непроведення розрахункової операції через реєстратори розрахункових операцій та не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п’ятикратному розмірі.
Статтею 22 Закону –у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, до суб’єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п’ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
За результатом розгляду справи, судом встановлено, що за наслідками проведеної перевірки зафіксовані порушення п.п. 1,2,13 ст. 3 Закону №265/95-ВР, зокрема при здійсненні розрахункової операції з отримання 400 грн. за послуги проживання в готелі за дві доби, не проведено дану розрахункову операцію на суму надання послуги та не забезпечено відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.
Аналізуючи викладені вище обставини та норми в їх сукупності, на думку суду допущене позивачем порушення вимог законодавства у сфері здійснення розрахункових операцій, що були виявленні ДПА України у Вінницькій області під час проведення перевірки та зафіксовані в акті № 261/02/32/23/34325442 від 17.02.2009 року знаходять своє об’єктивне підтвердження зібраними і дослідженими у справі доказами, а тому, правомірно стали підставою для прийняття відповідачем 1 оспорюваного рішення № 0002982340 від 02.03.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3000,00 грн.
Інші доводи позивача не спростовують даний висновок суду.
Разом з тим, судом встановлено, що перевірка проведена з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема з огляду на таке.
Як зазначалось вище, правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”від 06.07.1995 року № 265/95-ВР, що вбачається з його преамбули.
У відповідності до статті 15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Відповідно до ст. 16 вказаного Закону контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
Питання проведення органами державної податкової служби України планових, позапланових перевірок врегульовано виключно нормами Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, зокрема, статтею 11-1, в тому числі щодо питань, визначених статтею 15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Зазначене узгоджується з вимогами статті 19 Конституції України, у відповідності до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі, щодо порядку проведення перевірок органами податкової служби.
Повноваження податкових органів та загальний порядок проведення перевірок встановлений статтями 11-1 та 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 року № 509-ХІІ. При цьому, частиною 7 статті 11-1 вказаного Закону, яка передбачає підстави та порядок проведення органами податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), до яких не відноситься перевірка за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари ( послуги), встановлене спеціальне правило, згідно якого позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, а в інших випадках - за рішенням суду.
Частиною восьмою статті 11-1 встановлено, що позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
У відповідності до положень статті 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення. Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
При цьому, суд відмічає, що за загальним правилом, визначеним статтею 11-1 Закону України “Про державну податкову службу”перевірки РРО є позаплановим видом перевірки, якщо інше, фактично, не вказано в направлені на перевірку.
Відповідно до п. 3.1. Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків затверджених Наказом ДПА України від 27.05.2008 № 355, передбачено, що працівниками органів ДПС здійснюються відповідно до щомісячних планів органу ДПС планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти (далі - розрахункові операції) та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством, на підставі рішення керівника органу державної податкової служби.
До матеріалів справи на вимоги суду відповідачем надано витяг із затвердженого заступником голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області окремого плану від 26.01.2009р. проведення перевірок контролю за здійсненням суб’єктами господарювання розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг на лютий місяць 2009 року. Перевірка ДП “Готель”Енергетик”ВАТ АК “Вінницяобленерго”передбачена планом перевірок (запис № 31), перевірку проведено на підставі направлень № 900717, № 900718 від 10.02.2009р..
Як випливає з матеріалів справи перевірка позивача здійснювалася як позапланова з покликанням на пункт 2 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”на підставі направлень на перевірку від 10.02.2009 року.
Як зазначає в поясненнях позивач направлення на проведення перевірки не було йому пред’явлене. Доказів про зворотнє відповідачами суду не надано. Як з’ясовано судом, направлення на перевірку було надане позивачу, лише, після здійснення оплати за проживання у готелі.
Також слід зазначити, що судом не приймаються до уваги доводи відповідача 2, висвітлені в судовому засіданні, стосовно того, що оплата за проживання в готелі була внесена фізичною особою, а не посадовою особою податкового органу, як перевіряючим, зокрема, як посадові особи податкового органу, перевіряючі діяли лише після пред'явлення посвідчення і направлення. Однак, з наведеною думкою не можна погодитись, оскільки особа, що вносила плату за проживання у готелі перебувала у трудових відносинах з податковим органом, факт внесення коштів мав місце у робочий час, як вбачається з акта перевірки о 17 год. 16 хв., а відтак, зважаючи на викладене та з урахуванням наявного плану перевірок на лютий місяць 2009 року, можна зробити висновок про прибуття - ОСОБА_1. в Готель, саме, з метою, проведення перевірки.
Позивач стверджує, що копія наказу про перевірку перевіряючими платнику податків не була надана. Копії наказу про проведення позапланової перевірки представником відповідача суду не надано, що дає право на висновок про відсутність останнього.
Оцінюючи фактичні дані, матеріали справи та пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про те, що відповідачем фактично проведена позапланова виїзна перевірка в порядку здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку саме для позапланової перевірки, за відсутності належних на те документів, зокрема відповідного наказу керівника податкової служби. Враховуючи такі обставини, суд дійшов висновку про порушення перевіряючими порядку організації проведення перевірки, що вказує на протиправність дій, однак не є підставою для скасування рішення, винесеного за наслідком такої перевірки.
Таким чином, за результатами розгляду справи вбачається, що з боку відповідача 2 при організації та проведенні перевірки мали порушення вимог чинного законодавства, які виразились у самостійному визначенні порядку і способу її проведення.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Викладені позивачем обставини щодо недоліків в оформленні акту перевірки, та твердження того, що він не може вважатися доказом, оскільки одержаний з порушенням закону, не тягнуть за собою нечинності прийнятого на підставі акту перевірки рішення та відповідно не можуть розглядатись як докази на спростування виявленого під час перевірки порушення.
Враховуючи такі обставини в їх сукупності, досліджуючи питання правильності виявлених та зафіксованих порушень ДП “Готель Енергетик”ВАТ АК “Вінницяобленерго”при проведенні перевірки, суд визнає, що вони відповідають дійсним обставинам справи, а відтак рішення відповідача 1 № 0002982340 від 02.03.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3000 грн. 00коп. не суперечить чинному законодавству та кореспондуються з положеннями частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Таким чином, підстави для визнання оспорюваного рішення незаконним та скасування - відсутні, поряд з тим суд виходить за межі позовних вимог зважаючи на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В силу ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Як вбачається з ч. 3 ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідач 2 не довів суду правомірність організації та проведення перевірки, а відтак для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача дії Державної податкової адміністрації України у Вінницькій області щодо проведення перевірки ДП “Готель”Енергетик”ВАТ АК “Вінницяобленерго”17.02.2009 року - слід визнати протиправними.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Вийти за межі позовних вимог.
3. Визнати протиправними дії Державної податкової адміністрації України у Вінницькій області щодо проведення перевірки ДП "Готель "Енергетик" ВАТ АК "Вінницяолбенерго" 17.02.2009 року
4. Направити окрему ухвалу Голові Державної податкової адміністрації України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при проведенні перевірки.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 14.08.09
Суддя Сторчак Володимир Юрійович